Постанова № 24739126, 11.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 червня 2012 року № 2а-6788/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Спекл»доДержавної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення-рішення від 08.05.2012 № 0001372250,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі міста Києва ДПС від 08.05.2012 № 0001372250.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.06.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 13.06.2012, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19.04.2012 за результатами документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Спекл» ДПІ у Подільському районі міста Києва ДПС було складено Акт № 129/22-511/25397547 (далі -Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем, зокрема, пп.пп. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму 1244150 грн.

08.05.2012 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001372250, яким у зв'язку з порушенням пп.пп. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1244150 грн., а також застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 311038 грн.

Як встановлено судом, позивачем укладено договір поставки з ПП «Енерго Комплекс»від 12.08.2010 № 12/08-10 та договір підряду з ПП «ВКФ Ніколь Плюс»від 16.08.2010 № 16/08-10 (далі -Договори). На підставі вказаних Договорів ПП «Енерго Комплекс»поставило позивачу товар (картон 310 г/м) на загальну суму 3039600 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 506600 грн.), а ПП «ВКФ Ніколь Плюс»виконало відповідні роботи (друк на картоні) на загальну суму 4425300 (в тому числі ПДВ у розмірі 737550 грн.), що підтверджується належним чином оформленими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), актами прийому-передачі давальницьких матеріалів (картону 310 г/м), видатковими та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи. Позивач відповідні товари і роботи оплатив частково, в тому числі сплативши у їх ціні податок на додану вартість у розмірі 381212,17 грн., що підтверджується належним чином оформленими виписками по рахунку з відмітками банку.

Водночас з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про заниження ТОВ «Спекл»податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 1244150 грн. стала встановлена ним нікчемність Договорів між ТОВ «Спекл»та ПП «Енерго Комплекс», ПП «ВКФ Ніколь Плюс»внаслідок:

відсутності ПП «Енерго Комплекс»та ПП «ВКФ Ніколь Плюс»за місцезнаходженням;

відсутності у ПП «Енерго Комплекс»та ПП «ВКФ Ніколь Плюс»необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобов'язання за Договорами між ТОВ «Спекл»та ПП «Енерго Комплекс», ПП «ВКФ Ніколь Плюс»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими замовленнями, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), актами прийому-передачі давальницьких матеріалів (картону 310 г/м), видатковими та податковими накладними.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується залученими до матеріалів справи:

договором оренди нежитлових приміщень № 363 від 01.06.2009, додатковими угодами до нього та актом приймання-передачі, за яким ТОВ «Спекл»отримало від ВАТ «Есмаш»нежитлове приміщення, а також договором оренди від 02.06.2011 № 0206/1 та актом про прийняття приміщення до нього, за яким ТОВ «Спекл»прийняло в строкове платне користування виробниче та офісне приміщення від ТОВ «Укрполіс», які позивач використовував у своїй господарській діяльності для зберігання та виготовлення відповідних матеріалів та продукції;

договором поставки від 03.12.2010 № 0312/2010, замовленнями до нього та видатковими накладними, за якими позивач поставив ТОВ «ССТ-Україна»продукцію (стартові пакети МТС, зокрема, картонна коробочка, довідник абонента тощо), для виготовлення якої був використаний поставлений ПП «Енерго Комплекс»товар (картон 310 г/м), який, в свою чергу, позивач, за актами прийому-передачі давальницьких матеріалів (картону 310 г/м), передав ПП «ВКФ Ніколь Плюс»для виконання відповідних робіт (друк на картоні).

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних Договорів та додатків до них, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), актів прийому-передачі давальницьких матеріалів (картону 310 г/м), видаткових та податкових накладних, юридичні особи ПП «Енерго Комплекс»та ПП «ВКФ Ніколь Плюс»не були припинені.

Судом не приймається посилання відповідача на відсутність ПП «Енерго Комплекс»та ПП «ВКФ Ніколь Плюс»за місцезнаходженням, а також на відсутність у ПП «Енерго Комплекс»та ПП «ВКФ Ніколь Плюс»необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, оскільки, по-перше, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-друге, відповідачем всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів на підтвердження існування вказаних обставин.

Таким чином, судом встановлено, що Договори ТОВ «Спекл»та ПП «Енерго Комплекс», ПП «ВКФ Ніколь Плюс»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «Спекл»та ПП «Енерго Комплекс», ПП «ВКФ Ніколь Плюс»умислу на укладення вказаних договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Водночас, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі -Порядок заповнення податкової накладної), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як видно з матеріалів справи, на момент складання податкових накладних ПП «Енерго Комплекс»та ПП «ВКФ Ніколь Плюс»були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 1244150 грн., віднесена ТОВ «Спекл»до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ПП «Енерго Комплекс»та ПП «ВКФ Ніколь Плюс»підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду, викладеної в ухвалі від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ПП «Енерго Комплекс»та ПП «ВКФ Ніколь Плюс»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Подільському районі міста Києва ДПС про порушення ТОВ «Спекл»пп.пп. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0001372250 від 08.05.2012 -безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спекл»задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.05.2012 № 0001372250, прийняте Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2146 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спекл»(04123, м. Київ, вул. Світлицького, 35; код ЄДРПОУ 25397547) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (04080, м. Київ, вул. Турівська, 12) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко