Ухвала суду № 24762466, 12.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/699/12 Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

"12" червня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Сидоренко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у відповідності до положень ст.41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Державного підприємства Науково-виробничого комплексу «Фотоприлад»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства Науково-виробничого комплексу «Фотоприлад»до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м. Черкаси від 14 лютого 2012 року №0001641502, №0001651502, №0001661502, №0001671502.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ДП Науково-виробничого комплексу «Фотоприлад»зареєстрований як юридична особа та є платником податку на додану вартість.

Так, Державною податковою інспекцією у м. Черкаси проведено камеральну перевірку дотримання позивачем граничних строків сплати узгоджених сум податкового зобов'язання, за результатами якої складено акт від 02 лютого 2012 року №687/15-2/14312329.

В ході проведеної перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України (норми якого є чинними на момент встановлення порушень позивачем вимог податкового законодавства), а саме несвоєчасно сплачені узгоджені суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

На підставі даного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення -рішення від 14 лютого 2012 року №0001641502, №0001651502, №0001661502, №0001671502, яким до позивача застосовано штраф за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01 січня 2012 року) камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідності за ст. 14 Податкового кодексу України поняття вживаються в такому значенні: податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1); штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункту 14.1.265 пункту 14.1).

Згідно із ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Статтею 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 2 розділу XIX «Прикінцеві положення»Податкового кодексу України втратив чинність Закон України від 21 грудня 2000 року N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В силу п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, норми п. 102.1 ст. 102 ПК України визначають строки, протягом яких податковий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків.

У разі порушення платниками податків граничних термінів сплати податкових зобов'язань, передбачених податковим законодавством, з 1 січня 2011 року з урахуванням строку давності визначеного п. 102.1 ст. 102 ПК України застосовується штрафна санкція у розмірах, встановлених ст. 126 ПК України.

Відповідно до ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Крім того, п. 7 підрозділу 10 розділу XX ПК України штрафна санкція за порушення податкового законодавства виключно при обчисленні податкових зобов'язань за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 року застосовується в розмірі 1 грн.

Враховуючи, що позивач не сплатив податкові зобов'язання за податковими деклараціями по ПДВ №9006385738 від 20 січня 2011 року та №9004209348 від 20 червня 2011 року, строк сплати за якими настав 30 січня 2011 року та 30 червня 2011 року відповідно, відповідачем правомірно застосовано відносно позивача штрафну санкцію за п.7 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Господарським суд Черкаської області 23 березня 2007 року порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства Науково-виробничого комплексу «Фотоприлад». Ухвалою Господарським суд Черкаської області 30 травня 2011 року провадження у справі про банкрутство Державного підприємства Науково-виробничого комплексу «Фотоприлад»припинено та затверджено мирову угоду між позивачем та кредиторами.

Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів -це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Стаття 12 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, це положення слід застосовувати у контексті ст. 1 цього Закону, де наведене саме визначення мораторію.

З аналізу наведеного вбачається, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням, тому застосування штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дія мораторію на виконання зобов'язання позивача, які виникли після 23 березня 2007 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, не поширюється.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Матеріали справи не містять належних доказів визнання позивача банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Посилання позивача на положення п.1.3 ст.1 Податкового кодексу України є безпідставними.

У відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України відповідачем доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень -рішень від 14 лютого 2012 року №0001641502, №0001651502, №0001661502, №0001671502.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 41, 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Науково-виробничого комплексу «Фотоприлад»-залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Ухвалу складено в повному обсязі 15.06.12