Рішення № 24756427, 12.06.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2012 р. Справа № 5010/124/2012-28/11

Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Кавлак І.П.,

судді Неверовської Л.М., судді Максимів Т.В.

При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю

"Катерпіллар Файненшл Україна"

вул. Васильківська, 34, м. Київ, 03022

адреса представника: Корнієвський Є.С.

АДРЕСА_1

до відповідача: Приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж"

вул. Короля Данила, 16-Б/10, м. Івано-Франківськ, 76010

про стягнення 241898 грн. 20 коп., з яких: 154789 грн. 43 коп.- заборгованість за лізинговими платежами, 12295 грн. 02 коп. пеня, 2350 грн. 20 коп. 3% річних, 62863 грн. 55 коп. неустойка в розмірі подвійної плати за користування у відповідності до ст. 785 ЦК України, 9600 грн. збитки; зобов'язання відповідача передати позивачу гусеничний екскаватор Caterpillar, модель 324D, серійний номер CAT0324DHCJX00334 та ківш екскаваційний, підсилений, об'ємом 1,35 м. куб., з 5-ма зубами для важких умов експлуатації вартістю - 1096771 грн. 91 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність № б/н від 26.03.12);

від відповідача:Терефенко Р.М. - директор ПП "Галнафтогазмонтаж",

(паспорт серія - НОМЕР_1 від 11.07.96);

ОСОБА_3 - представник (довіреність № 16 від 25.05.12)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж" про стягнення 169434 грн. 65 коп., з яких: 154 789 грн. 43 коп. - заборгованість за лізинговими платежами, 12295 грн. 02 коп. - пеня, 2350 грн. 20 коп. 3% річних, повернення предмету лізингу вартістю 1059790 грн. 55 коп.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого зобов»язання за договором фінансового лізингу № UA28L-08-02 від 01.07.08 щодо сплати лізингових платежів та повернення предмету лізингу на вимогу позивача.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на неправомірне визначення грошового зобов"язання в іноземній валюті; недотримання порядку здійснення відмови лізингодавця від договору лізингу передбаченого пунктом 23.5 Загальних умов; відсутність правових підстав для стягнення коштів на надання правової допомоги.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 28.02.12.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.12 та від 15.03.12 розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України.

В порядку ст. 22 ГПК України позивачем збільшено розмір позовних вимог. Позивач просить суд стягнути з відповідача 241898 грн. 20 коп., з яких: 154789 грн. 43 коп.- заборгованість за лізинговими платежами, 12295 грн. 02 коп. пеня, 2350 грн. 20 коп. 3% річних, 62863 грн. 55 коп. неустойка в розмірі подвійної плати за користування у відповідності до ст. 785 ЦК України, 9600 грн. збитки; зобов'язання відповідача передати позивачу гусеничний екскаватор Caterpillar, модель 324D, серійний номер CAT0324DHCJX00334 та ківш екскаваційний, підсилений, об'ємом 1,35 м. куб., з 5-ма зубами для важких умов експлуатації вартістю - 1096771 грн. 91 коп.

Ухвалою господарського суду від 15.03.12 клопотання позивача про збільшення позовних вимог (вх.№1363/2012-свх від 28.02.12) прийнято судом до розгляду по суті.

15.03.12 через канцелярію господарського суду надійшло клопотання ПП "Галнафтогазмонтаж" про призначення судової економічної експертизи (вх.№ 1736/2012-свх; а.с. 32, 33, том 2 ).

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.12 відмовлено в задоволенні вищезазначеного клопотання, в порядку ст. 69 ГПК України, продовжено строк розгляду спору на 15 днів по 17.04.12; розгляд справи відкладено на 11.04.12.

10.04.12 через канцелярію господарського суду відповідачем подано клопотання про колегіальний розгляд справи (вх.№2459/12-свх; а.с. 61).

Ухвалою господарського суду від 11.04.12 розгляд справи відкладено в зв"язку з необхідністю вирішення питання про колегіальний розгляд справи.

12.04.12 розпорядженням заступника голови господарського суду справу скеровано до колегіального розгляду; до складу суду введено суддів Неверовську Л.М. та Круглову О.М.; судове засідання по розгляду справи призначено на 17.05.12.

17.05.12 розпорядженням голови господарського суду, у зв»язку з перебуванням судді Круглової О.М. на лікарняному, введено в склад судової колегії по розгляду справи № 5010/128/2012-28/11 замість судді Круглової О.М. - суддю Максимів Т.В.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 17.05.12 в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 30.05.12.

30.05.12 за участі представників сторін в порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву до 06.06.12 про що письмовим повідомленням попереджено представників сторін під розписку, проте у зв»язку з хворобою головуючого судді судове засідання не відбулося.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.12 судове засідання призначено на 12.06.12.

Присутнім в судових засіданнях представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

12.06.12 в судовому засіданні представники позивача та відповідача зазначили, що всі наявні документальні докази та письмові пояснення суду надані, в зв"язку з чим просять вирішити спір за наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 1 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (надалі іменується "Лізингодавець") та Приватним підприємством «Галнафтогазмонтаж»(надалі іменується "Лізингоодержувач") укладено Договір фінансового лізингу № UA28L-08-02 (надалі іменується "Договір") (а.с. 14-18, том 1).

Пунктом 1.1. розділу 2 Договору лізингодавець зобов'язався придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений у Додатку № 1 до даного Договору, і надати його лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у цьому Договорі й Загальних Умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними Умовами.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що характеристики й дані, які дозволяють визначити предмет лізингу, що передається лізингодавцем у лізинг лізингоодержувачу за цим договором, зазначені в Специфікації, що є додатком №1 до цього договору.

Предметом лізингу за Договором - специфікація (додаток №1 до договору; а.с. 19, том1) є гусеничний екскаватор Caterpillar, модель 324D та ківш екскаваційний, підсилений, об'ємом 1,35 м. куб., з 5-ма зубами для важких умов експлуатації.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що вартість предмета лізингу становить разом з ПДВ 1 096 771,91 гривень, що на час укладення Договору було еквівалентно 226 152,53 доларам США.

На виконання умов договору позивач придбав у продавця визначене в специфікації (додаток №1 до договору) обладнання та передав його відповідачу, що підтверджується актом приймання - передачі обладнання від 4 серпня 2008 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками, копія якого долучена до матеріалів справи ( а.с. 75, 76, том 1).

Згідно пункту 4.2. Договору Відповідач сплачує всі платежі, зазначені в Договорі за курсом на дату платежу в національній валюті.

Відповідно до положень пункту 4.6. Договору, Лізингоодержувач провадить сплату частини загальної суми лізингових платежів щомісячно в порядку і розмірах, зазначених в Додатку №3 до цього Договору.

Перший із зазначених періодичних лізингових платежів повинен бути здійснений:

- не пізніше першого числа місяця, наступного за місяцем дати передачі предмета лізингу лізингоодержувачу, якщо дата передачі - з 1 по 15 число включно;

- не пізніше першого числа другого місяця, відраховуючи від місяця дати передачі, якщо дата передачі - після15 числа місяця.

Наступні періодичні лізингові платежі повинні здійснюватися не пізніше першого числа місяця, на який припадає строк їхньої сплати.

Строк лізингу для цілей даного Договору становить 36 місяців (пункт 6.1. Договору).

Сторони уклали уточнюючі загальні графіки платежів за Договором: Додаткову угоду № 1 від 4 серпня 2008 року до Договору фінансового лізингу №UA28L-08-02 від 1 липня 2008 року (а.с.90-91, том 1), Додаткову угоду № 2 від 31 липня 2009 року до Договору фінансового лізингу №UA28L-08-02 від 1 липня 2008 року (а.с.92-93, том1), Додаткову угоду № 3 від 30 грудня 2009 року до Договору фінансового лізингу №UA28L-08-02 від 1 липня 2008 року (а.с.94-95, том 1) та Додаткову угоду № 4 від 12 листопада 2010 року до Договору фінансового лізингу №UA28L-08-02 від 1 липня 2008 року (а.с.96-97, том 1).

Всупереч договірних зобов»язань, відповідач не проводив своєчасно та в повній мірі розрахунки по зобов'язаннях за договором фінансового лізингу № UA48L-08-02 від 01.07.2008 року, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 154789 грн. 43 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно із п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до положень статей 1, 2 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Цивільно-правові відносини, що виникають із цього договору регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей цього закону.

Згідно із ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

За приписами ч. 1 ст. 16 вказаного закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті лізингових платежів відповідачем.

За договором фінансового лізингу сума лізингового платежу, еквівалент якої визначено в іноземній валюті, на день виникнення зобов"язання зі сплати перераховується у гривню і якщо в подальшому на день фактичної сплати відповідно до цієї іноземної валюти не змінюється, то з цього моменту відповідне грошове зобов"язання є гривневим, у зв"язку з чим у разі прострочення сплати лізингового платежу виникає заборгованість у гривні, яку боржник відповідно до частини другої статті 625 ЦК України на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (постанова ВСУ від 27.03.2012 №55/440). З огляду на викладене заперечення відповідача про неправомірне визначення грошового зобов"язання в іноземній валюті є безпідставними.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання по оплаті періодичних лізингових платежів, тому вимоги позивача про стягнення 154789 грн. 43 коп. заборгованості за лізинговими платежами обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2350 грн. 20 коп. суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушив умови договору щодо сплати лізингових платежів згідно графіку, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов»язання за договором фінансового лізингу № UA28L-08-02 від 01.07.08.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України). Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором фінансового лізингу № UA28L-08-02 від 01.07.08 підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних в сумі 2350 грн. 20 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про повернення предмету лізингу, стягнення пені, стягнення неустойки на підставі ст.785 ЦК України задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

В силу ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору та сплата неустойки.

Відповідно до ст.ст.7, 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі, та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Відповідно до п.17.2 Загальних умов договору, позивач вправі відмовитися від виконання будь-якого договору й розірвати такий договір в односторонньому позасудовому порядку у випадках не здійснення у строк, установлений у відповідному договорі, сплати двох лізингових платежів підряд, або здійснення неповної сплати двох лізингових платежів підряд, або прострочення повністю чи частково сплати одного лізингового платежу й не погашення заборгованості протягом 30 днів з дня, наступного за днем відповідної оплати, встановленого договором.

Згідно п.7.ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Пунктом 17.3 Загальних умов договору встановлено, що у випадку відмови позивача від виконання договору згідно з п.17.2 загальних умов, останній повідомляє про це відповідача в письмовій формі. У зазначеному повідомленні позивач зазначає відповідну підставу розірвання такого договору з переліку наведеного у п.17.2 загальних умов, а також вимагає повернення предмета лізингу із вказівкою дати, місця й способу повернення предмета лізингу, передбаченого таким договором.

Згідно пункту 23.5 Загальних умов, всі повідомлення в процесі виконання договору, зокрема повідомлення про відмову, повинні направлятися сторонам у письмовій формі, якщо інше не передбачено цими Загальними умовами. При цьому будь-які повідомлення, що направляються сторонами один одному, повинні бути зроблені по факсу (за умови наявності підтвердження про доставку такого факсимільним апаратом), поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення, або вручення особисто уповноваженому працівникові позивача або відповідача під розписку.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження, та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Частиною 3 ст.651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч.2 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Отже в силу положень закону та умов договору, договір фінансового лізингу може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення лізингодавцем одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

Разом з тим, право на одностороннє розірвання договору фінансового лізингу у позивача виникає лише при настанні певних умов, а саме: у випадку не здійснення у строк, установлений у відповідному договорі, сплати двох лізингових платежів підряд, або здійснення неповної сплати двох лізингових платежів підряд, або прострочення повністю чи частково сплати одного лізингового платежу й не погашення заборгованості протягом 30 днів з дня, наступного за днем відповідної оплати, встановленого договором.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі входить встановлення факту неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, а також встановлення моменту вчинення відмови від договору, враховуючи, що за Законом України "Про фінансовий лізинг" відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Матеріалами справи не доведено, що позивачем було дотримано встановлений п.23.5 Загальних умов порядок направлення відповідачу за його місцезнаходженням повідомлення про відмову від договору.

Доводи позивача про те, що фіскальний чек та опис вкладення є достатніми доказами повідомлення відповідача про відмову від договору та посилання на постанову Вищого господарського суду України від 04.10.2007 №2/284 є помилковими, оскільки по-перше, зроблені без врахування обставин конкретної справи, а по-друге, позивачем помилково ототожнюється факт надсилання повідомлення із фактом його отримання.

З огляду на вимоги ст.33 ГПК України, положення ст.782 ЦК України, у разі заперечення стороною факту одержання повідомлення про відмову від договору, позивач має подати господарському суду належні докази. Відповідні докази мають свідчити як про надіслання повідомлення про відмову від договору за місцезнаходженням лізингоодержувача, визначеним згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, так і про отримання його від підприємства зв»язку уповноваженою на це особою відповідно до Правил надання поштового зв»язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270.

На неодноразові вимоги ухвал суду позивачем не подано повідомлення про вручення поштового відправлення або довідку поштового зв»язку про повернення поштового відправлення з повідомленням про вручення через закінчення терміну зберігання.

Позивачем подано в судове засідання копію запиту до підприємства зв»язку про надання інформації щодо факту отримання цінного листа №0209701739384 підприємством «Галнафтогазмонтаж»(а.с. 32, том 3). Відповіді на запит суду не надано. Жодних клопотань про витребування вказаних доказів судом в порядку ст.38 ГПК України позивачем не заявлялось.

З огляду на те, що позивач вважає достатніми доказами повідомлення про відмову від договору - фіскальний чек та опис вкладення (а.с. 105, том1), враховуючи приписи ст.33 ГПК України щодо розподілу обов»язку доказування між сторонами, у суду відсутні підстави для витребування інформації від органу поштового зв»язку.

Крім того, посилання позивача на те, що фіскальний чек та опис вкладення до цінного листа є належними доказами повідомлення відповідача про відмову від договору є помилковими, враховуючи наступне.

Відповідно до п.2 Правил надання поштового зв»язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 адресат - фізична або юридична особа, якій адресується поштове відправлення, поштовий переказ, прізвище, ім'я та по батькові або найменування якої зазначені на поштовому відправленні, бланку поштового переказу в спеціально призначеному для цього місці.

Як вбачається із поданого позивачем фіскального чеку (т.1, а.с.108) найменування адресата зазначене - «Газмонтаж».

Відповідно такий фіскальний чек не може бути визнаний судом належним доказом надсилання відповідачу підприємству «Галнафтогазмонтаж»повідомлення про відмову від договору та сплату пені (а.с. 105, том 1).

Відповідно до п.61 Правил надання поштового зв»язку один примірник опису вкладення до цінного листа вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові і свідчить про перевірку органом зв»язку відповідності вкладення опису, а не є доказом надсилання чи одержання поштового відправлення.

На неодноразові вимоги ухвал суду позивачем не подано повідомлення про вручення поштового відправлення або довідку поштового зв»язку про повернення поштового відправлення та саме поштове відправлення з конвертом.

Таким чином, господарський суд позбавлений можливості встановити факт кому саме направлено повідомлення про відмову від договору «Газмонтаж»чи «Галнафтогазмонтаж».

Отже доводи позивача про те, що він належно повідомив відповідача про відмову від договору, є безпідставними.

Відмова лізингодавця від договору, заснована на умовах договору та законі, з дотриманням порядку заявлення такої відмови, є підставою для вимоги про повернення предмету лізингу. У спірному випадку позивачем не доведено суду факт дотримання порядку вчинення відмови від договору, встановлений п.23.5 Загальних умов, а тому заявлення вимоги про повернення предмету лізингу є передчасним.

Тотожна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 18.04.12 по справі №5010/1993/2011-19/105, від 07.07.11 по справі №40/32, які долучені до матеріалів справи за клопотанням відповідача.

Не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення пені на підставі п.14.8 Загальних умов договору. Так, відповідно до п.14. 8 Загальних умов зазначена пеня нараховується тільки при наявності факту пред»явлення лізингодавцем лізингоодержувачеві письмової вимоги про виплату такої пені. Лізингоодержувач зобов»язаний здійснити сплату пені, передбаченої цим пунктом, протягом 5 робочих днів з моменту одержання такої вимоги лізингодавця.

В ході судових засідань судом встановлено, що письмових вимог про стягнення пені, крім повідомлення від 05.01.12 №03/01 про відмову від договору, позивачем не направлялось.

Як вбачається із змісту повідомлення від 05.01.12 №03/01 про відмову від договору (т.1, а.с.105-107), у вказаному повідомленні також заявлена вимога про стягнення пені, але на підставі п.14.7, а не на підставі п.14.8 Загальних умов.

Крім того, з огляду на те, що господарським судом встановлено факт неодержання вказаного повідомлення відповідачем та враховуючи положення п.14.8 Загальних умов договору, вимоги про стягнення пені є безпідставними.

Враховуючи те, що господарський суд дійшов висновку про недоведеність припинення лізингових правовідносин у зв»язку із здійсненою відмовою від договору лізингу, відсутні правові підстави для задоволення вимоги про повернення майна та застосування до відповідача санкції передбаченої ст.785 ЦК України.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача збитків в розмірі 9600 грн. суд зазначає наступне.

В обгрунтування зазначеної вище вимоги позивач посилається на договір №1/2011 від 17.11.11 (а.с. 15-26, том 2), додаток №2 до договору №1/2011 від 17.11.11(а.с. 27, том2), акт №2 приймання передачі наданих послуг від 12.01.12 (а.с. 28, том2), платіжне доручення № 5632 від 04.01.12 (а.с. 12, том 2) та п.п.3.1.5 Загальних Умов відповідно до якого, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до чинного законодавства, договору лізингу та Загальних Умов.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно ч.1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об'єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями боржника та збитками.

При цьому важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов'язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки -наслідком протиправної дії.

Між тим, заявлена позивачем до стягнення грошова сума у розмірі 9600 грн., сплачена ним за отримані юридичні послуги надані ТзОВ «Андреас Неоклеус енд Ко.», не може розглядатись як завдані позивачу відповідачем збитки, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і їх наявність та розмір не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за іншим договором.

Таким чином, віднесення до збитків витрат позивача на правову допомогу суперечить закону, зокрема положенням ст.ст. 224, 225 ГК України та ст. 22 ЦК України. При цьому, вимоги в частині стягнення 9600 грн. не можуть бути відшкодовані позивачеві і на підставі ст. 44 ГПК України, оскільки статтею 44 ГПК України, передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Отже, стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокатам, а не будь-яким представникам (аналогічна правова позиція викладена у постанові ВСУ від 01.10.2002р. у справі №30/63, яка долучена до матеріалів справи). За наведених обставин та правових норм, в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків в розмірі 9600 грн. слід відмовити, оскільки дана вимога протирічить приписам вищенаведених норм законодавства України. Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 173, 188, 193, 224, 225 ГК України, ст.ст. 11, 22, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 614, 623, 625, 629, 651, 653, 782, 785, 806 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 38, 44, 49, ст. 82, ст.ст 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" до Приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж" про стягнення 241898 грн. 20 коп., з яких: 154789 грн. 43 коп.- заборгованість за лізинговими платежами, 12295 грн. 02 коп. пеня, 2350 грн. 20 коп. 3% річних, 62863 грн. 55 коп. неустойка в розмірі подвійної плати за користування у відповідності до ст. 785 ЦК України, 9600 грн. збитки; зобов'язання відповідача передати позивачу гусеничний екскаватор Caterpillar, модель 324D, серійний номер CAT0324DHCJX00334 та ківш екскаваційний, підсилений, об'ємом 1,35 м. куб., з 5-ма зубами для важких умов експлуатації вартістю - 1096771 грн. 91 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж" (вул. Короля Данила, 16-Б/10, м. Івано-Франківськ, 76010; код 32604960) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (вул. Васильківська, 34, м. Київ, 03022; код 35431993) -154789 (сто п»ятдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят дев»ять)грн. 43 коп. заборгованості за лізинговими платежами, 2350 (дві тисячі триста п»ятдесят)грн. 20 коп. 3% річних та 3143 (три тисячі сто сорок три)грн. 26 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" до Приватного підприємства "Галнафтогазмонтаж" про стягнення 12295 (дванадцяти тисяч двісті дев»яносто п»ять)грн. 02 коп. пені, 62863 (шістдесят дві тисячі вісімсот шістдесят три)грн. 55 коп. неустойки в розмірі подвійної плати за користування у відповідності до ст. 785 ЦК України, 9600 (дев»ять тисяч шістсот)грн. збитків та передачі позивачу гусеничного екскаватора Caterpillar, модель 324D, серійний номер CAT0324DHCJX00334 та ківш екскаваційний, підсилений, об'ємом 1,35 м. куб., з 5-ма зубами для важких умов експлуатації вартістю - 1096771 (один мільйон дев»яносто шість тисяч )грн. 91 коп. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.06.12.

Головуючий суддя І.П. Кавлак

Суддя Л.М. Неверовська

Суддя Т.В. Максимів

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кавлак І. П. 15.06.12