Рішення № 24776046, 29.05.2012, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/2050/2012 Головуючий по 1-й інстанції Андрієнко Г.В.

Суддя-доповідач: Кривчун Т. О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 року м.Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.,

Суддів: Дряниці Ю.В., Карнауха П.М.,

при секретарі -Філоненко О.В.,

за участю: представника позивача -ОСОБА_2,

представника відповідача -ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу

за апеляційними скаргами ОСОБА_4, Колективного підприємства «Краса і мода»

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_4 до Колективного підприємства «Краса і мода»про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом до КП «Краса і мода», в якому просив про стягнути на його користь 502386,00 грн. боргу. У січні 2012 року позивач збільшив позовні вимоги та остаточно прохав стягнути на його користь 502386,00 грн. матеріальної шкоди, 150000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, 137653,71 грн. інфляційних збитків від знецінення грошового боргу, три відсотки річних у розмірі 44511,18 грн., 266146,98 грн. втраченої вигоди від неотримання відсотків при розміщенні грошових коштів на депозитному вкладі «VIP»у Полтавському ГРУ «ПриватБанку»за період з 18.12.2008 року по 30.11.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що грошові кошти сплачені відповідачеві помилково, оскільки між сторонами ніколи не існувало договірних відносин. Посилався на те, що постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.05.2008 року встановлено, що помилково сплачені кошти знаходяться на рахунку КП «Краса і мода», ніколи йому не належали та не використані.

Одночасно звернувся з клопотанням про поновлення строку на звернення до суду, в якому просив визнати поважними причини пропуску процесуального строку на звернення до суду та поновити цей строк.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2012 року поновлено ОСОБА_4 строк звернення до суду з даним позовом.

Позов ОСОБА_4 до КП «Краса і мода»про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з КП «Краса і мода»на користь ОСОБА_4 помилково сплачені 502386,00 грн.

Стягнуто з КП «Краса і мода»на користь держави судовий збір у сумі 3219,00 грн.

Сторони оскаржили вказане рішення в апеляційному порядку.

Позивач ОСОБА_4 в апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи, недотримання норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції змінити, додатково задовольнивши його позовні вимоги в частині стягнення на його користь 150000,00 грн. моральної шкоди, 137653,71 грн. інфляційних збитків від знецінення грошового боргу, 266146,98 грн. втраченої вигоди від неотримання відсотків при розміщенні неповернених грошових коштів на депозитному рахунку, трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 44511,18 грн.; рішення в частині задоволення його позовних вимог щодо стягнення помилково сплачених коштів у сумі 502386,00 грн. просив залишити без змін.

Вважає, що місцевий суд безпідставно не врахував, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а також у разі його прострочення на вимогу кредитора на нього покладається обов'язок сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Також зазначає, що ним доведено факт заподіяння йому збитків у виді упущеної вигоди.

Посилається на те, що місцевий суд не врахував наданий ним висновок Полтавського бюро судово-економічної експертизи від 07.12.2011 року №65, який підтверджує розрахунки заборгованості відповідача.

Відповідач КП «Краса і мода», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення по справі та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_4 в задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

Зазначають, що недобросовісний набувач повинен повернути майно особі, яка має на нього право власності. Позивачем не доведено, що саме він є власником грошових коштів, повернення яких він вимагає, натомість в матеріалах справи достатньо доказів, що кошти в сумі 502386,00 грн., як оплата погашення заборгованості за договором купівлі-продажу майна, на рахунок КП «Краса і мода»надійшли від ПП «Універсальна компанія «Фенікс», при цьому позивач діяв лише як представник і посадова особа вказаного підприємства.

Вважають, що районний суд необґрунтовано визначив, що строк позовної давності для звернення відповідача до суду із відповідним позовом почався заново з 17.12.2008 року, коли відповідач не був обмежений арештом коштів ОСОБА_4 на своєму рахунку і повинен був повернути їх йому.

У наданих письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 прохають її відхилити з тих підстав, що спірні кошти не належали позивачу, а на помилково перераховані кошти не можуть нараховуватися 3% річних та збитки від інфляції, оскільки такі нарахування поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов»язання, яке визначене договором. Позивач, який не є власником спірних коштів, відповідно, не міг зазнати і моральної шкоди.

Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення учасників процесу, дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_4 та задоволення апеляційної скарги КП «Краса і мода»з таких підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.

Місцевим судом установлено та вбачається з матеріалів справи, що, згідно квитанції №1 від 29.12.2007 року на поточний рахунок КП «Краса і мода»було перераховано грошові кошти в сумі 502386,00 грн. з призначенням платежу -погашення заборгованості за договором купівлі-продажу. Платником у вказаній квитанції зазначений ОСОБА_4 /а.с. 6/.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.05.2008 року №16/384 по справі за позовом ПП «Універсальна компанія «Фенікс»до КП «Краса і мода»про визнання права власності (далі-постанова суду від 20.05.2008 року №16/384) встановлено, що між ПП «Краса і мода»та ОСОБА_4 ніколи не існувало договірних відносин, а між ПП «Універсальна компанія «Фенікс»та КП «Краса і мода»ніяких розрахунків з приводу виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу майна від 06.12.2005 року не здійснювалося /а.с. 9-16/.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 в частині стягнення на його користь помилково сплачених коштів, районний суд виходив із того, що платником у платіжному дорученні 29.11.2007 року №1 зазначено саме його, а оскільки встановлено, що між сторонами ніколи не існувало договірних відносин, та грошові кошти були сплачені помилково, відповідач повинен повернути ОСОБА_5 вказані кошти.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини, позивач не має права на відшкодування інфляційних витрат та трьох відсотків річних, а позовні вимоги щодо стягнення упущеної вигоди носять характер припущення.

Проте колегія суддів не може погодитися із вказаними висновками з огляду на наступне.

За змістом ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

За приписом статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 був представником ПП «Універсальна компанія «Фенікс»згідно довіреності від 23.10.2007 року, виданої терміном на два роки та дійсної до 23.10.2008 року без права передоручення /а.с.49/.

06.12.2005 року КП «Краса і мода»з однієї сторони і ПП «Універсальна компанія «Фенікс»в особі представника ОСОБА_4 з іншої уклали договір купівлі-продажу нежитлових приміщень на загальну вартість 502386,00 грн. /а.с.102/.

З листа на адресу КП «Краса і мода»від 29.12.2007 року, підписаного від ПП «Універсальна компанія «Фенікс»ОСОБА_4, вбачається, що ПП «Універсальна компанія «Фенікс»через свого уповноваженого представника згідно платіжної квитанції №1 внесла на виконання своїх зобов'язань за вказаним договором на розрахунковий рахунок КП «Краса і мода»НОМЕР_1 в ПОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 331014 суму 502386,00 грн. /а.с. 106/.

Окрім того, актом Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 08.04.2008 року №742/23-8/33891272 про результати виїзної позапланової перевірки ПП «Універсальна компанія «Фенікс»(код ЄДРПОУ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.12.2005 року по 26.03.2008 року встановлені наступні обставини.

23.11.2007 року ПП «Універсальна компанія «Фенікс»в особі виконавчого директора ОСОБА_4 уклало договір зворотної безготівкової фінансової позики з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 Мета надання позики -розрахунки за придбані об»єкти нерухомого майна-нежитлові приміщення в м. Полтаві…. та інші витрати, пов»язані з оподаткуванням позичальника у зв»язку з отриманням позики.

03.12.2007 року ПП ОСОБА_6 внесла в касу ПП «Універсальна компанія «Фенікс»готівкові кошти, які прийняті відповідно касового ордеру №2 від 03.12.2007 року в сумі 563 775,00 грн. на підставі безвідсоткової фінансової позики.

На підставі вказаного прибуткового касового ордеру ПП «Універсальна компанія «Фенікс»03.12.2007 року здійснено облік готівки в повній сумі її фактичного надходження - 563 775,00 грн.

Згідно видаткового касового ордеру від 29.12.2007 року №2 з каси ПП «Універсальна компанія «Фенікс»списані кошти у розмірі 502386,00 грн. для погашення заборгованості за договором купівлі-продажу перед КП «Краса і мода»/а.с.110-121/.

Таким чином, позивач ОСОБА_4 не надав належних та допустимих доказів, що саме він є власником грошових коштів, перерахованих на рахунок відповідача згідно квитанції №1 від 29.12.2007 року та що ці кошти перераховані помилково, а не на виконання умов договору купівлі продажу, як про це зазначено в квитанції. Натомість, колегія суддів, здійснивши комплексний аналіз наявних у справі матеріалів, приходить до висновку, що правовідносини, в рамках яких відбувся відповідний перерахунок грошових коштів, існували саме між КП «Краса і мода»та ПП «Універсальна компанія «Фенікс», де позивач виступав лише представником останнього. Тому жодного права на повернення йому грошових коштів у сумі 502386,00 грн. у позивача не виникає.

Посилання в оскаржуваному рішенні на постанову суду від 20.05.2008 року №16/384, якою встановлено, що КП «Краса і мода»«не заперечує, що ці кошти знаходяться на його рахунку, однак вони йому не належать та після зняття заборони на користування грошовими коштами вважає за потрібне повернути їх платнику»не можна визнати таким, що беззаперечно підтверджує факт визнання відповідачем боргу саме перед позивачем ОСОБА_4, який не був учасником процесу по справі за позовом ПП «Універсальна компанія «Фенікс»до КП «Краса і мода»про визнання права власності, а КП «Краса і мода»не зобов»язувалося перед ОСОБА_4 (який до звернення з позовом до суду до даного підприємства щодо стягнення боргу протягом більше, ніж трьох років взагалі не звертався) повернути борг та не вчиняло жодних дій щодо цього.

Вказані обставини є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення на його користь помилково сплачених грошових коштів.

Згідно роз'яснень, викладених у п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31.03.1995 року N 4 заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Оскільки порушення прав позивача не вбачається, позовна вимога щодо стягнення на користь ОСОБА_4 моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Разом із тим колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у повному обсязі, оскільки районний суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні решти позовних вимог (стягнення інфляційних збитків, втраченої вигоди, трьох відсотків річних) з підстав відсутності між сторонами договірних відносин, у той час, як підставою для відхилення вказаних вимог належить визначити їх безпідставність з огляду на відсутність будь-якого порушення цивільного права чи інтересу позивача.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 щодо помилкового не застосування судом першої інстанції до відповідача наслідків прострочення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України, та необґрунтованої відмови йому у відшкодуванні завданих збитків, не мають жодного правового значення. Оскільки порушення прав позивач не встановлено, він не має права на стягнення з відповідача грошових коштів, тому вжиття заходів захисту права та пов»язаної з цим цивільно-правової відповідальності вбачається безпідставним.

Заслуговують також на увагу доводи відповідача щодо пропущення позивачем строків позовної давності, однак, враховуючи, що позивачем, всупереч вимог статті 60 ЦПК України, не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, у задоволенні позову необхідно відмовити за безпідставністю позовних вимог

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307, п.п.1,3 ч.1 ст.309 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вправі скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідності висновків суду обставинам справи.

Таким чином, суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, неповністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, тому висновки суду не можна визнати такими, що відповідають обставинам справи.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі вимогам ст.213 щодо законності і обгрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1,3 ч.1 ст.309, ст.ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, - відхилити.

Апеляційну скаргу Колективного підприємства «Краса і мода», - задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 квітня 2012 року, - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Колективного підприємства «Краса і мода», - відмовити за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ /підпис/ Т.О.Кривчун

СУДДІ /підпис/ Ю.В.Дряниця

/підпис/ П.М. Карнаух

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області: Т.О. Кривчун