Ухвала суду № 24749218, 22.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2012 р.Справа № 2а-1670/6551/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Коршунова Ю.А.

за участю представника позивача Шмельова М.М. та представника відповідача Тур Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2011р. по справі № 2а-1670/6551/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби (далі по справі - відповідач) в якому просило суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0004332301/68 від 06 травня 2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2011 року зазначений позов задоволено .

Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0006632301/142 від 09.08.2011 року визнано протиправним та скасовано.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про податку на додану вартість ".

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" 29 грудня 1993 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 05763814) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради. Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ.

У період з 02.02.2011 року по 10.03.2011 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод"з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки 16 березня 2011 року складено акт № 1264/23-308/05763814, в якому, зокрема, зафіксовано порушення платником п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого перевіркою зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року на загальну суму 21 097 362 грн., що у свою чергу призвело до зменшення суми бюджетного відшкодування за цей же період у розмірі 13 825 904 грн. Даний акт підписаний представниками платника із запереченнями.

На підставі отримання заперечень у період 30.03.2011 року по 19.04.2011 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод"з питань, викладених в запереченні до акту від 16.03.2011 року № 1264/23-308/05763814.

Результати цієї перевірки оформлені Актом № 2596/23-308/05763814 від 27.04.2011.

Згідно висновків цього Акту, платником допущено порушення, зокрема, п.п.3.2.5 п.3.2 ст. 3, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищено показники податкового кредиту за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року на суму 11 365 961 грн. Згідно цього Акту встановлено завищення платником суми податку, заявленої платником до бюджетного відшкодування, на 4 360 519 грн. та перевіркою зменшено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 6 879 541 грн.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004332301/68 від 06 травня 2011 року, яким платнику зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 4 360 519 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 37 654,50 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням, платник розпочав процедуру адміністративного оскарження, звернувшись зі скаргою до ДПА в Полтавській області.

15.07.2011 року ДПА в Полтавській області прийняла рішення за скаргою платника, скасувавши податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0004332301/68 від 06 травня 2011 року в частині визначеної суми завищення від'ємного значення ПДВ.

На підставі цього рішення про результати розгляду скарги платника, Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006632301/142 від 09.08.2011 року, яким платнику було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 11 356 245,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі висновків про порушення платником п.п.3.2.5 п.3.2 ст. 3, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно п.п. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 Закону про ПДВ, не є об'єктом оподаткування операції з:

надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства;

торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, житлові чеки, земельні бони та деривативи;

імпорту майна як технічної або благодійної (гуманітарної) допомоги згідно з нормами міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або відповідно до закону.

Приписами п.п. 7.4.1 цього ж Закону зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

У відповідності до п.п.7.4.4, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Колегія суддів за наслідками судового розгляду, аналізу матеріалів справи, приходить до висновку про відсутність порушень зазначених норм закону у діях позивача та не підтвердженість висновків податкового органу про наявність таких порушень, викладених у Акті перевірки.

З приводу висновків відповідача про безпідставне включення до складу податкового кредиту сум коштів, сплачених постачальникам ПП "Авто-СВ-2009" та ПП "Альпарі-Т", колегією суддів встановлено, що Позивачем укладено договір постачання автошин № 640 від 15 жовтня 2009 року та специфікації № 1, 2 до нього з ПП "Авто-СВ-2009".

У відповідності до укладеного договору Позивач оплатив товар згідно платіжних доручень № 25/9434 від 29 жовтня 2009 року на суму 27664,80, № 25/9698 від 03 листопада 2009 року на суму 27664,80 грн., 25/9970 від 10 листопада 2009 року на суму 55656,00 грн., а його контрагент ПП "Авто-СВ-2009" поставив визначений договором товар в жовтні 2009 та листопаді 2009 року. Ціна вказаного договору склала 92488,00 грн. та ПДВ у розмірі 18497,60 грн. - всього 110985,60 грн.

На виконання вимог договору постачання автошин № 640 від 15 жовтня 2009 року ПП "Авто-СВ-2009" виписано податкові накладні № 35/1 від 26 жовтня 2009 року на суму 9221,60 грн. та № 41/1 від 13 листопада 2009 року на суму 9276,00 грн.

Факт реальності виконання договору № 640 від 15 жовтня 2009 року підтверджується подорожним листом вантажного автомобіля № 532940 від 26 жовтня 2009 року, прибутковими ордерами № 37 від 31 жовтня 2009 року, № 40 від 20 листопада 2009 року, 8/134 від 31 березня 2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що отримані за договором №640 від 15 жовтня 2009 року автошини використані Позивачем у господарській діяльності для свого власного автотранспорту .

Первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаного договору між позивачем та ПП "Авто-СВ-2009", що стала підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", оформлена належним чином, із акту перевірки слідує, що порушень при їх оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

Колегією суддів встановлено, що ПП "Авто-СВ-2009" на момент укладення договорів було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Отже, реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Авто-СВ-2009" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: подорожним листом вантажного автомобіля, податковими накладними, договором, прибутковими ордерами, придбаний товар використано у господарській діяльності позивача, вищезазначені угоди виконані в повному обсязі, відповідно до умов договору, укладеного між позивачем та його контрагентом, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, підстави для визнання правочинів між вказаними суб'єктами господарювання неправомірними - відсутні.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що спеціальним ресурсом, розробленим ДПА України "Дізнайся більше про свого бізнес-партнера" на запит позивача відносно ПП "Авто-СВ-2009" надано інформацію про те, що відносно платника не надходила інформація про перебування юридичної особи в процесі припинення; набрання законної сили судовим рішенням про припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством; про порушення провадження у справі про банкрутство, про визнання юридичної особи банкрутом; державну реєстрацію припинення юридичної особи; відсутність за місцезнаходженням (для платників, щодо яких до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням); не підтвердження відомостей (для платників, щодо яких до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підтвердження відомостей).

Посилання Кременчуцької ОДПІ на кримінальну справу за фактом створення та використання ПП "Авто-СВ-2009" з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України, судом оцінюються з урахуванням первинної документації, доказів дійсності господарської операції. При цьому, суд враховує, що у документах, наданих відповідачем стосовно вказаної кримінальної справи, відсутні дані про те, що в ході розслідування та судового розгляду кримінальної справи були встановлені факти злочинних дій, пов'язаних із поставкою товару даним підприємством саме в адресу ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод".

З приводу взаємовідносин ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" та ПП "Альпарі-Т", колегією суддів встановлено, що 02 грудня 2019 року між позивачем та ПП "Альпарі-Т" укладено договір № 679 на постачання наконечників зварювальних М6х1,4х25 в кількості 10000 шт. та наконечників зварювальних М10х1,8х25 в кількості 60000 шт.

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника на підставі платіжних доручень № 25/12419 від 29 грудня 2009 року на суму 17424,00 грн., № 25/1247 від 04 лютого 2010 року на суму 1562,88 грн., № 25/1397 від 08 лютого 2010 року на суму 3696,00 грн., № 25/1495 від 10 лютого 2010 року на суму 2798,40 грн., № 25/1862 від 18 лютого 2010 року на суму 6932,64 грн., № 25/1996 від 23 лютого 2010 року на суму 7920,00 грн., № 25/2315 від 03 березня 2010 року на суму 10560,00 грн., № 25/2687 від 12 березня 2010 року, № 25/3170 від 29 березня 2010 року на суму 34584,00 грн. (належним чином завірені копії платіжних доручень наявні в матеріалах справи).

На виконання умов вищезазначених договорів ПП "Альпарі-Т" виписано видаткові накладні та прибуткові ордери до них:

№ РН-2212-1 від 22 грудня 2009 року (прибутковий ордер № 8/363 від 25 грудня 2009 року),

№ РН-2701-1 від 27 січня 2010 року (прибутковий ордер № 8/31 від 29 січня 2010 року),

№ РН-3001-1 від 30 січня 2010 року (прибутковий ордер № 8/34 від 30 січня 2010 року),

№ РН-0402-2 від 04 лютого 2010 року (прибутковий ордер № 8/41 від 05 лютого 2010 року),

№ РН-0902-1 від 09 лютого 2010 року (прибутковий ордер № 8/47 від 10лютого 2010 року),

№ РН-1602-3 від 16лютого 2010 року (прибутковий ордер № 8/58 від 18 лютого 2010 року),

№ РН-2402-1 від 24 лютого 2010 року (прибутковий ордер № 8/74 від 26 лютого 2010 року),

№ РН -0903-1 від 09 березня 2010 року (прибутковий ордер № 8/93 від 10 березня 2010 року),

№ РН-1503-1 від 15 березня 2010 року (прибутковий ордер № 8/104 від 16 березня 2010 року),

№ РН-2503-2 від 25 березня 2010 року (прибутковий ордер № 8/123 від 29 березня 2010 року),

№РН-3003-1 від 30 березня 2010 року (прибутковий ордер № 8/134 від 31 березня 2010 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаного договору між позивачем та ПП "Альпарі-Т", що стала підставою для формування податкового кредиту ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", оформлена належним чином, із акту перевірки слідує, що порушень при їх оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

Колегією суддів встановлено, що ПП "Альпарі-Т" на момент укладення договорів та складення податкових накладних було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Отже, реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Альпарі-Т" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: видатковими накладними, договорами, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, придбаний товар використано у господарській діяльності позивача, вищезазначена угода виконана в повному обсязі, відповідно до умов договору, укладеного між позивачем та його контрагентом ПП "Альпарі-Т", сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, підстави для визнання правочинів між вказаними суб'єктами господарювання неправомірними та нечинними - відсутні.

Аналізуючи вищевикладене та враховуючи факт правомірного отримання позивачем податкових накладних від ПП "Авто-СВ-2009" та ПП "Альпарі-Т" на підтвердження підстав включення до складу податкового кредиту сум, передбачених цими документами, використання придбаного товару в господарській діяльності Позивача, колегія суддів погоджується із правомірністю віднесення Позивачем до складу податкового кредиту сум коштів, сплачених за наслідками господарської операції з ПП "Авто-СВ-2009", а також суми коштів по взаємовідносинам з ПП "Альпарі-Т".

Крім іншого, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вищезазначені правовідносини позивача з ПП "Авто-СВ-2009" та ПП "Альпарі-Т" уже були предметом дослідження Харківського апеляційного адміністративного суду по справі № 2а-1670/6253/11 за позовом ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, в ухвалі, яка набрала законної сили, від 10 січня 2012 року якого зазначено, що зобов'язання по спірному договору купівлі - продажу як ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", так і ПП "Авто - СВ -2009" та "Альпарі - Т" були виконані в повному обсязі та належним чином, а придбані у ПП "Авто - СВ -2009" та "Альпарі - Т" комплектуючі були використані в подальшому у власній господарській діяльності.

Також в даній ухвалі суду апеляційної інстанції зазначено щодо кримінальної справи за фактом створення та використання ПП "Авто - СВ -2009" з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України, а саме, що в документах, наданих відповідачем стосовно вказаної кримінальної справи, відсутні дані про те, що в ходу розслідування та судового розгляду кримінальної справи встановлені факти злочинних дій, пов'язаних із поставкою товару даним підприємством саме на ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод".

У відповідності до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також частина суми коштів, правомірність включення яких до складу податкового кредиту за відповідний податковий період була заперечена відповідачем, була сплачена платником за договором факторингу.

При цьому відповідач, податковий орган, стверджував, що укладені платником угоди факторингу не є такими, удавані, а насправді вказані угоди є кредитними договорами, метою укладення яких є одержання платником обігових коштів та завищення суми податкового кредиту, кошти, отримані за удаваними угодами факторингу, не призначені для використання у господарській діяльності платника.

Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем та ПАТ "Класикбанк" укладені договори факторингу № 01 від 31 березня 2010 року (том ІІ а.с. 127-129), № 02 від 27 квітня 2010 року (том ІІ а.с. 130-132). Суд не погоджується з висновками податкового органу, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення про те, що сума винагороди за здійснення факторингових операцій не використовувалась у господарській діяльності Позивача, та як наслідок - суми коштів податку на додану вартість, сплачені за такими правочинами, неправомірно віднесені до складу податкового кредиту ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", а також висновком про укладення Позивачем фактично кредитних, а не факторингових договорів, тобто здійснення Позивачем удаваних операцій, з наступних підстав.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як вбачається з матеріалів справи, 15 березня 2010 року Позивачем укладено договір поставки № 7610/010/005 з ТОВ "Укррослізинг". За умовами вказаного договору одна сторона (лізингодавець - ТОВ "Укррослізинг") передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві - КП "Київський метрополітен") у користування майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника - ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод") відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Доказом наявності саме цих відносин непрямого лізингу є договір від 15 березня 2010 року № 7610/010/005 та вся переписка між названими суб'єктами щодо виконання цього договору.

За здійснення послуги з факторингу Клієнт, відповідно до умов Договору факторингу від 31 березня 2010 року та від 27 квітня 2010 року, зобов'язаний в день отримання грошових коштів від Фактора, перерахувати Фактору плату в розмірі 8333328,75 грн., крім того податок на додану вартість у розмірі 1666665,67 грн.

Доцільність оформлення саме договору факторингу, з урахуванням кредиторської заборгованості Позивача, оцінена судом як розумна - для отримання значних фінансових ресурсів Позивач повинен надати кредитору ліквідне забезпечення, прийнятне для цього кредитора. Таким чином, укладення договорів факторингу надали Позивачеві можливість швидкого отримання обігових коштів та забезпечило безперервне здійснення господарської діяльності підприємством позивача.

Договори факторингу є договорами з надання послуг - за правилами статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Колегія суддів зазначає, що згідно пункту 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно пункту 1.21 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію.

Як було встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, отримані Позивачем за договорами факторингу грошові кошти у розмірі 79 999 956 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 13 333 326 грн. 00 коп. були використані на поповнення обігових коштів, головним призначенням яких було використання в господарській діяльності Позивача.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що Позивач не порушив норм податкового законодавства, віднісши відповідно сплачені за даним договором суми до складу податкового кредиту.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що договір факторингу укладений Позивачем належним чином. На його виконання сторонами підписані відповідні акти приймання-передачі, а ПАТ "Класикбанк", відповідно до вимог закону "Про податок на додану вартість", виписав Позивачу податкові накладні № 1 від 31 березня 2010 року на суму 1666665,75 грн. та № 5 від 27 квітня 2010 року на суму 1666665,75 грн.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість та протиправність оскаржуваного рішення в цій частині.

Також податковий орган стверджував про неправомірне включення платником до складу податкового кредиту сум коштів, сплачених в ціні товару ТОВ "Альянс-7", ТОВ "Газпостач", ТОВ "Вінтком ЛТД", ТОВ "Мегаполіс 2001", ТОВ "Інженерно-технічні системи", ЗАТ "ФБК "Дніпро-Інвест-Буд", МПП "Запоріжекологія", ТОВ "Світлодніпровське", ПП "Ромб", ТОВ "Світловодський машинобудівний завод", ТОВ "ТД "Лисичанський завод ГТВ", ТОВ "АВВІ", ТОВ "ТК-Арматура ЛТД", ПП "Піар квадрат", ТОВ "Російський прокат", оскільки дані підприємства не відобразили зустрічне податкове зобов'язання у своїй податковій звітності, або ж податкова звітність була нездана чи здана з порушенням і не визнана такою.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" було включено до складу податкового кредиту суми коштів сплачені таким контрагентам:

ТОВ "Альянс-7"1 701 813 грн. у квітні 2010 року;

ТОВ "Газпостач"4 663 942,50 грн. у жовтні 2009 року -березні 2010 року;

ТОВ "Вінтком ЛТД"716 025,67 грн. у березні-вересні 2010 року;

ТОВ "Мегаполіс 2001" 304 228 грн. у травні -вересні 2010 року;

ТОВ "Інженерно-технічні системи" 295 308,28 грн. у липні- серпні 2010 року;

ЗАТ "ФБК "Дніпро-інвест-буд"204 313,50 грн. у грудні 2009 року;

МПП "Запоріжекологія"33 200 грн у серпні 2010 року;

ТОВ "Світлодніпровське"5 386,67 грн. у квітні 2010 року;

ПП "Ромб"3 615 грн у серпні 2010 року;

ТОВ "Світловодський машинобудівний завод" 10 716 грн. у грудні 2009 року;

ТОВ "ТД "Лисичанський завод ГТВ"44 906,53 грн. у листопаді 2009 року -липні 2010 року;

ТОВ "АВВІ"3 270 грн. у серпні 2010 року;

ПП "ТК-Арматура"3 944,23 грн. у вересні 2010 року;

ПП "Піар квадрат" 6 733,34 грн. у червні 2010 року;

ТОВ "Російнський прокат"1 449 у вересні 2010 року.

Податковий орган вказує як на підставу висновків про встановлені ним з боку платника порушення за операціями з переліченими контрагентами те, що за наслідками опрацювання даних Системи автоматизованого співставлення між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, встановлено наявність розбіжностей (податкових ям) за перевіряємий період.

Причиною відхилень є відсутність у підприємств-постачальників податкової звітності або визнання податкової звітності як "недійсна"або "до відома".

Колегія суддів критично ставиться до такого обґрунтування начебто встановлених у діях платника порушень.

Як на думку колегії суддів, в цій частині відповідачем допущено порушення допущено порушення "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984.

У відповідності до пункту 6 вказаного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із пунктом 5.2. Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Згідно змісту Акту, наведені вимоги Порядку не виконані, відповідачем не проведено та не наведено в Акті належного аналізу первинних документів.

У свою чергу колегією суддів перевірено наданий позивачем повний комплекс фінансово-господарської документації, пов'язаної із укладенням та виконанням угод платника з перерахованими вище контрагентами.

У ході аналізу матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про повну підтвердженість належними доказами фактів укладення угод. перерахування коштів, транспортування, зберігання товару та використання його у власній господарській діяльності платника.

З наданих документів можливо зробити висновок про вчинення позивачем зі вказаними контрагентами господарських операцій, які спричинили зміни в структурі активів підприємства, що у свою чергу свідчить про виконання позивачем усіх умов, передбачених законом, для наявності підстав на відповідне формування податкового кредиту.

Колегія суддів відкидає як неогбгрунтовані і такі, що не ґрунтуються на законі, доводи податкового органу про непідтвердженість зустрічного податкового зобов'язання контрагентами згідно бази даних податкового органу.

Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів.

Подання чи неподання податкової звітності контрагентами платника, як на думку суду, не впливають на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Окрім того, колегія суддів приймає до уваги наявну у матеріалах справи переписку позивача зі вказаними вище контрагентами, з якої слідує, що згадані підприємства відображали зустрічні податкові зобов'язання у своїй податковій звітності, однак в ряді випадків їх звітність не приймалася до уваги податковим органом з різних причин. Вказане виключає відповідальність платника за неприйняття чи невизнання податкової звітності його контрагента податковим органом.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів правомірність прийнятих ним спірного податкового повідомлення-рішення, внаслідок чого колегія суддів має всі підстави вважати, що відповідачем необґрунтовано зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2011р. по справі № 2а-1670/6551/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Гуцал М.І.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 28.05.2012 р.