Ухвала суду № 24747392, 13.06.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2012 р. Справа № 25611/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Макарика В.Я., Судової-Хомюк Н.М.,

за участі секретаря судового засідання: Баранкевич А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнебудконтракт» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнебудконтракт» до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

встановив:

У вересні 2009 року позивач ТзОВ «Рівнебудконтракт» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДПІ у м. Рівне, в якому просив скасувати рішення відповідача від 25.05.2009 року № 1001232343.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що оскарженим рішенням відповідачем застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 209095,54 грн., за порушення п. 2.8 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637. Це рішення винесено на підставі висновків Акту перевірки від 14.05.2009 року, де вказано, що порушення полягало в тому, що за період з 01.01.2008 р. по 15.05.2009 р. на підприємстві не було переглянуто та затверджено ліміти залишку готівки в касі в порядку, визначеному п. 2 Постанови Правління НБУ від 10.08.2005 р. № 277 «Про затвердження Змін до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», що призвело до перевищення ліміту залишку готівки в касі в розмірі 104547,77 грн.. Такі висновки позивач вважав безпідставними і просив врахувати, що на підприємстві відповідно до вимог п. 2 Постанови Правління НБУ від 10.08.2005 р. № 277 було переглянуто та затверджено ліміти залишку готівки в касі. Крім цього, контролюючим органом проведено перевірку та застосовано санкції за період з 01.01.2008 р. по 15.05.2009 р., що є порушенням ст. 250 ГК України. Також про проведення планової перевірки позивач не був повідомлений у строки та за процедурою, передбаченою ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідач з позовними вимогами не погодився, подав суду першої інстанції заперечення, де зазначив, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 2.8 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» за № 637 від 15.12.2004 р. (із наступними змінами та доповненнями). Крім того, строки застосування до суб'єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій передбачені ст. 250 Господарського кодексу України не поширюється на фінансові санкції, які застосовуються органами податкової служби на підставі абз. 2 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995 р. (із наступними змінами та доповненнями).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.01.2010 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду першої інстанції позивач ТзОВ «Рівнебудконтракт» оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права та з неврахуванням усіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги докази, які спростовують порушення зі сторони відповідача. Суд не врахував, що висновки податкового органу про відсутність на підприємстві перегляду та затвердження лімітів залишку готівки в касі є безпідставними, бо затвердження лімітів залишку готівки в касі підтверджується наданими позивачем доказами. Зазначає апелянт, що відповідачем порушено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 р.. Також, відповідно ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Враховуючи фактичні обставини справи, даний строк при застосуванні санкцій порушено.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 26.01.2010 р. та прийняти нову постанову, якою задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням № 1001232343 від 25.05.2009 року ДПІ у м. Рівне застосовано до ТзОВ «Рівнебудконтракт» суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 209095, 54 грн. за порушення п. 2.8 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637. Таке рішення винесена відповідно до абз. 2 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995 р., на підставі Акту перевірки № 0117/17/16/43/23301477 від 14.05.2009 року (а.с. 9, 63).

У вищевказаному Акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 2.8 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, а саме перевищено ліміт залишку готівки в касі за період з 01.01.2008 р. по 15.05.2009 р. у загальній сумі 104547,77 грн. (а.с. 5-8, 60-62, 67).

Вказане рішення № 1001232343 від 25.05.2009 року оскаржувалось позивачем до ДПА в Рівненській області та до ДПА України. У задоволенні таких скарг позивачу було відмовлено (а.с. 14-22, 34).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем п. 2.8 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 є обґрунтованими і правильними, а тому рішення податкового органу про застосування до позивача штрафних (фінансових санкцій) відповідає чинному законодавству. Також суд зазначив, що враховуючи положення ст. 4 Господарського кодексу України, строки застосування до суб'єктів господарювання адміністративного-господарських санкцій, що передбачені ст. 250 цього Кодексу, не поширюються на фінансові санкції, які застосовуються органами податкової служби на підставі абз. 2 ст. 1 Указу № 436/95, а тому рішення від 25.05.2009 р. № 1001232343 є законним.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 постанови Правління НБУ від 10.08.2005 р. № 277 «Про затвердження Змін до Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», загальні ліміти залишку готівки в касі підприємства та строки здавання виручки, що були затверджені банками і на час набрання чинності Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, не відповідали його вимогам, підприємства повинні переглянути та затвердити в порядку, визначеному цим Положенням № 637, до 31.12.2005 р..

Пункт 5.2 глави 5 Положення № 637 вказує, що встановлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі. Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства.

Згідно п. 5.8 Положення № 637, якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

Також, згідно п. 5.3, п. 5.4 Положення № 637, ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи. Кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо : для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк щодня (у день її надходження до каси) або наступного дня від дня її надходження до каси, - у розмірах, що потрібні для забезпечення їх роботи на початку робочого дня, але не більше розміру середньоденного надходження готівки до каси (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).

Згідно з Договором № 1042 від 13.05.2005 р. про внесення змін до Договору банківського рахунку від 13.05.2005 р. № 0819/04-02, пункт 5.2.5 викладено у новій редакції: «Здавати до кас БАНКУ готівкову виручку/готівку щоденно». Таким чином, строк здавання ТзОВ «Рівнебудконтракт» готівки визначений договором банківського рахунку від 13.05.2005 р. № 0819/04-02 зі змінами внесеними договором № 1042 від 13.05.2005 р. (а.с. 24-33).

Відповідно до вищезазначених вимог позивачем було переглянуто та встановлено ліміти залишку готівки в касі та строки здавання виручки, що підтверджується наказом № 8 від 22.07.2005 р. «Про затвердження ліміту каси товариства», Розрахунками встановлення ліміту залишку готівки в касі від 13.05.2005 р. і від 20.07.2005 р., договором банківського рахунку від 13.05.2005 р. № 0819/04-02 (із змінами), листом ЗАТ «Промінвестбанк» від 03.08.2009 р. (а.с. 10, 11, 49, 50, 2-33, 57).

Таким чином, судом першої інстанції безпідставно не було враховано наведених позивачем у позові та у додаткових поясненнях (а.с. 42, 86) обґрунтувань і доказів, які підтверджують дотримання наведених вище вимог законодавства щодо встановлення ліміту залишку готівки в касі та безпідставність застосування відповідачем до позивача фінансових санкцій за період з 01.01.2008 р. по 15.05.2009 р..

Суд апеляційної інстанції також враховує, що штрафні (фінансові) санкції, які застосовуються на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.1995 р., підпадають під дію статей 238, 239 ГК України і є адміністративно-господарськими санкціями. Тому, відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Однак, рішення відповідача від 25.05.2009 року № 1001232343 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій було прийнято всупереч вимог ст. 250 ГК України, тобто після закінчення річного строку з дня вчинення визначеного відповідачем порушення п. 2.8 Положення № 637.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржена постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин справи, тому постанову суду слід скасувати, і прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 41 ч. 1, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнебудконтракт» - задоволити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнебудконтракт» до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - скасувати і прийняти нову постанову.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнебудконтракт» - задоволити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 25 травня 2009 року № 1001232343 про застосування до ТзОВ «Рівнебудконтракт» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 209095,54 грн..

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: В.Я. Макарик

Н.М. Судова-Хомюк