Рішення № 24756432, 12.06.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2012 р. Справа № 5010/468/2012-19/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: приватного акціонерного товариства "Тернопільський молокозавод", вул. Лозовецька, 28, м. Тернопіль, 46000

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів "Плюс Бонус", вул.Січових Стрільців, 23, офіс 602, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення 24936,41 грн.

за участю представників сторін:

представники сторін не з"явилися,

ВСТАНОВИВ:

приватне акціонерне товариство "Тернопільський молокозавод" звернулось в суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів "Плюс Бонус" про стягнення 24936,41 грн. Позивач обґрунтував позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов"язань щодо оплати поставленого товару.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, направив розрахунок ціни позову вх.№ 3770/2012-свх від 05.06.12.

В судовому засіданні 22.05.12 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, відзиву на позов на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 24.05.12, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 23727223 від 23.05.12, яке вручено відповідачу 24.05.12.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

На день розгляду справи 12.06.12 письмових заяв та клопотань від сторін про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

02.10.09 між сторонами даного спору укладено договір поставки №54, відповідно до якого позивач зобов"язався поставляти товари, разом з товаросупровідною документацією відповідно до поданих замовлень, а відповідач в свою чергу - приймати товар та своєчасно оплачувати їх вартість на встановлених договором умовах (п.1.1. ).

Відповідно до п.5.1. договору, при наданні позивачем всіх, належним чином оформлених накладних і товаросупровідних документів покупець оплачує поставлений товар на умовах відстрочки платежу, з дати поставки товару, вказаній в накладній після 7(семи) календарних днів.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 35760,52 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи (а.с.19- 54, 67-74).

В порушення договірних зобов"язань відповідач не оплатив в повному обсязі отриманий товар.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи положення договору поставки №54 від 02.10.09, акт звірки взаєморозрахунків станом на 16.08.11, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками, а також беручи до уваги часткове повернення отриманого товару на суму 994,95 грн. та часткову оплату поставленого товару на суму 10500,00 грн., заборгованість відповідача перед позивачем становить 24265,57 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару, тому вимоги позивача про стягнення 24265,57 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов"язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

На підставі вказаної норми закону, позивачем відповідачу нараховані інфляційні втрати в сумі 169,84 грн. та 3 % річних в сумі 501,00 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Господарським судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, оскільки розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем за період з серпня 2011 року по березень 2012 року, без врахування п.5.1. договору поставки №54 від 02.10.09.

Враховуючи Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 362-97р. , нарахування інфляційних втрат потрібно проводити за період з вересня 2011 року по березень 2012 року.

Однак, згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі, що перевищують заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань у сумі 169,84 грн., в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд самостійно здійснив перерахунок відсотків річних, оскільки позивачем 3% річних нараховано за більший період існування боргу з 11.08.11 - дати останньої поставки, а не з 19.08.11 - з врахуванням відстрочки платежу на 7 днів згідно п.5.1. договору поставки №54 від 02.10.09. Згідно розрахунку суду 3% річних за період з 19.08.11 по 19.04.12 становить 486,04 грн. та підлягають задоволенню. В решті суми річних слід відмовити.

За таких обставин суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: 24265,57 грн. - основного боргу, 169,84 грн. - інфляційних нарахувань та 486,04 грн. - 3% річних.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи пропорційно до задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 614, 625, 629, 712 Цивільного Кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 49, 75, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов приватного акціонерного товариства "Тернопільський молокозавод" до товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів "Плюс Бонус" про стягнення 24936,41 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів "Плюс Бонус", вул.Січових Стрільців, 23, офіс 602, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 36497589) на користь приватного акціонерного товариства "Тернопільський молокозавод", вул. Лозовецька, 28, м. Тернопіль, 46000 (код 30356917) - 24265,57 (двадцять чотири тисячі двісті шістдесят п"ять гривень п"ятдесят сім копійок) - основної заборгованості, 169,84 (сто шістдесят дев"ять гривень вісімдесят чотири копійки) - інфляційних нарахувань та 486,04 (чотириста вісімдесят шість гривень чотири копійки) - 3% річних, а також 1608,53 (одну тисячу шістсот вісім гривень п"ятдесят три копійки) - судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.06.12

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Матейко І. В. 15.06.12