Ухвала суду № 24755479, 11.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2012 р.Справа № 2а-12625/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011р. по справі № 2а-12625/11/2070

за позовом ТОВ "Інститут "Харківпроект"

до ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 року адміністративний позов ТОВ "Інститут Харківпроект"до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено у повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0002072305 від 17.05.2011р., скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0002082305 від 17.05.2011р. Стягнуто з державного бюджету на користь ТОВ "Інститут Харківпроект" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, не погоджуючись з вказаною постановою суду, подала апеляційну скаргу , вважає, що постанова прийнята із недоведеністю обставин, які мають значення для справи та суд вважає встановленими, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати повністю постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011р.,прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

ТОВ "Інститут Харківпроект" заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги,суд першої інстанції виходив з того, що висновки про порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не відповідають дійсності, суперечать фактичним обставинам та чинному законодавству України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведена позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 31.12.2010р., за результатами якої складено акт № 1340/2305/02497996 від 27.04.2011р..

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток за ІІІ квартал 2010 року на суму 562500,0 грн.;

- п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість в загальному розмірі 568333,0 грн., в тому числі у серпні 2009 року на суму 23333,0 грн., жовтні 2009 року -82000,0 грн., листопаді 2009 року -13000,0 грн., серпні 2010 року -450000,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки керівником ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова винесені податкові повідомлення-рішення від 17.05.2011р. № 0002072305 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 562500,00 грн. і нараховання штрафних (фінансових) санкції в розмірі 140625,00 грн. та № 0002082305, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 568333,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 142083,3 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Підставою для зазначеного висновку податкового органу слугувало те, що при перевірці встановлено відхилення по податковому кредиту контрагента позивача -ТОВ "Інжбудпроект -Профіс" в якого за даними Ленінської МДПІ у м. Луганську свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, видане 08.05.2008р. анульовано 04.08.2009р., а нове свідоцтво, видане 04.12.2009р. анульовано 14.01.2011р. та безпідставне формування позивачем валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Востокстройград", яке за даними проведеної перевірки не знаходиться за місцем розташування, до перевірки не надало підтверджуючих документів щодо виникнення податкового кредиту. За період з 01.08.2010р. по 31.08.2010р. ТОВ "Востокстройград"віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 2467445,0 грн., в тому числі за серпень 2010 року в сумі 1922145,65 грн. від контрагента -постачальника ТОВ "Е-Восток Україна". При цьому податковими органами встановлено, що зазначений постачальник -ТОВ "Е-Восток Україна"не знаходиться за місцем реєстрації. Підсумовуючи зібрану інформацію податковими органами зроблено висновок про нікчемність правочинів, укладених ТОВ "Востокстройград" з його контрагентами та, відповідно, нікчемність правочинів, укладених ним з позивачем, за якими останнім сформовано свої валові витрати.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакція яка діяла на момент спірних правовідносин) валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» до витрат, не пов'язаним з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону встановлено певні обмеження або пряму заборону щодо включення деяких витрат до складу валових витрат.

Заборони щодо включення до складу валових витрат, пов'язаних з придбанням товару, оренди приміщення, заробітної плати, амортизації, комісії банку законодавцем не встановлено.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи наведені норми законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Відсутність однієї із зазначених умов ( пов'язаності з виробничою діяльністю та наявність документального підтвердження) не дає платникові податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Законом України "Про податок на додану вартість".

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакція яка діяла на момент спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 -ВР (далі Закон № 168/97 -ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, як встановлено пп 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті передбачено, що про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Пунктом 9.2 ст.9 Закону № 168/97 -ВР визначено, що будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідно до н.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що між позивачем та ТОВ "Востокстройград" 12.07.2010р. укладено договір № 8574.

Згідно умов договору позивач (генпідрядник) доручив ТОВ "Востокстройград"(субпідрядник) виконання робіт з розробки проекту реконструкції спортивного комплексу КП "Обласний спортивний комплекс "Металіст"у м. Харкові по вул. Плеханівській, 65 та зобов'язався прийняти та сплатити виконані роботи.

На виконання зазначеного договору надано акти здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт №А 909-с від 09.09.2010р. на суму 480000,00 грн.

Між позивачем та ТОВ "Востокстройград" укладено договір № 8575 від 12.07.2010р..

Згідно умов зазначеного договору позивач (генпідрядник) доручив ТОВ "Востокстройград"(субпідрядник) виконання робіт з розробки проекту реконструкції спортивного комплексу КП "Обласний спортивний комплекс "Металіст"у м. Харкові по вул. Плеханівській, 65 та зобов'язався прийняти та сплатити виконані роботи.

На виконання зазначеного договору надано акти здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт №А 802-с від 02.08.2010р. на суму 1000 000,00 грн.

09.07.2010р. позивачем та ТОВ "Востокстройград" укладено договір № 8570.

Відповідно до умов зазначеного договору позивач (генпідрядник) доручив ТОВ "Востокстройград"(субпідрядник) виконання робіт з розробки робочої документації реконструкції спортивного комплексу КП "Обласний спортивний комплекс "Металіст"у м. Харкові по вул. Плеханівській, 65 та зобов'язався прийняти та сплатити виконані роботи.

На виконання зазначеного договору надано акти здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт №А 801-с від 10.08.2010р. на суму 1700 000,00 грн. та № 800-с від 12.07.2010р. на суму 800 000,00 грн.

Між ТОВ "Інжбудпроект -Профіс" та позивачем як замовником укладено договір № 16460 від 03.09.2009р. на виконання робіт з перед проектних пропозицій дитячої спортивної школи ФК "Зоря"на території стадіону "Авангард"у м. Луганськ.

Також укладено договір № 16360 від 15.04.2009р. , згідно якого позивач як замовник доручив ТОВ "Інжбуд-Профіс"виконання робіт -ескізного проекту житлового комплексу з елементами соціального обслуговування на території, прилеглій до вул. Квітучої в м. Харків (у складі ескізного проекту житлових містобудівних комплексів по вул. Тополина (Перспективна)).

На виконання зазначених договорів надано акти здачі-прийомки робіт від 28.10.2009р. № 926-09 та від 03.08.2009р. № 726-09 роботи за зазначеними договорами прийнято на суму 570 000,00 грн. та 690000,00 грн. відповідно.

З актів здачі - приймання виконаних робіт вбачається, що роботи дійсно виконані та прийняті позивачем.

На виконання зазначених договорів видані контрагентами ТОВ "Інжбудпроект -Профіс"і ТОВ "Востокстройград" податкові накладні.

Роботи, виконані за договорами, оплачено у повному обсязі , що підтверджено копіями виписок банківських реєстрів.

З наведеного вбачається , що всі господарські операції позивача та вказаних контрагентів проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання послуг (робіт) та розрахунки з постачальником таких послуг (робіт), таким чином позивачем правомірно віднесено до валових витрат вартість придбаних послуг (робіт) у контрагентів, як такі, що безпосередньо пов'язані з власною господарською діяльність позивача , підтверджені належним чином оформленими первинними документами та сформовано податковий кредит по операціям з наведеними контрагентами.

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 цього Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено обов'язкову наявність такого реквізиту первинного облікового документу, як особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 травня 1995 року № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Підпунктом 2.5. п. 2 цього Положення передбачено, що документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складення первинних документів на обчислюваних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу одночасно ідентифікувати особу, яка здійснила господарські операцію.

Порядком заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 30 травня 1997 року № 165, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року № 233/203718, визначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

На момент віднесення до валових витрат та складання податкового кредиту ТОВ "Інжбудпроект -Профіс"і ТОВ "Востокстройград"зареєстровані платниками податку, тому висновки акту перевірки та доводи апеляційної скарги щодо неправомірності віднесення позивачем до валових витрат та формування податкового кредиту колегія суддів до уваги не приймає.

Відповідач визнає і не оспорює, що саме за вказаними договорами позивач фактично сплатив своїм контрагентам безготівкові грошові суми, що і було одним з передбачених договорами наслідків (оплата робіт). Що ж до настання таких правових наслідків як виконання на користь позивача певних обсягів робіт, то дані обставини підтверджуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку позивача.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку , що податковий кредит підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 -ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 -ВР).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Норми Закону України «Про податок на додану вартість» не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено, що на час здійснення господарських операцій позивачу мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Крім того, колегія суддів зазначає , що норми Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не пов'язують виникнення права на податковий кредит та формування податку на прибуток з особливостями оподаткування постачальників 2-го чи іншого ланцюга контрагента позивача.

Тобто, факти порушення позивачем вимог чинного законодавства є недоведеними, оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0002072305 та № 0002082305 від 17.05.2011р. не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2011р. по справі № 2а-12625/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Тацій Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.