Ухвала суду № 24747069, 07.06.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2012 р. Справа № 49614/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Дяковича В.П.,

суддів Носа С.П., Рибачука А.І.,

з участю секретаря судового засідання Дембіцької Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Шкіряник" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Шкіряник" до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

22.11.2010 року представник ВАТ "Шкіряник" звернувся до суду з адміністративним позовом до Долинської ОДПІ в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення за №0000152320/0 від 19.10.2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 836 907,00 грн., та податкового повідомлення-рішення №0000362310/0 від 19.10.2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 650713 грн. і за штрафними санкціями на 325357 грн., всього 976 070,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що відповідачем згідно оскаржуваних рішень безпідставно донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість та зменшено суму бюджетного відшкодування. Вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для прийняття висновків, що викладені в акті перевірки. Операції з придбання позивачем товару пов'язані виключно із веденням господарської діяльності, доказів недійсності господарських операцій відповідачем не наведено, а тому відсутні правові підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування та нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011р. в задоволенні позову ВАТ «Шкіряник» відмовлено.

Представник ВАТ "Шкіряник" постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи просить її скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає те, що суд не взяв до уваги, що відсутність документального підтвердження сплати ПДВ попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого ПДВ при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку. Стаття 213 Цивільного Кодексу України, згідно якої зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами) або судом на вимогу однієї або обох сторін, не наділяє Долинську ОДПІ правом робити висновок про невиконання умов договору, при наявності підписаних сторонами актів приймання-передачі товару та податкових накладних. З аналізу норм чинного законодавства України вбачається, що жодна з них не передбачає обов'язок сторони по угоді перевіряти достовірність даних, які вказуються постачальниками контрагентів, та контролювати сплату ними податків. Крім того, не передбачена і відповідальність платника податків за несплату постачальниками його контрагентів ПДВ до бюджету, як і залежність розрахунків з бюджетом платника податків від податкового обліку (стану) інших осіб. У випадку невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки настають лише для нього. Тобто несплата податку продавцем при фактичному здійсненні угоди не може впливати на податковий кредит покупця та не може бути підставою для притягнення його до відповідальності.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги, а представник відповідача заперечив проти них.

Суд перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Суд першої інстанції дійшов до хибного висновку про безтоварність фінансово-господарських операцій відкритого акціонерного товариства «Шкіряник» по придбанню шкіри великої рогатої худоби у ТзОВ «Галатекс», товариства з обмеженою відповідальністю «Укрроснаб 7Р», приватного підприємства "Авторитет регіон - 8", товариства з обмеженою відповідальністю "Рудінвест-09", товариства з обмеженою відповідальністю «Ледер-Плюс», товариства з обмеженою відповідальністю «Борисфен Мет», товариства з обмеженою відповідальністю ВАФ «Меркурій», товариства з обмеженою відповідальністю «Бігор», товариства з обмеженою відповідальністю «Метвторпром» та товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська АПК".

З матеріалів справи вбачається те, що в результаті проведеної Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області виїзної планової перевірки відкритого акціонерного товариства «Шкіряник» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року відповідачем 18.10.2010 року складено акт за №2748/231/22173327, яким встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1., 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 та пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення заявленої відповідачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 836 907,00 грн., завищено податковий кредит за червень 2010 року 797 850,00 грн. податку на додану вартість, завищено залишок від'ємного значення, який підлягає бюджетному відшкодуванню і включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за перевіряємий період на суму 1 513 975,00 грн. та занижено до сплати в бюджет податку на додану вартість в сумі 650 713,00 грн., у тому числі за травень 2009 року в сумі 144 645,00 грн., за червень 2009 року в сумі 144 422,00 грн., за липень 2009 року в сумі 143 671,00 грн., за вересень 2009 року в сумі 29 382,00 грн. та за листопад 2009 року в сумі 188 593,00 грн.

За наслідками перевірки Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області винесено податкові повідомлення-рішення від 19.10.2010 року: - №0000152320/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 836 907,00 грн. за червень 2010 року; - №00001362310/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 976 070,00 грн., в тому числі за основним платежем вказаного податку в розмірі 650 713,00 грн. та застосовано штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 325 357,00 грн.

Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про те, що посадові особи позивача з метою штучного формування податкового кредиту та незаконного отримання відшкодування податку на додану вартість з бюджету підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені по господарських операціях з 13-ма контрагентами, а саме: товариством з обмеженою відповідальністю «Галатекс», товариством з обмеженою відповідальністю "Укрроснаб 7Р", приватним підприємством "Авторитет регіон - 8 , товариством з обмеженою відповідальністю "Рудінвест-09", товариством з обмеженою відповідальністю «Ледер-Плюс», товариством з обмеженою відповідальністю «Борисфен Мет», товариством з обмеженою відповідальністю «Газторг Україна», приватним підприємством «Компанія Санта», товариством з обмеженою відповідальністю ВАФ «Меркурій», товариством з обмеженою відповідальністю «Бігор», товариством з обмеженою відповідальністю «Метвторпром», товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатська АПК", товариством з обмеженою відповідальністю «Луксор», стосовно яких виникли сумніви щодо джерела походження товару, його об'єму та обсягів поставки, оскільки в ході проведення зустрічних перевірок по ланцюгу продажу не вдалося встановити місцезнаходження даних контрагентів позивача, провести перевірку їхньої господарської діяльності та встановити декларування доходів, так як останні не звітуються до органів державної податкової служби.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету України або відшкодуванню з нього (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків регламентовано пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 даного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сум податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. коментованого пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2. пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.4. пункту 7.7. статті 7 цього Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

В той же час, відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Представником позивача в судовому засіданні на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із зазначеними вище контрагентами подано договори на купівлю шкіри великої рогатої худоби та постачання природного газу, платіжні документи про оплату вартості вказаних товарів, податкові накладні, прийомно-здавальні акти, накладні.

В судовому засіданні представник відповідача вказав, що товар дійсно був у наявності і використовувався у господарських операціях.

Водночас суд першої інстанції не врахував те, що відсутність документального підтвердження сплати ПДВ попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого ПДВ при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку.

З огляду на те, що позивач, отримавши податкові накладні, сплатив суму за поставлений товар, зокрема суму ПДВ, та вартість придбаного товару було віднесено до складу валових витрат, що підтверджується матеріалами справи.

В силу дії вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою правомірності формування податкового кредиту є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції - видаткова та податкова накладна, які у ВАТ «Шкіряник» є в наявності та оформлені належним чином.

Головною підставою для включення суми до податкового кредиту є податкова накладна, безпосередні контрагенти позивача зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію та реєстрацію їх як платників ПДВ на момент укладення та виконання договорів купівлі - продажу не скасовані.

Операції з придбання ВАТ «Шкіряник» товару пов'язані виключно з веденням господарської діяльності. Жодних доказів недійсності господарських операцій відповідачем - контролюючим органом не наведено.

З аналізу норм чинного законодавства України вбачається, що жодна з них не передбачає обов'язок сторони по угоді перевіряти достовірність даних, які вказуються постачальниками контрагентів, та контролювати сплату ними податків. Крім того, не передбачена і відповідальність платника податків за несплату постачальниками його контрагентів ПДВ до бюджету, як і залежність розрахунків з бюджетом платника податків від податкового обліку (стану) інших осіб.

Отже, податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відносини між учасниками попередніх ланок постачань товару не мають безпосереднього впливу на господарські операції, вчинені між чесними платниками податків, які входять до ланцюга постачання. Наведена правова позиція узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що сама по собі несплата ПДВ контрагента платника цього податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту у цього платника та суму бюджетного відшкодування, а припущення контролюючого органу щодо можливої несплати постачальниками підприємства по ланцюгу необхідних сум ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови в одержанні бюджетного відшкодування, отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Шкіряник" задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011р. у справі № 2a-4130/10/0970- скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Шкіряник" до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області задоволити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.10.2010р. № 0000152320/0 та № 0000362310/0.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 12.06.2012 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ В.П. ДЯКОВИЧ

СУДДІ С.П. НОС

А.І. РИБАЧУК