Постанова № 24762700, 14.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/689/12 Головуючий у 1-й інстанції: Чала А.С.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"14" червня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в у м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року у справі за позовом Авторемонтно-агрегатного заводу Черкаської області облспоживспілки до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси з вимогами про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 00000762301 від 23.02.2012 року та № 00000772301 від 23.02.2012 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Черкаси проведено планову виїзну перевірку Авторемонтно-агрегатного заводу Черкаської області облспоживспілки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки працівниками контролюючого органу складено акт перевірки від 09.02.2012 року № 269/23-2/01734514, в якому податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 110 208 грн. в т.ч. занижено за ІІ квартал 2011 року в сумі 20 125 грн. та за ІІІ квартал 2011 року в сумі 90 083 грн.; та порушення вимог п. 198. 3. та п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 95 833 грн., в тому числі за квітень 2011 року -13 154грн., червень 2011 року -4 346 грн., липень 2011 року -27 500 грн., серпень 2011 року -38 000 грн., вересень 2011 року -12 833 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.02.2012 року № 00000772301 про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 115 418 грн. та від 23.02.2012 року № 00000762301 про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 111 358 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову та скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення, виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати по взаємовідносинах з ПП "Артбуд-Вектор", а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у відповідача відсутні підстави для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення №00000772301 від 23.02.2012 року про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 115 418 грн. прийняте відповідачем за порушення позивачем пп. 198.3, 198.6 Податкового кодексу України.

Зазначені порушення були встановлені податковим органом на підставі висновку про нікчемність правочинів укладених між позивачем з ПП "Артбуд Вектор", в силу неможливості фактичного здійснення ПП "Артбуд Вектор" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладені договори з ПП «Артбуд Вектор», на виконання робіт:

- № 1/1 від 20.01.2011 року не суму 266 836 грн. на виготовлення торгівельних павільйонів;

- № 6/11 від 10.04.2011 року на суму 60 000 грн. на ремонтно -будівельні роботи магазину в м. Сміла;

- № 62 від 21.07.2011 року на суму 175 000 грн. на ремонт магазину в с. Косарі;

- № 71/1 від 29.07.2011 року на заміну тротуарної плитки;

- № 72/1 від 28.07.2011 року на виконання робіт по ремонту даху;

- № 81 від 05.08.2011 року на суму 75 397 грн. на ремонт приміщень Економіко-правового коледжу в м. Черкасах;

- № 82 від 06.08.2011 року на монтаж котла;

- № 85 від 20.08.2011 року на суму 74 621 грн. на монтаж та демонтаж віконних та дверних відкосів в кооперативному коледжі в м. Умань;

- № 85/1 від 20.08.2011 року на суму 19 664 грн. на монтаж та демонтаж віконних та демонтаж відкосів в кооперативному коледжі в м. Умань;

- № 86 від 01.09.2011 року на суму 18 140грн. на ремонт приміщень Економіко -правового коледжу в м. Черкасах.

Згідно із пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 14.1.266 Податкового кодексу України дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг);

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

В матеріалах справи відсутні платіжні документи, які б підтверджували списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах

Колегія суддів звертає увагу, що господарські операції Авторемонтно-агрегатного заводу Черкаської області облспоживспілки з ПП «Артбуд Вектор»не підтверджуються у світлі реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що є економічно необхідним для здійснення господарських операцій.

В зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції не підтверджуються стосовно наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Надання податковому органу всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Крім того, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення від 23.02.2012 року № 00000772301 прийняте податковим органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому не може бути визнане протиправним та не підлягає скасуванню.

Перевіряючи законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача від 23.02.2012 року № 00000762301, згідно з яким до позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 111 358 грн за основним платежем за порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 139 Податкового кодексу України визначено витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Так, згідно з пп. 139.1.9 наведеної статті не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Матеріали справи не містять документів, підтверджуючих оплату послуг щодо виконання будівельних робіт за вищевказаними договорами з ПП "Артбуд Вектор".

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду справи було встановлено, що господарські операції позивача з ПП "Артбуд Вектор" не мали реального характеру, оскільки не вчинені контрагентами дії не відповідали господарській меті, а реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на бюджетне відшкодування не підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що в Авторемонтно-агрегатного заводу Черкаської області облспоживспілки не було правових підстав для віднесення витрат за наведеними договорами до складу валових, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.02.2012 року № 00000762301 є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, відповідач виконав покладений на нього обов'язок доказування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Оскільки, судом першої інстанції порушені норми матеріального права, то колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нової про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, керуючись ст. 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в у м. Черкаси задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову Авторемонтно-агрегатного заводу Черкаської області облспоживспілки до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.