Ухвала суду № 24740181, 19.06.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 206/901/2012 Провадження № 22-ц/0290/1666/2012Головуючий в суді першої інстанції:Каленяк Р.А.Категорія: 27 Доповідач: Голота Л. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Голоти Л.О.,

суддів: Міхасішина І.В., Стадника І.М.,

при секретарі: Яблонській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2

на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 28 квітня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ,-

ВСТАНОВИЛА:

30.01.2012 року АТ «УкрСиббанк»звернулось в суд з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

10.04.2012 року позивач подав до суду уточнену позовну заяву, в якій просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 11099921000 від 21.12.2006 року в розмірі 59 633,93 швейцарських франків, що еквівалентно 519 960,55 грн., а також неустойку в розмірі 500 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 20.12.2006 року між АТ «УкрСиббанк»та ОСОБА_3 було укладено договір № 11099921000, згідно якого ОСОБА_3 було надано кредит в сумі 58 690 швейцарських франків строком до 17.12.2027 року зі сплатою 7,99% річних.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань за кредитним договором, 20.12.2006 року між АТ «УкрСиббанк»та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 79262, за яким ОСОБА_3 зобов'язався перед банком відповідати за невиконання ОСОБА_3 усіх зобов'язань, що виникли із зазначеного кредитного договору.

Взятих на себе зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_3 в повному обсязі не виконала, в зв'язку з чим станом на 16.11.2011 року утворилася заборгованість на загальну суму 520 101 грн., з яких:

- заборгованість за кредитом та процентами -58 545,44 швейцарських франків, що еквівалентно 509 860,82 грн.;

- заборгованість по пені (за кредитом та процентами) -1 118,49 швейцарських франків, що еквівалентно 9 740,73 грн.;

- неустойка за порушення зобов'язань за кредитом -500 грн.

В зв'язку з чим АТ «УкрСиббанк»звернулось до суду з даним позовом про солідарне стягнення із відповідачів заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 28 квітня 2012 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк»заборгованість за кредитним договором № 1109992100 від 20.12.2006 року в розмірі 59 663,93 швейцарських франків, що в еквіваленті на національну валюту за курсом НБУ становить 519 960,55 грн. та 500 грн. неустойки, а також 3 219 грн. витрат по оплаті судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог АТ «УкрСиббанк»до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зазначив, що судом першої інстанції не було з'ясовано дійсного розміру заборгованості за кредитним договором та за який період нарахована пеня; не було враховано те, що відповідно до наданого банком договору поруки він зобов'язався відповідати за невиконання зобов'язань ОСОБА_4, а не відповідача ОСОБА_3, а також те, що він взагалі не укладав із банком договору поруки і не підписував його, а наданий банком договір підписаний не ним, а іншою особою; крім того судом першої інстанції не було застосовано ст. 559 ЦК України, відповідно до якої порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення відповідачки ОСОБА_3, представника апелянта, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Завданням апеляційного провадження є перегляд за апеляційною скаргою справи і судового рішення на предмет правильності встановлення судом першої інстанції обставин у справі та застосування норм права.

Частина 1 статті 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції встановив, що 20 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11099921000, відповідно до умов якого позичальнику ОСОБА_3 банком було надано кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 58 690,00 швейцарських франків (а.с. 6-13).

Згідно з п. 1.2.2. договору позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 17.12.2027 року.

Пунктом 1.3.1. договору встановлено, що за використання кредитних коштів протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 7,990% річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п. 9.2. даного договору.

Відповідно до п. 1.3.4. договору строк сплати процентів встановлено з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти.

Відповідно до п. 4.1. договору ОСОБА_3 зобов'язалася повернути одержаний кредит та сплатити нараховані банком проценти, комісії та інші платежі у порядку та терміни встановлені договором.

Згідно з п. 4.6. договору позичальник зобов'язаний достроково повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти, комісії, в тому числі і у випадку невиконання або прострочення виконання ним грошових зобов'язань перед банком, передбачених цим договором.

Пунктом 5.3. договору передбачено право банку вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій в разі невиконання або прострочення виконання позичальником грошових зобов'язань перед банком, передбачених цим договором.

Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_3 не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 16.1.2011 року склала: 52 757,27 швейцарських франків, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 16.11.2011 року еквівалентно 459 452,78 грн., -заборгованість за кредитом та 5 788,17 швейцарських франків, що еквівалентно 50 480,04 грн., -заборгованість по відсотках, що підтверджується довідкою-розрахунком заборгованості (а.с. 33-44; 47).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За наведених обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги АТ «УкрСиббанк»щодо стягнення заборгованості за кредитом в сумі 52 757,27 швейцарських франків, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 16.11.2011 року еквівалентно 459 452,78 грн., та відсотків в сумі 5 788,17 швейцарських франків, що еквівалентно 50 480,04 грн.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За правилами статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 7.1. договору про надання споживчого кредиту № 11099921000 від 20 грудня 2006 року за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених цим договором, зокрема термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті. Пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості.

Пунктом 7.3. договору встановлено, що відповідно до вимог ст. 611 ЦК України при порушенні позичальником вимог договору, зокрема в разі невиконання або прострочення виконання позичальником грошових зобов'язань перед банком, передбачених цим договором, банк набуває право вимоги кострового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку встановленому розділом 11 цього договору.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (п. 2 ч. 1).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог АТ «УкрСиббанк»в частині стягнення пені в сумі 9 704,73 грн. за період прострочення платежу з 16.11.2010 року по 16.11.2011 року, відповідно до наданого позивачем розрахунку (а.с. 45-46),.

Колегія суддів не погоджується з твердженнями апелянта про те, що безпідставним є стягнення з нього неустойки в сумі 500 грн., оскільки умовами кредитного договору , а саме п. 7.6 передбачено також, що відповідно до вимог ст.611 ЦК України Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф (неустойку) у сумі 500 грн. за порушення своїх зобов'язань ( в тому числі, і за порушення термінів виконання зобов'язань ), встановлених п.п. 4.3, 4.4,4.5,4.7 цього Договору.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідачі не надали суду відповідних доказів, визначених статтями 57-59, 64 ЦПК України, у спростування, заявленої позивачем до стягнення, суми заборгованості за кредитним договором, зокрема доказів того, що фактична заборгованість за кредитним договором є іншою, ніж заявлено банком до стягнення. А тому доводи відповідача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі в тій частині, що судом першої інстанції не було з'ясовано дійсного розміру заборгованості за кредитним договором є безпідставними.

Також судом встановлено, що 20 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 79262, відповідно до якого останній зобов'язався перед кредитором відповідати за невиконання зобов'язань, що виникли із кредитного договору № 11099921000 від 20 грудня 2006 року (а.с. 14-15).

У п. 1.2. договору поруки зазначено, що поручителю добре відомі усі умови вищезазначеного основного договору, зокрема: сума основного договору -58 690 франків та термін виконання основного зобов'язання -17 грудня 2027 року.

Відповідно до п. 1.3. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкції, передбачених умовами основного договору.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що у випадку невиконання боржником свої зобов'язань за основним договором кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов'язковими до виконання поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, судом першої інстанції постановлено вірне рішення про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 в тому, що у п. 1.1. договору поруки зазначено, що він поручається не за ОСОБА_3, а за ОСОБА_4, хоча насправді він ніколи не укладав із позивачем договорів поруки і наданий позивачем договір підписаний не ним, а іншою особою, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Вказаний договір поруки сторонами не оспорювався та не визнаний недійсним.

Судом першої інстанції дійсно встановлено, що в п. 1.1. договору поруки № 79262 від 20 грудня 2006 року допущено описку та помилково зазначено, що поручитель зобов'язується перед кредитором за невиконання ОСОБА_4 усіх його зобов'язань, що виникли з кредитного договору, тоді як фактично ОСОБА_3 поручався за ОСОБА_3.

Однак, у вказаному договорі зазначено, що зобов'язання виникли із кредитного договору № 11099921000 від 20 грудня 2006 року, тобто із договору, укладеного із ОСОБА_3.

Пунктом 2.1. кредитного договору визначено, що в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за даним договором банком приймається порука ОСОБА_2.

Твердження апелянта, що судом першої інстанції безпідставно не було застосовано ч. 4 ст. 559 ЦК України, відповідно до якої порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, оскільки строк виконання основного зобов'язання настав ще 28.09.2009 року, а тому порука припинилася ще 28.03.2010 року, спростовуються матеріалами справи, зокрема договором про надання споживчого кредиту № 11099921000 від 20 грудня 2006 року, відповідно до умов якого встановлено строк виконання зобов'язання -не пізніше 17.12.2027 року та договором поруки № 79262 від 20 грудня 2006 року, відповідно до п. 3.1. якого договір діє до повного припинення всіх зобов'язань за основним договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Даної позиції притримується і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, виклавши її у п. 24 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»від 30.03.2012 року № 5.

В даному випадку строк виконання зобов'язання за кредитним договором спливає лише 17.12.2027 року, а з боку ОСОБА_3 мала місце несплата чергових платежів. Своє право на повернення кредиту достроково банк застосував, пред'явивши в січні 2012 року до суду даний позов. Тобто підстави для застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України (припинення поруки) відсутні.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, а рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення позовних вимог, відповідає нормам матеріального і процесуального права, а отже є законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 28 квітня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ Голота Л.О.

Судді: /підпис/ Міхасішин І.В.

/підпис/ Стадник І.М.

«З оригіналом вірно»

Суддя Апеляційного суду Голота Л.О.