Постанова № 24762642, 05.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14558/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"05" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: при секретарі: за участю:Федорової Г.Г., Данилової М.В., Ключковича В.Ю., Петриченко Ю.П., представника апелянта -ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКТ-ТРЕЙД»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКТ-ТРЕЙД»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕКТ-ТРЕЙД»(далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - відповідач), в якому просило визнати недійсними з моменту винесення податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 08.07.2011 року № 0000222201, від 20.04.2011 року № 0000102201 та № 0000432202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2011 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКТ-ТРЕЙД» відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції -скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 11.02.2011 року по 25.03.2011 року службовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТЕКТ-ТРЕЙД»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 0.01.2007 року по 30.09.2010 року.

В ході проведеної перевірки було встановлено порушення ТОВ «ТЕКТ-ТРЕЙД»:

- п.п. 4.1.3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, абз. 3 п.п. 7.6.1, п.п. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 880 490.0 грн., у тому числі, за 1 квартал 2007 року в сумі 30 616,00 грн., за 3 квартали 2007 року з сумі 158 162,0 грн.. за 2007 рік у сумі 75 705,0 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 16 563,0 грн., за півріччя 2009 року в сумі 33 950,0 грн., за 3 квартали 2009 року в сумі 697 832,0 грн., за 2009 рік в сумі 804 785,6 грн. завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування на загальну суму 1 712 049,0 грн. в тому числі за періодах за 1 квартал 2007 року в сумі 572 997,0 грн., за півріччя 2007 року а сумі 732 530,0 грн., за 3 квартали 2007 року в сумі 137 010,0 грн., за 2007 рік в сумі 466 841,0 грн. за 1 квартал 2008 року в сумі 504 083,0 грн., за півріччя 2008 року в сумі 541 379,0 грн. за 3 квартали 2008 року в сумі 648 729,0 грн., за 2008 рік у сумі 756 131,0 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 797 335,0 грн., за півріччя 2009 року в сумі 835 288,0 грн., за 2009 рік в сумі 165 990,0 грн. за 1 квартал 2010 року в сумі 107 649,0 грн., за півріччя 2010 року в сумі 215 345,00 грн., за 3 квартали 2010 року в сумі 323 087,0 грн.;

- п. 13.2 ст. 13, п. 16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого було занижено податок на дохід нерезидента на загальну суму 27 197,0 грн., а саме по періодах: за II квартал 2008 року - у розмірі 9 591,0 грн., за III квартал 2008 року - у розмірі 4 959,0 грн. та за IV квартал 2008 року - у розмірі 12 647,0 грн.

За результатами перевірки було складно акт № 54/1-22-10-32912296 від 01.04.2011 року, відповідно до якого ДПІ у Голосіївському районі міста Києва прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.04.2011 року №0000432202 та №0000102201.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями позивач розпочав процедуру їх адміністративного оскарження.

За результатами розгляду скарги позивача ДПА у м. Києві було прийнято рішення № 8591/10/25-114 від 29.06.2011 року, яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0000102201 в частині 221 710,00 грн. податку на прибуток та 55 428,00 грн. застосованої штрафної санкції - скасовано, в іншій частині залишено без змін.

За результатами розгляду скарги позивача ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення від 08.07.2011 року №0000222201.

За результатами розгляду повторної скарги позивача ДПС України прийняла рішення від 12.09.2011 року № 39/6/25-0515, яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 20.04.2011 року № 0000432202 та № 0000102201 з урахуванням рішення ДПА у м. Києві від 29.06.2011 року № 8591/10/25-114 (податкове повідомлення-рішення від 08.07.2011 року № 0000222201) - без змін.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Нормами п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі -Закон № 334/94-ВР) передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

Згідно пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону № 334/94-ВР, платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Відповідно до п. 2.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 року № 143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року за № 271/7592 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

З акту перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки ТОВ «ТЕКТ-ТРЕЙД»було встановлено заниження валового доходу від операцій з векселями в сумі 520 000,00 грн., шляхом відображення в додатку КЗ до декларації від'ємного фінансового результату з векселями в сумі 2 403 200,00 грн., який не підтверджено актом попередньої перевірки.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що у 2006 році товариством помилкового не було включено в рядок 3.3 Додатку КЗ «Від'ємний фінансовий результат від операцій з векселями»за 2005 рік.

В декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2007 року помилку було виправлено і відображено в рядку 3.3 Додатку КЗ від'ємний фінансовий результат від операцій з векселями в сумі 2 403 200,00 грн.

Щодо не відображення даної суми в акті документальної перевірки ТОВ «ТЕКТ-ТРЕЙД»від 18.05.2007 року № 268/1/22-10-32912296 за період за 29.04.2004 року по 31.12.2006 року апелянт зазначає, що в таблиці 4 «Зведені дані фінансових результатів операцій з цінними паперами за 2005 рік»дану суму відображено і підтверджено в рядку 3.2 «Витрати звітного періоду», так як витрати були понесені в 2005 році.

На підтвердження понесених в 2005 році витрат позивачем до суду першої інстанції було надано копії договору № ТТ5-18;7-05/Т від 30.03.2005 року, акту прийому передачі векселя до договору ТТ5-18;7-05/Т на суму 1 300 000,00 грн. від 31.03.2005 року, акту виконаних зобов'язань до договору ТТ5-18;7-05/Т, договору № ТТ5-22;105Т-05 від 14.05.2005 року, акту прийому-передачі векселів до договору № ТТ5-22;105Т-05 на суму 1 103 200,00 грн. від 19.05.2005 року, акту закриття до договору № ТТ5-22;105Т-05, зведених даних фінансових результатів операцій з цінними паперами, корпоративними правами та деривативами (додаток КЗ до рядка 01,4 декларації за 2005 рік), розрахунок фінансових результатів операцій з цінними паперами корпоративними правами та деривативами (т. 1 а.с. 147-155).

Дослідженням акту перевірки від 18.05.2007 року № 268/1/22-10-32912296 колегією суддів встановлено, що в даному акті немає зведених даних фінансових результатів операцій з цінними паперами, корпоративними правами та деривативами (додаток КЗ) за 2006 рік. Також, в даному акті не йдеться про те, що ТОВ «ТЕКТ-ТРЕЙД»допущено помилки, які б стосувались операцій з векселями і не дозволяли б декларувати дані витрати у звітності.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у рядку 3.3 Додатку КЗ «Від'ємний фінансовий результат від операцій з векселями»до декларації за перший квартал 207 року було правомірно задекларовано суму витрат у розмірі 2 403 200,00 грн., понесених ним у 2005 році.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що помилка позивачем була виправлена ще до проведення попередньої перевірки, на підставі якої було складено акт № 268/1/22-10-32912296 від 18.05.2007 року.

Щодо завищення валових витрат окремого обліку на суму придбання акцій емітента, якого судом припинено як юридичну особу, скасовано реєстраційні документи, що призвело до заниження валового доходу від операцій з цінними паперами, колегія суддів зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу №ДТ-07-402 від 28.11.2007 року, ТОВ «ТЕКТ-ТРЕЙД»придбало у ВАТ «Рембаза кар'єрного устаткування»акції у кількості 7 205 000 шт. на загальну суму 1 801 250,00 грн.

Постановами Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2007 року по справі № А2/366-07 та від 17.10.2007 року по справі № А8/468-07 запис про проведення державної реєстрації ВАТ «Рембаза кар'єрного устаткування»та його установчі (статутні) документи було визнано недійсними з моменту їх реєстрації, а свідоцтво про державну реєстрацію - з моменту його видачі, запис про державну перереєстрацію, свідоцтво про державну перереєстрацію - з моменту його видачі, реєстрацію випуску акцій - з моменту внесення інформації про неї до Загального реєстру випуску цінних паперів, свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ВАТ «Рембаза кар'єрного устаткування»- з моменту його видачі та припинено юридичну особу ВАТ «Рембаза кар'єрного устаткування».

На думку відповідача вказані докази свідчать про нікчемність договору купівлі-продажу цінних паперів, укладеного між Позивачем та «Рембаза кар'єрного устаткування», а тому у ТОВ «ТЕКТ-ТРЕЙД»відсутні підстави для оподаткування таких операцій.

Проте, колегія суддів не приймає до уваги дане твердження відповідача та обґрунтовує це наступним.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»від 15.05.2003 року № 755-IV, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»(ч. 7 ст. 59 Господарського кодексу України)

З наявного в справі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АЄ № 189962 вбачається, що станом на 06.04.2011 року ВАТ «Рембаза кар'єрного устаткування»не припинено та не виключено з Єдиного державного реєстру, підприємство лише знаходиться в стані припинення, а відповідно до ч. 5 ст. 111 Цивільного кодексу України, юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Порядок скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій затверджений рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.1998 року № 222 (у редакції рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.07.2005 року № 398), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.03.1999 року за № 180/3473 (далі - Порядок).

Скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій у зв'язку з припиненням діяльності акціонерного товариства шляхом його ліквідації передбачено п. 3 розділом ІІ Порядку.

Так, уповноважена особа реєструвального органу видає розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій протягом п'ятнадцяти робочих днів з дати надходження до реєструвального органу документів, зазначених у пункті 3.1 цього розділу.

Розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій протягом трьох робочих днів з дати видання направляється емітенту та реєстроутримувачу (при документарній формі випуску акцій) або депозитарію (при бездокументарній формі випуску акцій), який обслуговує акції емітента.

Реєструвальний орган забезпечує опублікування інформації про скасування реєстрації випуску акцій в одному зі своїх офіційних друкованих видань протягом п'ятнадцяти календарних днів з дати видання розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій.

На підставі розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій реєструвальним органом уносяться відповідні зміни до загального реєстру випуску цінних паперів, а також здійснюється анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій.

При цьому, колегія суддів вважає, що анулювання випуску цінних паперів акціонерного товариства не може тягнути за собою недійсність усіх операцій з купівлі-продажу здійснених до дати анулювання такого випуску Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, оскільки до анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій, акції існують як об'єкт цивільно-правових відносин.

Колегією суддів встановлено, що датою анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій ВАТ «Рембаза кар'єрного устаткування», відповідно до розпорядження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 12-С-А є 27.01.2010 року. Після анулювання свідоцтва про реєстрацію випуску емісії акцій даного емітента позивачем було нараховано валові доходи в сумі 1 801 250,00 грн. в 1 кварталі 2010 року.

Аналізуючи наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що договір купівлі-продажу №ДТ-07-402 від 28.11.2007 року та всі операції купівлі-продажу є такими, що не суперечать інтересам держави та суспільства, придбані на їх умовах товари не були виключені з цивільного обігу, на момент укладення вказаного договору сторони були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, взяті на облік як платники податків, а тому володіли необхідним обсягом цивільної правоздатності та дієздатності, вільно здійснювали своє волевиявлення що в свою чергу свідчить про настання правових наслідків.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що позивач правомірно після укладення договору купівлі-продажу №ДТ-07-402 від 28.11.2007 року, який не був визнаний недійсним, та після зарахування цінних паперів на рахунок товариства в цінних паперах включив дану суму до витрат на придбання акцій та відобразив дану операцію в податковому обліку у 2007 році.

Щодо завищення валових витрат на суму фінансового сублізингу в розмірі 560 647,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що згідно Договору про передачу майна в користування (сублізинг) № В5 29.04.2004 року, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ «ТЕКТ-ТРЕЙД, товариством отримано у фінансовий сублізинг приміщення, яке розташоване в АДРЕСА_1, загальною площею 50 кв.м. для розміщення офісу. На виконання вказаного договору було перераховано оплату у сумі 560 647,00 грн., які позивачем були віднесені до валових витрат.

На думку відповідача вказані витрати позивачем віднесені до валових витрат неправомірно, оскільки СПД ОСОБА_6 не є фінансовою установою та не має ліцензії (дозволу) на здійснення операцій фінансового лізингу (сублізингу).

Однак, з такими висновками відповідача колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначає Закон України «Про фінансовий лізинг»від 16.12.1997 року № 723/97-ВР (далі -Закон № 723/97-ВР).

Відповідно до ст. 1 Закону № 723/97-ВР, фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Суб'єктами лізингу можуть бути: лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу; лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця; продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу; інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу (ст. 4 Закону № 723/97-ВР).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону № 723/97-ВР, сублізинг - це вид піднайму предмета лізингу, у відповідності з яким лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу.

Тобто, сублізингодавець за договором сублізингу -це лізингоодержувач за договором лізингу, а лізингоодержувачем може виступати фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та коритсування предметом лізингу від лізингодавця.

З матеріалів справи вбачається, що 19.12.2003 року між Компанією «Джастера Лімітед»(далі - Лізингодавець) та ОСОБА_7 (далі - Лізингоодержувач) було укладено договір міжнародного фінансового лізингу № 7/3.

Відповідно до пп. 1.1 п. 1 Договору, Лізингодавець передає Лізингоодержувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу приміщення, розташоване в АДРЕСА_1, загальною площею 303 кв.м., яке складається з семи кімнат.

Приміщення, що передається в лізинг, придбано на підставі наданого Лізингоодержувачем замовлення від 05.05.2003 року та у відповідності з договором купівлі-продажу від 20.05.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за № 2706, укладеним між Лізингодавцем та Продавцем приміщення -Компанією «ІКОНОМІ ЕНД ТРЕЙД ІНК»(т. 1 а.с. 164-172).

01 квітня 2004 року між Компанією «Джастера Лімітед»(далі - Лізингодавець) та ОСОБА_7 (далі -Цедент (він же Лізингоодержувач за Договором міжнародного фінансового лізингу) та ОСОБА_6 (далі - Наступник) було укладено Угоду № 1 про заміну сторони за Договором міжнародного фінансового лізингу № 7/3 від 19.12.2003 року, відповідно до пункті 1, 2 якого, Цедент передає, а Настуник приймає на себе права та обов'язки першого і стає стороною по Договору міжнародного фінансового лізингу № 7/3 від 19.12.2003 року, укладеному між Цедентом і Компанією «Джастера Лімітед». Наступник зобов'язується здійснювати (замість Цедента) всі права і обов'язки Цедента за Договором міжнародного фінансового лізингу № 7/3 від 19.12.2003 року (т. 1 а.с. 177-178).

Згідно п. 7.1.4 Додаткової угоди від 02.04.2004 року до Договору міжнародного фінансового лізингу № 7/3 від 19.12.2003 року, умови Договору міжнародного фінансового лізингу не розповсюджуються на договір про передачу майна у користування (сублізинг) (т. 1 а.с. 181).

29 квітня 2004 року між ОСОБА_6 (далі - Лізингодавець) та ТОВ «ТЕКТ-ТРЕЙД» (далі - Лізингоодержувач) було укладено Договір про передачу майна в користування (сублізинг) № В5, відповідно до якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач отримує від Лізингодавця в платне користування на умовах фінансового сублізингу приміщення, яке розташоване в АДРЕСА_1, загальною площею 50 кв.м. для розміщення офісу (т. 1 а.с. 182-185).

Відповідно до п. 13.3 Додаткового договору від 30.04.2004 року до Договору про передачу майна в користування (сублізинг) № В5 від 29.04.2004 року, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ «ТЕКТ-ТРЕЙД», до даного договору не застосовується положення про договір лізингу (т. 1 а.с. 189).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, право власності на об'єкт лізингу -приміщення, яке розташоване в АДРЕСА_2 належить Компанії «Джастера Лімітед», яка є юридичною особою -нерезидентом (територія Британських Віргінських островів), а Сублізингодавцю ОСОБА_6В об'єкт лізингу належить на праві користування.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону № 723/97-ВР, до договору сублізингу застосовуються положення про договір лізингу, якщо інше не передбачено договором лізингу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що до операції фінансового лізингу необхідно застосовувати положення Закону України «Про фінансовий лізинг», а до сублізингу - положення Закону України «Про фінансовий лізинг»з урахуванням договору сублізингу.

При цьому, відповідачем не було зазначено, яким нормативно-правовим актом встановлені обмеження стосовно сублізингодавця в частині учасників цих цивільних правовідносин (фізичних та юридичних осіб).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не було порушено норм Закону України «Про фінансовий лізинг»та правомірно віднесено до валових витрат суму фінансового сублізингу в розмірі 560 647,00 грн.

Що стосується неутримання та несплати податку на дохід (роялті) виплачений компанії ЗАТ «Инфострой»(Росія) у сумі 27 197,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

22 квітня 2008 року між ЗАТ «Инфострой»(далі - Ліцензіар) та ТОВ «ТЕКТ-ТРЕЙД»(далі - Ліцензіат) було укладено ліцензійний договір № 23G; В-Тр-08-20 на використання програмного продукту GAMA, відповідно до якого, Ліцензіар надає Ліцензіату не виняткове, непередаване право на обмежене використання програмного продукту GAMA відповідно до його призначення тільки у своїй господарській діяльності, а також в господарській діяльності ТОВ «ТЕКТ-ТРЕЙД»без права передачі ТОВ «ТЕКТ-ТРЕЙД»прав на програму, а Ліцензіат за надання цього права сплачує винагороду Ліцензіату в порядку і розмірах що передбачаються договором.

Відповідно до п. 4 Договору, вартість програмного продукту GAMA становить 38 023 євро (т. 2 а.с. 1-12).

На виконання умов даного Договору позивачем було проведено:

- першу часткову проплату -33 % від загальної суми здійснено 28.05.2008 року на суму 12 547,49 євро;

- другу часткову проплату -17 % від загальної суми здійснено 18.07.2008 року на суму 6 463,91 євро;

- остаточний розрахунок -50 % від загальної суми здійснено 20.10.2008 року на суму 19 011,50 євро.

З акту перевірки вбачається, що згідно банківських виписок за 28.05.2008 року, 18.07.2008 року та 20.10.2008 року ТОВ «ТЕКТ-ТРЕЙД»перераховано ЗАТ «Инфострой»(Росія) суму 38 022,90 дол. США (еквів. 271 969,92 грн.) за право (ліцензію) використання програмного продукту GAMA. Проте, податок на дохід ЗАТ «Инфострой»(Росія) у сумі 27 197,00 грн. (271 969,92 х 10 %) позивачем утримано та сплачено не було.

Так, згідно з п. 13.1 ст. 13 Закону № 334/94-ВР, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, роялті.

Роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні, твори, мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау) (п. 1.30 ст. 1 Закону № 334/94-ВР).

Відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону № 334/94-ВР, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або повноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, і набрали чинності.

Підпунктом 18.1 ст. 18 Закону № 334/94-ВР передбачено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до п. 1 ст. 12 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації від 08.02.95 р. про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження від ухилень від сплати податків, ратифікованої Законом України від 06.10.95 року № 369/95-ВР (далі - Угода), доходи від авторських прав і, ліцензій (роялті), які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

З метою вдосконалення процедури адміністрування оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку, Кабінетом Міністрів України постановою № 470 від 06.05.2001 року було затверджено Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування (далі -Порядок № 470) (тут і далі по тексту постанови, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 4 Порядку, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі.

Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Відповідно до п. 8 Порядку, у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

В матеріалах справи міститься довідка Межрегіональної інспекції Федеральної податкової служби з централізованої обробки даних від 06.05.2008 року № 51-09-11/02094 (т. 2 а.с. 18), яка підтверджує постійне місце перебування резидента Російської Федерації за адресою: м. Санкт-Петербург, вул. Велика Монетна, 11, прим. 6, на якого поширюється дія положення міжнародного договору, з яким позивачем у 2008 році було укладено ліцензійний договір № 23G; В-Тр-08-20 на використання програмного продукту GAMA.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність нарахування ТОВ «ТЕКТ-ТРЕЙД»податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток іноземних юридичних осіб.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на порушення відповідачем строку проведення документальної планової виїзної перевірки.

Так, положенням пп. 41.1.1. п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Згідно п. 102.2. ст. 102 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано; посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальній справі винесено рішення про її закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Тобто, у разі проведення документальної перевірки платника податків (юридичної особи або фізичної особи-підприємця) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладається на органи Державної податкової служби, зазначена перевірки охоплюватиме період не більше 1095 днів.

Колегією суддів було встановлено, що декларація з податку на прибуток підприємства за 2007 рік позивачем була подана 31.01.2008 року. Отже, граничним строком протягом якого відповідач мав право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків та вправі накладати стягнення, за умови наявності порушень у четвертому кварталі 2007 році є 08.02.2011 року. Проте, як вбачається з матеріалів справи перевірка розпочалася 11.02.2011 року.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2011 року та ухвалення нового рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКТ-ТРЕЙД»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень слід задовольнити.

Визнати недійсними з моменту винесення податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 08.07.2011 року № 0000222201, від 20.04.2011 року № 0000102201 та № 0000432202.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКТ-ТРЕЙД»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2011 року -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2011 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКТ-ТРЕЙД»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати недійсними з моменту винесення податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 08.07.2011 року № 0000222201, від 20.04.2011 року № 0000102201 та № 0000432202.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Данилова М. В.

Ключкович В.Ю.

Повний текст постанови складено та підписано -12.06.12р.