Ухвала суду № 24755178, 30.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 р.Справа № 2а-1870/7806/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопської ОДПІ Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2011р. по справі № 2а-1870/7806/11

за позовом ТОВ "ГЛТ ГРУП"

до Конотопської ОДПІ Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року Адміністративний позов ТОВ "ГЛТ ГРУП" до Конотопської МДПІ Сумської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000362311 від 29 квітня 2011 року задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення - рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області №0000362311 від 29 квітня 2011 року.

Конотопська МДПІ Сумської області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що полягає в неповному з'ясуванні судом обставин справи, не відповідності висновків суду дійсним обставинам справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного від 22.12.2011р. , прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

ТОВ "ГЛТ ГРУП" заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що 28 березня 2011 року фахівцями Конотопською МДПІ Сумської області проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податного кредиту декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, за результатами якої складено акт №112/23-2/33322173 від 28 березня 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення п.1 ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "ГЛТ ГРУП"при придбанні товарів послуг. Таким чином, з боку позивача вбачається незаконне формування податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентами постачальниками за період квітень 2010 року всього на суму -924404 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2011 року №0000362311, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів на суму 1155505 грн. в тому числі: за основним платежем - 924404 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 231101 грн.

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідно до змісту вищевказаного акту перевірки, стало те, що проведеною невиїзною документальною перевіркою ТОВ "ГЛТ ГРУП"встановлено, що згідно з базою даних АС "Система співставлення даних податкової звітності з ПДВ по податкових зобов'язаннях та податковому кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України"є розбіжності між задекларованими у квітні 2010 року сумами податкових зобов'язань ТОВ "ВАККО"та сумами податкового кредиту ТОВ "ГЛТ ГРУП". Так, ТОВ "ГЛТ ГРУП" включено у декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 924404,0 грн., в той час як за контрагентом ТОВ "ВАККО"у складі податкових зобов'язань цього періоду значиться 0 грн. (розбіжність - 924404,0 гривень). За даними облікової картки платника податку - ТОВ "ВАККО", місце знаходження м. Київ, засновником, директором та головним бухгалтером в одній особі є ОСОБА_1, співзасновником ТОВ "ВАККО"являється ОСОБА_2.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що в провадженні Слідчого управління податкової міліції ДПА України знаходиться кримінальна справа №69-107, яка порушена за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч.5, 205 ч.2, 212 ч. з КК України. Під час розслідування вказаної кримінальної справи встановлено, що в період 2007-2009 p.p. на території України невстановлені слідством особи, з метою прикриття власної незаконної діяльності, придбавали та створили ряд суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), службовими особами яких рахувались малозабезпечені та раніш судимі особи, які не мали ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності від імені створених підприємств. В подальшому, в періоді 2009 року - 2010 року невстановлені слідством особи використали фіктивні підприємства ТОВ "ВАККО", ТОВ "Скап Холдінгс" для прикриття власної діяльності, а також для вчинення злочинів.

В постанові старшого слідчого в ОВС слідчого управління податкової міліції ДПА України від 29.11.2010 р. зазначено, що засновник ТОВ "Вакко"ОСОБА_2 показав, що він не має ніякого відношення до діяльності підприємств. Документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб. Підприємство погодився зареєструвати на своє ім'я за грошову винагороду.

Згідно протоколу допиту директора ТОВ "ВАККОНедзвецької І.С. від 11.01.2011 року проведеного старшим слідчим СВ ПМ ДПІ в м. Суми капітаном міліції Мигаль О.В. встановлено наступне: ОСОБА_1 взагалі не працювала на ТОВ "ВАККО", а тільки підписувала документи та отримувала за це кошти, участі в керуванні підприємством не приймала. Особисто ніяких робіт не виконувала. На ТОВ "ВАККО"крім директора в особі ОСОБА_1 ніхто не працював, тому роботи та поставки товарів нікому було виконувати.

У зв'язку з викладеним, відповідач під час проведення перевірки зробив висновок, що договори між ТОВ „ВАККО" та ТОВ "ГЛТ ГРУП", на покупку товарів, укладені без мети реального настання правових наслідків, з метою формування валових витрат та, як наслідок, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків. Такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України.

Як зазначено в акті перевірки, викладені вище факти свідчать, що вказані правочини були укладені з порушенням вимог статті 203 Цивільного Кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення Конотопської МДПІ Сумської області, суд першої інстанції виходив з того , що висновок Конотопської МДПІ Сумської області про порушення позивачем ст.. 203, ст.215, 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів , які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах , здійснених ТОВ "ГЛТ ГРУП" при придбанні товару (послуг), тому з боку позивача вбачається незаконне формування податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентам постачальникам и за квітень 2010р. всього в сумі 924404,0 грн. суперечить обставинам справи, тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення №0000362311 від 29 квітня 2011 року є протиправним і підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв на момент спірних правовідносин, встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з пп.7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, як встановлено пп 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті передбачено, що про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Пунктом 9.2 ст.9 Закону № 168/97 -ВР визначено, що будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідно до н.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 21 квітня 2010 року між позивачем (покупець) та ТОВ "ВАККО" укладено договір купівлі-продажу №ВК-0421/1.

Відповідно до умов зазначеного договору продавець зобов'язався з 21 квітня 2010 року до 30 квітня 2010 року продати покупцеві товари тваринного походження, в кількості, номенклатурі та на суму відповідно до видаткових накладних, за ціною узгодженою на момент відвантаження товарів.

На виконання вказаної угоди, відповідно до видаткової накладної №290401 від 29 квітня 2010 року, ТОВ "ВАККО"поставило позивачу "напівтуші свинячі замороженні"в кількості 243927 кг. загальна вартість - 29996500,48 грн. в т.ч. ПДВ - 499416,75. На вказану суму ПДВ ТОВ "ВАККО"видало позивачу податкову накладну порядковий номер 290401 від 29 квітня 2010 року, яка оформила відповідно до норм законодавства чинного на час її складання.

Видатковою накладною №290402 від 29 квітня 2010 року ТОВ "ВАККО"поставило позивачу "частини свинини на кістці замороженні (ребра свині без шкіри з залишком сала) в кількості -10000 кг., частини свинини на кістці замороженні (відруб окосту необвалений) в кількості -10023 кг., частини свинини безкосної заморожені (лопатка свинна без кісток) в кількості - 19493,25 кг., частини свинини безкосної заморожені (грудинка без кісток, зі шкірою та прошарком сала) в кількості -115798"загальна вартість вказаного товару -2151081,48 грн. в т.ч. ПДВ - 358513,58 грн. На вказану суму ПДВ ТОВ "ВАККО"видало позивачу податкову накладну порядковий номер 290402 від 29 квітня 2010 року, яка оформила відповідно до норм законодавства чинного на час її складання.

Видатковою накладною №290403 від 29 квітня 2010 року ТОВ "ВАККО"поставило позивачу "печінку свинну заморожену"в кількості 56956,8 кг. на загальну суму 251999,66 грн. в т.ч. ПДВ - 41999,94 грн. На вказану суму ПДВ ТОВ "ВАККО"видало позивачу податкову накладну порядковий номер 290403 від 29 квітня 2010 року, яка оформила відповідно до норм законодавства чинного на час її складання.

Видатковою накладною №300401 від 30 квітня 2010 року ТОВ "ВАККО"поставило позивачу "шпик свинячий заморожений в кількості -14941 грн., їстівні субпродукти свійських свиней -нирки свинячі замороженні без теплової кулінарної обробки в кількості 10007,5 кг."загальна вартість вказаного товару -146841 грн. в т.ч. ПДВ - 24473,50 грн. На вказану суму ПДВ ТОВ "ВАККО"видало позивачу податкову накладну порядковий номер 300401 від 30 квітня 2010 року, яка оформила відповідно до норм законодавства чинного на час її складання.

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що фактичне виконання господарських операцій позивачем з ТОВ "ВАККО" підтверджуються видатковими та податковими накладними, ВМД, актом оренди холодильної камери, актом виконаних робіт (вантажних робіт), актом взаємозаліку, сертифікатами, експертними висновками тощо.

Доводи апелянта щодо порушення кримінальної справи та посилань на протоколи допиту є безпідставними, оскільки відповідно до постанови про закриття кримінальної справи в частині від 27 квітня 2011 року, справа №69-107, зазначено, що в ході проведення досудового слідства по кримінальній справі №69-107 вказані порушення норм чинного законодавства свого підтвердження не знайшли. ОСОБА_6, будучи допитана як обвинувачена, по суті пред'явленого обвинувачення змінила раніше дані покази та зазначила, що вона самостійно у період 2009-2010 року здійснювала фінансово-господарську діяльність ТОВ "ВАККО", що неспростовано відповідачем.

Відповідач та позивач не заперечували щодо товарності вищевказаної угоди, натомість, представник відповідача зазначив, що основною та єдиною підставою правомірності оскаржуваного податкового повідомлення рішення на час розгляду справи залишається те, що контрагент, ТОВ "ВАККО", не задекларував податкові зобов'язання з податку на додану вартість, які виникли за наслідками виконання вищевказаної угоди між ним та позивачем.

При цьому, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 -ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 -ВР).

Тобто , така відповідальність покладена на ТОВ "ВАККО", на позивача по справі не може бути покладена відповідальність за неподання податковому органу звітності його контрагентом.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, неподання податкової звітності або невизнання звітності інспекцією як податковою при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Норми Закону України «Про податок на додану вартість» не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при неподанні податкової звітності продавцем або невизнанні його звітності інспекцією як податковою, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом №168/97-ВР, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладений між позивачем та ТОВ "ВАККО" правочини є недійсними (нікчемними), виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти судами встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та ТОВ "ВАККО" не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами , що суми сплаченого податку з придбання товару позивачем підтверджено податковою накладною, а тому підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Висновки податківців, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення Конотопської МДПІ Сумської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000362311 від 29 квітня 2011 року правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, а заперечення відповідача безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Конотопської ОДПІ Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2011р. по справі № 2а-1870/7806/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.