Ухвала суду № 24755184, 22.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2012 р.Справа № 2а-1670/418/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2012р. по справі № 2а-1670/418/12

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Електромотор"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

23 січня 2012 року Публічне акціонерне товариство "Електромотор" (далі по тексту - позивач, ПАТ "Електромотор") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (надалі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001002305 від 12 січня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 79378 грн. 50 коп., з них за основним платежем в розмірі - 52919 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26459 грн. 50 коп., № 0001702305 від 12 січня 2012 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1409 грн., та № 0001392305 від 12 січня 2012 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1409 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2012 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Електромотор" задоволено та визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0001002305 від 12 січня 2012 року, № 0001702305 від 12 січня 2012 року, № 0001392305 від 12 січня 2012 року, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Електромотор" витрати зі сплати судового збору у розмірі 32 грн. 19 коп. Відповідач не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, неповне та невірне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2012 р. по справі №2а-1670/418/12 в повному обсязі та ухвалити нове рішення по даній справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови ч. 1, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, так як відсутні докази реальності вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, здійснених ПАТ "Електромотор" із ФОП ОСОБА_1 у січні-березні 2010 року, ПП "Ікспіріенс" у лютому 2011 року

В судове засідання сторони не з'явились. Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі письмовими доказами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач - Публічне акціонерне товариство "Електромотор" (код ЄДРПОУ 05757966) зареєстроване 17.05.1994 року Виконавчим комітетом Полтавської міської ради .

11 листопада 2011 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Електромотор" (код ЄДРПОУ 05757966) з питань підтвердження господарських відносин із платниками ФОП ОСОБА_1 за січень - березень 2010 року, ПП "Ікспіріенс" за лютий 2011 року. За результатами перевірки складено акт про результати позапланової виїзної перевірки від 27.12.2011 року № 9535/23-8/05757966 (а.с.17-38, т.1), згідно висновків якого :

- ч. 1, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, здійснених ПАТ "Електромотор"із ФОП ОСОБА_1 у січні-березні 2010 року, ПП "Ікспіріенс"у лютому 2011 року;

- ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, за січень 2010 року - 14400 грн., за лютий 2010 року - 17897 грн. 25 коп., за березень 2010 року - 20622 грн.; а також завищення суми від`ємного значення за лютий 2011 року на 1409 грн. та суми бюджетного відшкодування за березень 2011 року в розмірі 1409 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесені податкові повідомлення-рішення № 0001002305 від 12 січня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 79378 грн. 50 коп., з них за основним платежем в розмірі - 52919 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26459 грн. 50 коп., № 0001702305 від 12 січня 2012 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1409 грн., та № 0001392305 від 12 січня 2012 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1409 грн. (т.1 а.с. 11-13).

Позивач не погодився з рішеннями відповідача та подав адміністративний позов до Полтавського окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, 01.01.2010 року позивач уклав з ФОП ОСОБА_1 договір купівлі - продажу № 1, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_1 (продавець) передає у власність, а покупець (ВАТ "Електромотор") приймає й оплачує на умовах даного договору товар - шнур мережний ПВС 3х0,75, згідно з кресленням БИПД 685612.004СБ (а.с. 39 -41, т.1). Згідно з пунктом 2 цього договору загальна вартість товару, що постачається за даним Договором 880 000 грн., в тому числі ПДВ 20%. Відповідно до пп. 3.2. п. 3 Договору підтвердженням якості товару з боку продавця є сертифікат якості.

На виконання умов зазначеного договору ФОП ОСОБА_1 у січні - березні 2010 року було поставлено позивачу шнур ПВС 3х0,75 та на відповідні партії продукції були виписані відповідні видаткові накладні (т.1 а.с. 98 - 214) та надано лист про відповідність товару ДСТУ 7399-97 (а.с. 62 , т. 4).

Позивачем проведена оплата поставленого товару в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних дорученням, банківськими виписками та вказаний факт не заперечується відповідачем.

Отримання позивачем мережного шнуру ПВС 3х0,75 і оприбуткування його на складі підтверджується оборотно - сальдовою відомістю (а.с. 144- 146, т. 1), із якої вбачається, що у січні 2010 року, у лютому 2010 року, у березні 2010 року відповідний товар оприбуткований ПАТ "Електромотор" на складі. Згідно довідки ПАТ "Електромотор" від 21.03.2012 року поставка шнуру ПВС 3х0,75 за період січень-березень 2010 року здійснювалася виключно одним постачальником -ФОП ОСОБА_1 (а.с. 1, т.4). Відповідно до журналу реєстрації довіреностей ВАТ "Електромотор" довіреності на отримання товару від ФОП ОСОБА_1 протягом січня - березня 2010 року надавалася гр. ОСОБА_2, якою зроблено у журналі відмітки про використання довіреностей (а.с. 129-133, т. 1).

Вищевказані первинні документи повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV -містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Придбаний у ФОП ОСОБА_1 мережний шнур ПВС 3х0,75 відповідно до лімітних карток використовувався позивачем при виготовленні власної продукції (а.с. 147-152, т. 1).

Крім того, як встановлено в суді першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, ФОП "ОСОБА_1 на відповідні партії товарів, які були поставлені позивачеві, були виписані податкові накладні: № 1 від 12.01.2010 року (а.с. 99, т. 3), № 2 від 15.01.2010 року (а.с. 73, т. 1), № 3 від 18.01.2010 року (а.с. 75, т. 1), № 4 від 19.01.2010 року (а.с. 76, т. 1), № 5 від 20.01.2010 року (а.с. 74, т. 1), № 6 від. 22.01.2010 року (а.с. 77, т. 1), № 7 від 25.01.2010 року (а.с. 78, т. 1), № 8 від 27.01.2010 року (а.с. 79, т. 1), № 9 від 28.01.2010 року (а.с. 80, т. 1), № 10 від 01.02.2010 року (а.с. 81, т. 1), № 11 від 03.02.2010 року (а.с. 82, т. 1), № 12 від 08.02.2010 року (а.с. 83, т. 1), № 13 від 09.02.2010 року (а.с. 100, т. 3), № 14 від 11.02.2010 року (а.с. 84, т. 1), № 15 від 16.02.2010 року (а.с. 85, т. 1), № 16 від 24.02.2010 року (а.с. 86, т. 1), № 17 від 01.03.2010 року (а.с. 92, т. 1), № 18 від 02.03.2010 року (а.с. 91, т. 1), № 19 від 03.03.2010 року (а.с. 93, т. 1), № 20 від 04.03.2010 року (а.с. 90, т. 1), № 21 від 05.03.2010 року (а.с. 96, т. 1), № 22 від 09.03.2010 року (а.с. 95, т. 1), № 23 від 11.03.2010 року (а.с. 94, т. 1), № 24 від 15.03.2010 року (а.с. 97, т. 1), № 25 від 22.03.2010 року (а.с. 89, т. 1), № 26 від 24.03.2010 року (а.с. 88, т. 1), № 27 від 26.03.2010 року (а.с. 87, т. 1).

Крім того, 03.02.2011 року позивач уклав з ПП "Ікспіріенс" договір № 0302/Р1, відповідно до умов якого ПП "Ікспіріенс" (постачальник) зобов`язується відпустити, а покупець (ВАТ "Електромотор") зобов`язується оплатити товар на умовах та у строки, передбачені таким договором. Відповідно до п. 2.1 Договору найменування товару, його кількісні та якісні характеристики, ціна товару за одиницю і по позиціям зазначається в рахунку та супровідній документації (а.с. 179, т.1).

На виконання умов зазначеного договору ПП "Ікспіріенс" у лютому 2011 року поставлено позивачу круги 90 ст. 40Х13 та була виписана відповідна видаткова накладна № 1002/Р1 від 10.02.2011 року (а.с. 183, т. 1), а також надано позивачу сертифікат 0369 (а.с. 104, т. 3).

Позивачем проведена оплата поставленого товару в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних дорученням, банківськими виписками та вказаний факт не заперечується відповідачем.

Згідно з журналом реєстрації доручень ВАТ "Електромотор" за січень - жовтень 2011 року довіреність на отримання товару від ПП "Ікспіріенс" у лютому 2011 року була надана гр. ОСОБА_3 (а.с. 185, т.1) та відповідно оборотно - сальдової відомості круг 90 ст. 40Х13 було оприбуткований ПАТ "Електромотор" на складі.

Транспортування товару, придбаного у ПП "Ікспіріенс", здійснювалось Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ" на замовлення ПАТ "Електромотор" (а.с. 2-3 т.4 ).

Придбаний у ПП "Ікспіріенс" круг 90 ст. 40Х13, відповідно до вимоги № 17 від 24.02.2011 року (а.с. 187, т. 1) відпускався зі складу до цеху, де використовувався позивачем у виготовлені оснастки (а.с. 60, т. 3).

Вищевказані первинні документи повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Крім того, ПП "Ікспіріенс" видано позивачу податкову накладну № 21 від 09.02.2011 року на круг 90 ст. 40Х13, а також розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, з урахуванням якої сума поставки склала 8453,23 грн., в тому числі ПДВ -1408,87 грн., яка була включена до податкового кредиту позивачем у лютому 2011 року, що мало вплив на визначення суми від'ємного значення у лютому 2011 року та суми бюджетного відшкодування у березні 2011 року (а.с. 103, т. 3, а.с. 65, т. 4).

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як позивач так і його контрагенти: ФОП ОСОБА_1 та ПП "Ікспіріенс" на час вчинення господарських операцій були платниками податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.

Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин за період з січня 2010року по березень 2010 року, встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічно, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, діючого на момент спірних відносин у лютому - березні 2011 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до частини 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з частиною 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачену в зв`язку з придбанням товарів у ФОП ОСОБА_1 та ПП "Ікспіріенс" та позивач мав право у березні 2011 року заявити суму 1408, 87 грн., яка була позивачем сплачена постачальнику ПП "Ікспіріенс" у лютому 2011 року, до бюджетного відшкодування.

Щодо висновків відповідача про нікчемність угод між позивачем та ФОП ОСОБА_1 та ПП "Ікспіріенс", колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як випливає зі змісту акту перевірки відповідачем зроблено висновок про нікчемність угод, укладених позивачем з ФОП ОСОБА_1 було зроблено виходячи з того, що неможливо провести перевірку з питань правових відносин ФОП ОСОБА_1 з ФОП ОСОБА_4, у зв`язку з відсутністю останнього за місцезнаходженням, а правочину з контрагентом ПП ""Ікспіріенс" приймаючи до уваги, що не можливо встановити місцезнаходження такого підприємства.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок відповідача помилковим, безпідставним, з огляду на таке.

Статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи.

Таким чином, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" та Податковим кодексом України, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних рішень.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2012р. по справі № 2а-1670/418/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Перцова Т.С. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.