Рішення № 24756679, 12.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-25/6200-2012 12.06.12

За позовом Львівського міжрайонного природоохоронного прокурора у Львівській області в інтересах держави

в особі 1. Пустомитівського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс»

2. Конопницької сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геосистеми»

про стягнення 15 911,12 грн. та розірвання договору, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від прокурора: не з'явились

від позивача 1: не з'явились

від позивача 2: не з'явились

від відповідача: не з'явились

Обставини справи:

Львівський міжрайонний природоохоронний прокурор у Львівській області (надалі - прокурор) звернувся до суду в інтересах держави в особі Пустомитівського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс»(надалі -позивач-1) та Конопницької сільської ради (надалі -позивач-2) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геосистеми»(надалі -відповідач) про стягнення 15 911,12 грн. та розірвання договору №2 на право довгострокового тимчасового користування лісами від 16.02.2009р., укладеного між Пустомитівським дочірнім лісогосподарським підприємством «Галсільліс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геосистеми» (надалі -договір).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором належним чином не виконав, плату за довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою на користь позивача-1 не сплатив, лісовий збір за спеціальне використання лісових ресурсів на користь позивача-2 не перерахував.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, явку уповноважених представників у судові засідання не забезпечив.

У відповідності з положеннями підпункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В матеріалах справи міститься спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.04.2012р. відповідно до якого засвідчується факт того, що ухвали господарського суду міста Києва направлялись на юридичну адресу відповідача.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання та подання прокурором по справі і позивачами клопотань про можливість розгляду справи за відсутності їхнього представника, зважаючи що нез'явлення сторін не перешкоджає розгляду справи по суті та прийняттю рішення, суд вважає за доцільне розглянути справу за відсутності прокурора та представників сторін, за наявними в справі матеріалами.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.03.2012р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, присвоєно справі №5015/1077/12, розгляд справи призначено на 03.04.2012р. Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.04.2012р. розгляд справи відкладено на 26.04.2012р. Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.04.2012р. справу передано за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.05.2012р. прийнято справу до провадження, присвоєно справі № 5011-25/6200-2012, розгляд справи призначено на 29.05.2012р.

У зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці, матеріали справи №5011-25/6200-2012, згідно розпорядження Голови господарського суду міста Києва від 29.05.2012р., були передані для розгляду судді Коткову О.В. Ухвалою від 29.05.2012р. матеріали справи №5011-25/6200-2012 були прийняті до провадження суддею Котковим О.В., розгляд справи було призначено на 12.06.2012р.

Розпорядження Голови господарського суду міста Києва від 07.06.2012р. матеріали справи №5011-25/6200-2012 були передані судді Морозову С.М., у зв'язку з його виходом з відпустки. Ухвалою від 07.06.2012р. матеріали справи №5011-25/6200-2012 були прийняті до провадження суддею Морозовим С.М., розгляд справи було призначено на 12.06.2012р.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.02.2009 р. між позивачем-1 (постійний лісокористувач, власник лісів -за договором) та відповідачем (тимчасовий користувач -за договором) було укладено Договір №2 на право довгострокового тимчасового користування лісами (надалі -Договір), відповідно до умов якого позивач-1 виділяє, а відповідач приймає в довгострокове тимчасове платне користування лісову ділянку для рекреаційних та культурно-оздоровчих цілей (п. 1. договору), з терміном дії 49 років (п. 6. договору).

Згідно з п. 2. Договору у тимчасове користування виділяється лісова ділянка загальною площею 5,0 га, розташована в кварталі 11, виділі 12; 13;.

Відповідно до п. 7. Договору плата за довгострокове тимчасове користування лісами вноситься відповідачем на рахунок позивача-1 у розмірі: плата в сумі 2 721,12 грн., розрахованої згідно «Методики розрахунку щорічної плати лісогосподарським підприємствам ЛГП «Галсільліс»по договорах довгострокового тимчасового користування лісами», затвердженої наказом ЛГП «Галсільліс»№ 4 від 16.01.2008р. та лісовий збір за спеціальне використання лісових ресурсів в сумі 1 919,59 грн., розрахованої згідно «Методики розрахунку розміру щорічної плати за довгострокове користування землями лісового фонду»затвердженої рішенням Львівської обласної ради від 4 грудня 2007 року №409 «Про порядок та умови використання лісових ресурсів місцевого значення та користування земельними ділянками лісового фонду».

В п. 9. Договору передбачено, що плата за довгострокове тимчасове користування лісами за перший рік використання лісової ділянки вноситься при укладенні договору, а за наступні роки проводиться на умовах попередньої оплати.

Згідно зі ст. 18 Лісового кодексу України об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Згідно ст. 329 Податкового кодексу України платниками збору за спеціальне використання лісових ресурсів є лісокористувачі - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, фізичні особи (крім фізичних осіб, які мають право безоплатно без видачі спеціального дозволу використовувати лісові ресурси відповідно до лісового законодавства), а також фізичні особи - підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами.

Згідно з п. 330.1.5. ст. 330 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування збором є, зокрема, використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

Відповідно до п. 14 Договору передача лісової ділянки відповідачу здійснюється після реєстрації договору за актом її приймання-передачі у 10-денний строк.

Згідно з Актом приймання-передачі лісової ділянки в довгострокове тимчасове користування вказана лісова ділянка була передана відповідачу в тимчасове довгострокове користування для рекреаційних цілей.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (надалі -ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач-1 свої зобов'язання, визначені договором виконав належним чином.

Прокурор зазначає, що не спростовано відповідачем, про те що останній, всупереч умовам договору, не сплатив на користь позивача-1 плату за довгострокове тимчасове користування зазначеною лісовою ділянкою за період користування нею з 16.02.2011р. по 16.02.2012р., а також не провів оплату суми лісового збору за спеціальне використання лісових ресурсів на користь позивача-2.

Відповідно до ст. 20 Лісового кодексу України тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов'язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів.

Відповідно до п. 21 Договору «Інші права та обов'язки сторін»тимчасовий лісокористувач зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування лісовою ділянкою та збір за спеціальне використання лісових ресурсів.

Відповідно до наданих розрахунків сума щорічної плати за довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою складає 9 152, 43 грн., а сума лісового збору за спеціальне використання лісових ресурсів -5 858,09 грн., які проведені згідно зазначених у п. 7 Договору методик.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав не належним чином, визначені Договором суми щорічної плати за довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою та суми лісового збору за спеціальне використання лісових ресурсів не сплатив, внаслідок чого у нього перед позивачами утворилась заборгованість у розмірі 9 152, 43 грн. -перед позивачем-1 та 5 858,09 грн. -перед позивачем-2.

За таких обставин, суми основного боргу про стягнення з відповідача 9 152, 43 грн. суми щорічної плати за довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою на користь позивача-1 та 5 858,09 грн. суми лісового збору за спеціальне використання лісових ресурсів на користь позивача-2 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 11 договору при невнесенні плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,5 % несплаченої суми за кожний день прострочення.

Таким чином, розмір пені за не своєчасну сплату суми щорічної плати за довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою складає 9 152, 43 грн. х 0,5% х 12 днів = 549, 14 грн., проте виходячи з заявлених прокурором позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача 1 підлягає сума пені в розмірі 549,12 грн.

Щодо заявленої до стягнення з відповідача на користь позивача 2 суми пені за несвоєчасну сплату суми лісового збору за спеціальне використання лісових ресурсів господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.2. ст. 6 Податкового кодексу України збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Відповідно до п. п. 20.1., 20.1.28. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених Кодексом.

Згідно зі ст. 10 закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.

Таким чином, враховуючи вимоги вказаних правових норм, прерогатива нарахування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків і зборів належить органам державної податкової служби України, а тому заявлені позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату суми лісового збору за спеціальне використання лісових ресурсів у розмірі 351,48 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, прокурор у своїй позовній заяві просить суд розірвати договір №2 від 16.02.2009 року на право довгострокового тимчасового користування лісами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 24 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за: - взаємною згодою сторін; - рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження лісової ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за договором виконує не належним чином, зокрема, плату за довгострокове тимчасове користування зазначеною лісовою ділянкою за період користування нею з 16.02.2011р. по 16.02.2012р. на користь позивача не сплатив, відповідно до інформації прокурора ніяких рекреаційних та культурно-оздоровчих заходів на вказаній лісовій ділянці не проводив.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не надано доказів на спростування позовних вимог, зокрема, доказів на підтвердження виконання своїх зобов'язань за Договором.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем належним чином своїх зобов'язань за Договором, а саме, несплати в порушення п.п. 7., 9., 21. Договору.

Зважаючи на встановлені факти та положення вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про розірвання договору, а відповідачем позовні вимоги не спростовано, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо розірвання договору підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 188 ГК якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, договір є розірваним з дня набрання законної сили даним судовим рішенням.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, про розірвання договору №2 від 16.02.2009 року на право довгострокового тимчасового користування лісами, укладеного між позивачем-1 та відповідачем, стягненню з відповідача на користь позивача-1 суми основного боргу в розмірі 9 152,43 грн., пені в розмірі 549,12 грн., а також стягненню з відповідача на користь позивача 2 суми 5 858,09 грн.

Згідно з п. 11 ст. 5 закону України «Про судовий збір»органи прокуратури при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді звільняються від сплати судового збору.

Відповідно до ст. 6 закону України «Про судовий збір»за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З урахуванням викладеного, стягненню з відповідача в доход спеціального фонду Державного бюджету України підлягає судовий збір в розмірі 1 573,94 грн. -за майнову вимогу (пропорційно задоволеним вимогам) та 1 073,00 грн. -за немайнову вимогу, що разом складає 2 646,94 грн.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір №2 на право довгострокового тимчасового користування лісами, укладений 16.02.2009р. між Пустомитівським дочірнім лісогосподарським підприємством «Галсільліс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геосистеми».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геосистеми»(ідент. код 33169642, адреса: 04053, м. Київ, провулок Киянівський, 7А) на користь Пустомитівського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс»(ідент. код 31300053, адреса: 81100, Львівська обл., Пустомитівський район, м. Пустомити, вул. Грушевського, 22А) 9 152,43 грн. (дев'ять тисяч сто п'ятдесят дві гривні 43 копійки) плати за довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою та 549,12 грн. (п'ятсот сорок дев'ять гривень 12 копійок) пені.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геосистеми»(ідент. код 33169642, адреса: 04053, м. Київ, провулок Киянівський, 7А) на користь Конопницької сільської ради (ідент. код 23965036, адреса: 81111, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Конопниця, вул. Івасюка, 1) 5 858,09 грн. (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят вісім гривень 09 копійок) суми лісового збору за спеціальне використання лісових ресурсів.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геосистеми»( ідент. код 33169642, адреса: 04053, м. Київ, провулок Киянівський, 7А) в доход спеціального фонду Державного бюджету України 2 646,94 грн. (дві тисячі шістсот сорок шість гривень 94 копійки) судового збору.

6. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М. Морозов