Рішення № 24744626, 14.06.2012, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/2271/2012 Головуючий по 1-й інстанції Савічев В.О.

Суддя-доповідач: Кривчун Т. О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2012 року м.Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.,

Суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,

при секретарі -Філоненко О.В.,

за участю: представника позивача -ОСОБА_2,

третьої особи -ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 23 квітня 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Житлорембудсервіс»про визнання неправомірними дій при ненаданні відповіді на звернення, стягнення майнової шкоди та моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаним позовом до ТОВ «Житлорембудсервіс», в якому просила визнати дії відповідача щодо відмови їй у наданні інформації згідно її заяви від 31.03.2011 року неправомірними, стягнути з відповідача на її користь 4550,80 грн. матеріальних збитків, 8000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати, у т.ч. витрати з оплати державного мита, оплати ІТЗ судового процесу, витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 гривень, витрати з оформлення довіреностей на представництво інтересів позивача в суді.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що є співвласником квартири АДРЕСА_2, яка зареєстрована на її чоловіка, ОСОБА_3, позов якого до відповідача рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 08.11.2010 року задоволено та зобов'язано ТОВ «Житлорембудсервіс»здійснити ремонт та утеплення зовнішньої стіни зальної кімнати зазначеної квартири.

Зазначала, що на її запит щодо виконання вказаного рішення відповідач відмовив їй в отриманні інформації, невиконання рішення суду в добровільному порядку змусило її провести ремонтні роботи самостійно, тому відповідач повинен компенсувати витрати на ремонт та відшкодувати моральну шкоду, заподіяну їй та її родині.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 23 квітня 2012 року у позові ОСОБА_4 до ТОВ «Житлорембудсервіс»про визнання неправомірними дій при ненаданні відповіді на звернення та стягнення майнової шкоди та моральної шкоди відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи, недотримання норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано не захистив її право на інформацію, порушене відповідачем.

Вважає також безпідставною відмову у задоволенні її позовних вимог щодо компенсації їй витрат на проведення ремонту, оскільки її права порушені внаслідок небажання відповідача належним чином виконувати свої функціональні обов'язки. Вказує, що за власний кошт провела ремонтні роботи, оскільки не могла тривалий час проживати у неналежних санітарних умовах, -пліснява створювала загрозу для здоров'я її сина, тривалий час відбувалося руйнування належного їй майна.

Вказує, що поведінка управляючої компанії принижувала її як людину, створювала низку незручностей, тому відповідач повинен компенсувати їй моральну шкоду.

У судовому засіданні представник позивачки та третя особа доводи апеляційної скарги підтримали та прохали її задовольнити.

Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення сторін, які беруть участь у справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 набув право власності на квартиру АДРЕСА_2 відповідно до Договору міни квартир від 18.12.2002, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №3866 /а.с.75-76/.

З 01.06.2001 року ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 (а.с.7), разом з якою та малолітнім сином - ОСОБА_3 - проживає та зареєстрований у вказаній квартирі.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 08.11.2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, КГЖВП «Автозаводське», ТОВ «Житлорембудсервіс»про визнання дій неправомірними, стягнення матеріальної та моральної шкоди, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 26.01.2011 року, зобов'язано ТОВ «Житлорембудсервіс»здійснити ремонт та утеплення у квартирі АДРЕСА_2, належної на праві приватної власності ОСОБА_3, зовнішньої стіни кімнати пл.16,7 кв.м., до якої прилягає лоджія пл. 2,4 кв.м. Стягнуто з ТОВ «Житлорембудсервіс»на користь ОСОБА_3 1383,00 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 3000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди (а.с.63-65, 8-9).

На підставі виконавчого листа №2-1822, виданого 25.03.2011 року на виконання вказаного судового рішення, постановою державного виконавця Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ від 31.03.2011 року відкрито виконавче провадження (ВП № 25518991) (а.с.72) та запропоновано Боржнику добровільно виконати рішення суду у строк до 07.04.2011 року (а.с.72).

Рішення суду відповідачем виконано частково, а саме стягувачеві було виплачено матеріальну та моральну шкоду.

31.03.2011 року ОСОБА_4 звернулася до ТОВ «Житлорембудсервіс»з заявою щодо добровільного виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 08.11.2010 року в частині виконання обов'язку проведення ремонтних робіт, однак 11.04.2011 року отримала відповідь про відмову про надання інформації, оскільки запит оформлений з порушенням вимог ст.5 Закону України «Про звернення громадян», а саме за відсутності доручення від її чоловіка -ОСОБА_3 /а.с.11,12/.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що між ОСОБА_3 та ТОВ «Житлорембудсервіс» існувала домовленість щодо добровільного виконання рішення суду, та представником відповідача надано лист-завдання підрядній організації щодо виконання робіт, вказаних у рішенні суду, але дані роботи неможливо було виконати у зв'язку з тим, що позивачем по справі прийнято рішення про виконання ремонту самостійно визначеною організацією.

24 червня 2008 року між Кременчуцькою міською радою та ТОВ «Житлорембудсервіс»укладено договір №197 про надання послуги з управління житловим фондом комунальної власності міста Кременчука, згідно п.п.3.2.1 якого на управителя, тобто ТОВ «Житлорембудсервіс»покладено функцію організації технічного і санітарного утримання, експлуатації і ремонту житлових будинків і прибудинкових територій (а.с.96-99) (далі-Договір №197 від 24.06.2008 року).

Згідно п.3.2 Договору №197 від 24.06.2008р. Управитель здійснює функції з оперативного управління житловим фондом, зокрема, організація технічного і санітарного утримання, експлуатації і ремонту житлових будинків та прибудинкових територій (п.п.3.2.1); розроблення замовлення на послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (пп.3.2.5); розгляд звернень, скарг громадян з питань, що відносяться до компетенції Управителя відповідно до Закону України «Про звернення громадян»(п.п.3.2.7); вибір організацій, підприємств, незалежно від форм власності для здійснення робіт з утримання та поточного ремонту житлового фонду згідно з переліком робіт, затвердженого Власником, і укладання договорів на виконання зазначених робіт, відповідно до правил і норм технічної експлуатації житлового фонду (п.п.3.2.8).

Як убачається з матеріалів справи, 01.11.2010 року ТОВ «Житлорембудсервіс»уклало з ТОВ «РБК «Елітміськбуд»договір підряду №04/11-10, згідно якого Підрядник зобов»язався за дорученням Замовника виконувати роботи по поточному ремонту конструктивних елементів інженерних мереж і технічних пристроїв в будинках, що перебувають в управлінні Замовника, а останній зобов»язався прийняти та оплатити їх (а.с.78-79).

06.04.2011 року ТОВ «Житлорембудсервіс»звернувся до ТОВ «РБК «Елітміськбуд»з завданням щодо проведення робіт по ремонту та утепленню у квартирі АДРЕСА_2, а саме зовнішньої стіни кімнати пл.16,7 кв.м., до якої прилягає лоджія пл. 2,4 кв.м. відповідно до вимог та в межах виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 08.11.2010 року, додавши при цьому приблизний кошторис з розрахунком (а.с.115-119).

Листом від 26.07.2011 року за №01-07/156 ТОВ «РБК «Елітміськбуд»повідомило ТОВ «Житлорембудсервіс»про те, що завдання по виконанню вказаних робіт виконати неможливо у зв»язку з тим, що станом на 19 липня 2011 року роботи виконані невідомими особами (а.с.120).

Зідно ст.1166 ЦК України будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльності особистим немайновим правам або майну фізичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала в повному обсязі.

Для відшкодування шкоди за правилами ст.1166 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальністю та виражається у тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди та вина завдавача шкоди.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині відшкодування матеріальної шкоди, оскільки відносини, що склалися між сторонами, не мають ознак делікту, будь-яких доказів щодо порушення відповідачем фактів, визначених статтею 1166 ЦК України, позивачем не надано.

Доводи апеляційної скарги вказаного висновку не спростовують. Те, що позивачка самостійно виконала рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 08.11.2010 року, не створює між сторонами правовідносин, пов'язаних із захистом прав споживача.

Твердження в апеляційній скарзі про самозахист позивачем цивільного права є неспроможними як з огляду на те, що підставою заяви від 31.03.2011 року було виконання відповідачем судового рішення від 08.11.2010 року, яким фактично було захищено і право ОСОБА_4 як співвласника квартири, що потребувала ремонту, так і зважаючи на те, що поняття самозахисту права та дія ст.19 ЦК України не може бути поширене на відносини щодо здійснення захисту права шляхом здійснення передбачених законом дій, оскільки на такі юридичні дії поширюються відповідні спеціальні норми цивільного права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій щодо відмови у наданні інформації згідно заяви ОСОБА_4 від 31.03.2011 року, районний суд виходив із того, що звернення оформлене без дотримання вимог законодавства та на підставі ст.5 Закону України «Про звернення громадян»від 02.10.1999 року було повернуто заявникові з відповідним роз'ясненням у десятиденний строк, а факт законності відмови перевірено прокуратурою міста Кременчука і встановлено відсутність підстав для прокурорського реагування.

Проте колегія суддів не може погодитися із вказаним висновком з огляду на таке.

Згідно ч.ч.1,4 ст.156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом із ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири.

Відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб та сім»ю України, норми якого діяли на час придбання у власність квартири АДРЕСА_2 майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Аналогічну норму права містить і стаття 63 Сімейного Кодексу України в редакції 2002 року (який набрав чинності з 01.01.2004 року).

Таким чином, позивачка не позбавлена права на звернення із запитами, предметами яких є інформація щодо стану її житла.

Норма статті 19 Закону України «Про звернення громадян»від 02.10.1996 року №393/96 визначає, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.15 Закону №393/96 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відому громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Листом від 17.06.2011 року за №863/06-Б Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради повідомило ОСОБА_4 про безпідставність відмови ТОВ «Житлорембудсервіс»у наданні їй інформації та порушення її прав як заявниці, так і споживача житлово-комунальних послуг /а.с.6/.

Враховуючи вищевикладене, відповідач порушив право ОСОБА_4 на отримання вільного доступу до інформації, що є недопустимим, а, відтак, такі дії слід визнати неправомірними. Отже, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність порушень в цій частині зі сторони ТОВ «Житлорембудсервіс».

У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна (немайнова) шкода відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Згідно роз'яснень, викладених у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31.03.1995 року N 4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Частиною 2 статті 25 Закону України «Про звернення громадян»передбачено, що громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових збитків у грошовому виразі визначається судом.

Враховуючи, що неправомірні дії зі сторони відповідача щодо позбавлення ОСОБА_7 права на інформацію завдали останній переживань, дискомфорту, пов'язаного з необхідністю відстоювати своє право, уже визнане судовим рішенням, враховуючи, що дитина позивачки, маючи алергічні захворювання, вимушена була проживати у приміщенні з підвищеною вологістю та пліснявою, ризикуючи отримати бронхолегеневі захворювання, бронхіальну астму, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

Виходячи із засад розумності, справедливості, доцільності, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача 300,00 грн. в рахунок компенсації ОСОБА_7 заподіяної моральної шкоди.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому висновки суду в частині відмови у визнанні незаконними дій та стягненні компенсації моральної шкоди не можна визнати у повній мірі законними.

З урахуванням наведеного апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції -скасувати в частині відмови у визнанні незаконними дій та стягненні компенсації моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення по суті.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вправі скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог з підставнеправильного застосування норм матеріального права.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»від 20.12.2011 року розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»від 22 грудня 2011 року установлено, що з 01 січня 2012 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1073,00 грн.

Установлено, що представник позивачки ОСОБА_2 брав участь у судових засіданнях 26.01.2012 року (50 хв.), 29.03.2012 року (04 хв.) 23.04.2012 року (87 хв.). Таким чином витрати на правову допомогу, понесені ОСОБА_4, становлять 1008,62 грн.(1073,00 грн.Х0,4 / 60 хв. Х 141 хв.)

Таким чином, документально підтверджені судові витрати, понесені ОСОБА_4, склали: державне мито -155,50 грн., витрати на ІТЗ -120,00 грн. та оплата послуг фахівця у галузі права - 1008,62 грн., а всього -1284,12 грн. Позивачка у позовній заяві ставила три позовні вимоги, з яких одна відхилена повністю, одна задоволена повністю, та одна, щодо стягнення відшкодування моральної шкоди -задоволена частково (пропорційно кожній вимозі відповідає 428,04 грн. судових витрат - 1284,12 грн/3).

Позивачка просила стягнути на її користь 8000,00 грн. в рахунок компенсації моральної шкоди, колегія суддів прийшла висновку про достатність 300,00 грн., таким чином судові витрати відшкодовуються їй пропорційно 428,04грн.Х3,75%=16,05грн. (де 3,75% - 300,00 грн.Х100%/8000,00 грн.).

Отже, усього на користь позивачки належить стягнути 444,09 грн. судових витрат (428,04 грн.+16,05 грн.).

Керуючись ст.ст.303,307, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, - задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 23 квітня 2012 року в частині відмови у визнанні дій ТОВ «Житлорембудсервіс»щодо відмови ОСОБА_4 у наданні інформації згідно заяви від 31.03.2011 року неправомірними, та у відшкодуванні моральної шкоди, -скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати дії ТОВ «Житлорембудсервіс»стосовно відмови ОСОБА_4 у наданні інформації згідно заяви від 31.03.2011 року неправомірними.

Стягнути з ТОВ «Житлорембудсервіс»на користь ОСОБА_4 300,00 (триста) грн. компенсації моральної шкоди.

Стягнути з ТОВ «Житлорембудсервіс»на користь ОСОБА_4 444,09 (чотириста сорок чотири грн. 09 коп.) грн. судових витрат по справі.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ: /підпис/ Ю.В. Дряниця

/підпис/ Л.І. Пилипчук

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун