Ухвала суду № 24752312, 07.06.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2012 р.Справа № 2-а-484/11/2170

Категорія: 8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Яковлева Ю.В. судді - Запорожана Д.В.при секретаріПилипчук М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Ойл Сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановиЛА:

24 січня 2011 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Ойл Сервіс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000122301/0 від 20.01.11 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 2187757 грн. 70 коп. та застосування 1928670 грн. 50 коп. штрафних санкцій, № 0000132301/0 від 20.01.11 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 833311 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 416655 грн. 50 коп., мотивуючи його тим, що рішення не відповідають чинному законодавству.

Представники товариства прибули в судове засідання першої інстанції, та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволені позову.

Суд першої інстанції своєю постановою від 14 червня 2011 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Ойл Сервіс" задовольнив.

Скасував податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Херсоні № 0000122301/0 від 20.01.11 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 2187757 грн. 70 коп. та застосування 1928670 грн. 50 коп. штрафних санкцій, № 0000132301/0 від 20.01.11 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 833311 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 416655 грн. 50 коп.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державна податкова інспекція у м. Херсоні посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Ойл Сервіс" є юридичною особою, платником податків.

Згідно акту № 62/23-5/35329406 від 14.01.11 ДПІ у м. Херсоні невиїзної позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.09.07 по 28.01.08 при проведенні фінансово-господарських операцій з підприємством ТОВ "Антикор Юг" встановлено порушення п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 2426066 грн., в т.ч. за 3-й квартал 2007 року - 238309 грн., 4-й квартал 2007 року - 1669584 грн., 1 квартал 2008 року - 518173 грн., порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 1999733 грн., в т.ч. жовтень 2007 р. - 664355 грн., листопад 2007 року - 502067 грн., грудень 2007 року - 234595 грн., січень 2008 року - 210590 грн., лютий 2008 року - 388126 грн.

Державна податкова інспекція ще при проведені планової виїзної документальної перевірки у вересні 2009 року виявила, що позивач мав договірні відносини з ТОВ "Антикор Юг", за договором № 01/09/07 від 01.09.07 продавець ТОВ "Антикор Юг" зобов'язався передати у власність покупця (позивача по справі) нафтопродукти, протягом вересня 2007 року - лютого 2008 року здійснював поставки бензину. ДПІ було надіслано запит до податкового органу за місцезнаходженням продавця. ДПІ у Приморському районі м. Одеса повідомило 09.09.09, що провести перевірку ТОВ "Антикор Юг" неможливо, оскільки товариство визнано банкрутом, не декларувало податкові зобов'язання по покупцю ТОВ "Юг-Ойл Сервіс". На повторний запит ДПІ у м. Херсоні про надання додаткової інсформацї, отримано відповідь, що перевірки ТОВ "Антикор Юг" не проводились. Відповідач дійшов до висновку про те, що не встановлено факту реальної передачі ПММ від продавця до покупця у зв'язку з ненаданням на перевірку актів прийому-передачі ПММ та документів, що засвідчують транспортування ПММ. Включення вартості ПММ до складу валових витрат не мали, на думку відповідача, реального товарного характеру, перевезення та оприбуткування не підтверджено первинними документами, проведено тільки документування операцій.

За наслідками перевірки ДПІ у м. Херсоні було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000122301/0 від 20.01.11 про визначення податкового зобов'язання позивачу по податку на прибуток за 4-й квартал 2007 року, 1-й квартал 2008 року в сумі 2187757 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 1928670 грн. 50 коп.

Також при перевірці встановлено завищення податкового кредиту в сумі 1999733 грн. 77 коп. за вересень 2007 року - лютий 2008 року внаслідок віднесення до податкового кредиту сум податку за податковими накладними ТОВ "Антикор Юг". ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132301/0 від 20.01.11 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 833311 грн. за грудень 2007 року - лютий 2008 року (з урахуванням строку давності) та застосування штрафних санкцій в сумі 416655 грн. 50 коп.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позову ТОВ "Юг-Ойл Сервіс" з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фактично підставою для визначення позивачеві оспорюваних сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за названими податковими повідомленнями-рішеннями слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 14.01.11, про безпідставне включення позивачем до валових витрат вартості бензину, придбаного у ТОВ "Антикор Юг", а також до податкового кредиту - сум ПДВ у складі вартості цього бензину. Вказаний висновок контролюючого органу ґрунтується на відсутності можливості перевірити ТОВ

"Антикор Юг", відсутності товаро - транспортних накладних та актів приймання-передачі товару на підтвердження факту купівлі-продажу з огляду на те, що постачальника бензину визнано банкрутом, податкові зобов'язання по покупцю ТОВ "Юг-Ойл Сервіс" не декларувало.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками виконання операцій з поставки бензину у вересні 2007 р. - лютому 2008 р. від ТОВ "Антикор Юг".

Нормами п. 5.1, п. 5.2, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Згідно з п. 1.4 Порядку складання декларації про прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПАУ від 08.07.97 р. № 214, дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами, даними бухгалтерського обліку і відповідати податковому обліку. Отже, за відсутності відповідних первинних документів підприємство не може включити до валових витрат понесені при виконанні угоди витрати.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, визначені виключно Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 № 168/97-ВР (надалі Закон № 168/97). Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаного бензину, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість бензину, є факт реального придбання товару та безпосередній зв'язок витрат на

оплату вартості товару з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання, наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум податку, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Доводи відповідача про те, що обґрунтованість віднесення позивачем згаданих витрат до валових та сум ПДВ до податкового кредиту нічим не підтверджена, таким чином і не приймалась до уваги через відсутність доказів. Оскільки такі витрати у розумінні підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР повинні бути підтверджені певними документами, складеними у відповідності до вимог, які пред'являються до них діючим законодавством.

Згідно ст.9 Закону України від 16.07.99 №996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, повинні бути складені під час здійснення господарської операції. Для точнішого визначення вимог, що пред'являються до первинних документів, крім Закону про бухоблік, слід керуватися Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, яким встановлено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якої складений документ, назва документа, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції та складання первинного документа. В акті перевірки не зазначено факту відсутності документального підтвердження правочинів купівлі-продажу бензину. ДПІ не має заперечень до документів, на підставі яких позивач відніс витрати по придбанню бензину до валових витрат. ДПІ в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем у складі ціни товарів сум ПДВ, які увійшли до задекларованого позивачем податкового кредиту. Перевіривши надані позивачем податкові накладні, декларації та зміст акту перевірки свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту за періоди, які були предметом перевірки.

Колегія суддів поділяє думку суду першої інстанції, що ДПІ не наведено аргументів, які б спростовували доводи позивача про реальність господарських операцій. Навпаки, ДПІ в акті перевірки підтверджує факти повної сплати позивачем вартості товару з урахуванням ПДВ, не заперечує відповідач проти фактів подальшого продажу бензину та отримання від цього доходу, який був включений до валового доходу позивача. Також не встановлено судом першої інстанції того факту, що придбаний бензин не підлягав використанню у господарській діяльності позивача. Доводи податкової інспекції про обов'язковість у покупця товаро - транспортних накладних, є не обґрунтованими, оскільки позивач не підтверджує перевезення бензину його транспортом або орендованим.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що акт перевірки, за висновками якого були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, складений не у відповідності до діючого на той час Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 10.08.05 № 327, в акті не зазначено первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, не наведені кореспонденції рахунків, не має пояснень осіб, які були відповідальні за облік, зміст акту свідчить про те, що ні первинні документи, ні облік позивача ревізором не

досліджувались. Відсутній перелік документів, використаних при проведенні перевірки та джерело їх походження. Висновки про безтоварність або фіктивність угод є припущенням ДПІ, оскільки така фіктивність повинно підтверджуватися рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0000122301/0, 0000132301/0 від 20.01.11 підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні, - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Ойл Сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя Ю.В. Яковлев суддя Д.В. Запорожан