Ухвала суду № 24744574, 12.06.2012, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/2266/2012 Головуючий по 1-й інстанції Васильєва Л.М.

Суддя-доповідач: Кривчун Т. О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 року м.Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.,

Суддів: Дряниці Ю,В., Пилипчук Л.І.,

при секретарі -Філоненко О.В.,

за участю: представника позивача Смик В.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго»

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 квітня 2012 року

по справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 19 квітня 2012 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Полтави, проживаючого: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер не встановлено, на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (р/р 26036302999 в філії -Октябрське відділення №43 ВАТ «Ощадбанк», МФО 391098, код 03338030) суму заборгованості за послуги теплопостачання в розмірі 3131,02 грн., суму понесених судових витрат у розмірі 30,00 грн., всього стягнуто 3161,02 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 214,60 грн.

Із вказаним рішенням не погодився позивач ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», який в апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення місцевого суду в частині відмови в стягненні з ОСОБА_4 інфляційних витрат та трьох відсотків річних скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_4 інфляційних витрат в сумі 728,54 грн. та трьох відсотків річних в сумі 201,06 грн.

Вважають, що судом невірно встановлено, що правовідносини з надання послуг по теплопостачанню регулюються спеціальними нормами, тому до них не можуть бути застосовані загальні правила, встановлені Цивільним Кодексом України.

Зазначають, що жодна законодавча норма не містить обмежень щодо застосування штрафних санкцій при стягненні заборгованості за комунальні платежі, тому до відповідача можливо застосувати правові наслідки прострочення грошового зобов'язання.

Вказують, що статтею 96 ЦПК України передбачено стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних саме за оплату житлово-комунальних платежів.

У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала, прохаючи її задовольнити.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1 /а.с.48/.

Проживаючи в зазначеній квартирі, відповідач споживає послуги з теплопостачання, які надає ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», що свідчить про те, що між сторонами фактично склалися договірні відносини і виникли взаємні права та обов'язки.

За період з 01.05.2006 року по 01.06.2011 року відповідач отримував від ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»послуги, за які належним чином не сплачував, у результаті чого виникла заборгованість, яка, згідно наданого позивачем розрахунку, склала 3131,02 грн. /а.с.3-4/.

На підставі ст.ст.67,68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З урахуванням викладених норм суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості за спожиті послуги із теплопостачання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних. місцевий суд обґрунтовано виходив із того, що Закон України «Про житлово-комунальні послуги»та затверджені в установленому порядку тарифи не передбачають нарахування споживачами плати за послуги з теплопостачання з урахуванням індексу інфляції чи трьох відсотків річних, а між сторонами договір про надання послуг теплопостачання, що передбачав би сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, не укладався.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 10 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені у встановлених законом чи договором розмірах.

Така ж відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за надання послуг з теплопостачання встановлена у п.20 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, положення якого носять юридично обов'язковий характер і підлягають застосуванню незалежно від того, включені вони до конкретного договору чи ні.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних від суми заборгованості по сплаті за теплопостачання задоволенню не підлягають, оскільки вищезазначеними актами цивільного законодавства України передбачена інша відповідальність сторін у правовідносинах з надання послуг з теплопостачання, тому посилання позивача на ст.625 ЦК України щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних та індексу інфляції, не можна визнати обґрунтованим.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що його судження щодо юридичної природи та співвідношення загальних та спеціальних норм права є хибним -спеціальні норми покликані забезпечити диференціацію правового регулювання та існування спеціальної норми усуває дію загальної.

Також, існує відмінність між нормами матеріального та процесуального права: перші є первинним регулятором суспільних відносин, містять у собі правила поведінки, а другі лише встановлюють оптимальний порядок застосування норм матеріального права. Тобто, стаття 96 ЦПК України, на яку посилається позивач, є нормою процесуального права і не встановлює обов'язок для відповідача по сплаті трьох відсотків річних та індексу інфляції на суму заборгованості, що за ним виникла.

Суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції .

При цьому суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права відповідно до характеру правовідносин, що склалися між сторонами та в межах заявлених позовних вимог.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 квітня 2012 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

ГОЛОВУЮЧИЙ /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ: /підпис/ Ю,В. Дряниця

/підпис/ Л.І. Пилипчук

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун