Постанова № 24738847, 31.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2012 року № 2а-4912/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк ІЕЗ ім.Є.О. Патона"до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києвапровизнання нечинними та скасування акту № 3691/15-127/31303997 від 03.11.2011, податкових повідомлень-рішень № 0033861510 від 21.11.2011 та № 0033881510 від 21.11.2011

за участю:

представника позивача -ОСОБА_1 (довіреність б/н від 24.04.2012),

представника відповідача -не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопарк ІЕЗ ім.Є.О. Патона" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання нечинними та скасування акту № 3691/15-127/31303997 від 03.11.2011, податкових повідомлень-рішень № 0033861510 від 21.11.2011 та № 0033881510 від 21.11.2011.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем не було допущено завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток попереднього звітного періоду у декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року у розмірі 68 251,00 грн. та порушення пункту 3 підрозділу 4 розділу XX та пункту 54.1 статті 54Податкового кодексу України, оскільки ним було правомірно включено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування у І кварталі 2011 року до складу витрат ІІ кварталу 2011 року. Також представник позивача посилався на те, що витрати сформовані в рамках дії Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не мають строку давності, та повинні враховуватись у складі від'ємного значення з податку на прибуток у II кварталі 2011 року до повного погашення такого від'ємного значення, та на лист комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики № 04-39/10-1160 від 10.11.2011.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2012 позовну заяву було залишено без руху. У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2012 було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 31.05.2012.

У судовому засіданні 31.05.2012, на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача у судовому засіданні 31.05.2012 підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання 31.05.2012 не прибув, про причини неприбуття суд не повідомили, про дату, час місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача , суд, -

В С Т А Н О В И В:

03.11.2011 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва була проведена камеральна перевірка за звітний податковий період - ІІ квартал 2011 року, декларації з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк ІЕЗ ім.Є.О. Патона".

Перевіркою, встановлено, що в податковій декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року № 218627 від 04.08.2011 неправомірно визначено р. 6.6 декларації (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду), що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та зменшення податкового зобов'язання за ІІ квартал 2011 року, тобто перевіркою встановлено порушення статті 3 підрозділу 4 розділу XX та пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу, що призвело до неправомірного збільшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 53 171, 00 грн. та заниження податкового зобов'язання на загальну суму 3 468,00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 3691/15-127/31303997 від 03.11.2011.

На підставі акту перевірки № 3691/15-127/31303997 від 03.11.2011 були винесені податкові повідомлення -рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю "Технопарк ІЕЗ ім. Є.О. Патона" № 0033861510 від 21.11.2011 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3 468,00 грн. та № 0033881510 від 21.11.2011 зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 53 171, 00 грн.

07.12.2011 Товариством з обмеженою відповідальністю "Технопарк ІЕЗ ім. Є.О. Патона" до Державної податкової адміністрації в місті Києві була подана скарга на податкові повідомлення -рішення № 0033861510 від 21.11.2011 та № 0033881510 від 21.11.2011, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги № 90/10/12-114 від 03.02.2012 була залишена без задоволення, а податкові повідомлення -рішення без змін.

16.02.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "Технопарк ІЕЗ ім. Є.О. Патона" до Державної податкової адміністрації України була подана скарга на податкові повідомлення -рішення № 0033861510 від 21.11.2011 та № 0033881510 від 21.11.2011, яка рішенням про результати розгляду повторної скарги № 4135/6/10-2415 від 06.03.2012 була залишена без задоволення, а податкові повідомлення -рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопарк ІЕЗ ім. Є.О. Патона" не погоджуючись з актом № 3691/15-127/31303997 від 03.11.2011 та податковими повідомлення-рішення № 0033861510 від 21.11.2011 та № 0033881510 від 21.11.2011, вважаючи їх нечинними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, колегія суддів вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 37.1 статті 37 Податкового кодексу України встановлено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Податкового кодексу України податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Пунктом 1 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, визначено, що розділ III Податкового кодексу України застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України визначено, що пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Дослівне тлумачення вказаних положень Податкового кодексу України дають підстави вважати, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Підтвердженням вказаного висновку є також абзац 3 пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України, яким визначено, що розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку саме за перший квартал 2011 року без врахування будь яких інших звітних періодів.

Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 N 1-рп/99, Конституційний Суд України дійшов висновку, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, у зв'язку із набранням 01.04.2011 чинності розділом III Податкового кодексу України та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

Отже, у платників податків відсутні визначені законом підстави, для включення до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за другий квартал 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2012 у справі № 2а/2570/5339/2011.

Посилання позивача на лист комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики № 04-39/10-1160 від 10.11.2011 не приймаються судом до уваги з огляду на те, що зазначений лист не є нормативно - правовим актом та носить інформаційно - роз'яснювальний характер.

За результатами дослідження податкових декларацій з податку на прибуток підприємств позивача за І квартал 2011 року та за ІІ квартал 2011 року, встановлено наступне.

Як вбачається в податковій декларації за І квартал 2011 року, яка подана позивачем до податкової інспекції, у рядку 8 „об'єкт оподаткування позитивний (+) від'ємний (-) ((+/-03 -(+/-06) - 07)" задекларована сума -68 251 грн. У рядку 04.9 декларації „Від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного податкового року" задекларовано 87 804 грн.

У податковій декларації за ІІ квартал 2011 року, яка подана позивачем до податкової інспекції, у рядку 06.6 „Від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду" задекларована сума 68 251 грн. У рядку 07 декларації „Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності вказано суму - "- 53 171"грн.

Із зазначено слідує, що сума вказана у рядках 06.6, 07 податкових декларацій, є від'ємним значенням минулого 2010 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем було неправомірно визначено рядок 6.6 декларації (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду), що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та порушення пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, а відповідачем було правомірно винесено податкове повідомлення -рішення № 0033881510 від 21.11.2011.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134. статті 134 податкового кодексу встановлено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 150.1 статті 150 Податкового кодексу встановлено, що основна ставка податку становить 16 відсотків.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 54.3.2 статті 54.3 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позивачем було неправомірно не визначено в податковій декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності та суму податку на прибуток за відповідний звітний період, а відповідачем правомірно встановлено порушення пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення -рішення № 0033881510 від 21.11.2011.

Щодо позовної вимоги про визнання нечинним та скасування акту № 3691/15-127/31303997 від 03.11.2011, то суд вертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Таким чином, вирішуючи питання про те, чи поширюється компетенція адміністративного суду на даний спір, суд має врахувати правовий характер рішення, що оскаржується позивачем.

Так, правовий акт - це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин.

При цьому, правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Тобто особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність у ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язки для інших суб'єктів.

Таким чином, оскільки акт перевірки № 0033881510 від 21.11.2011 не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, то він не може породжувати правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо визнання нечинним та скасування акту №3691/15-127/31303997 від 03.11.2011 не може бути прийнята судом як позовна вимога, а тому не підлягає розгляду.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необгрунтовані та не підлягають задоволенню

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк ІЕЗ ім. Є.О. Патона" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання нечинними та скасування акту №3691/15-127/31303997 від 03.11.2011, податкових повідомлень-рішень №0033861510 від 21.11.2011 та №0033881510 від 21.11.2011-відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 08.06.2012.