Постанова № 24738846, 10.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

Іменем України

м. Київ

10 травня 2012 року 14:08 год. № 2а-14597/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

при секретарі судового засідання Палійчук Л.Д.,

за участю представників: позивача - Компанець М.Б., відповідача - Гучок В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський адміністратор пенсійних фондів" (далі - ТОВ "ВАПФ") до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 11.08.2010р. №0001610720/0, №0001590720/0, №0001600720/0,

в с т а н о в и в:

ТОВ "ВАПФ" просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ від 11.08.2010р. №№0001590720/0, 0001600720/0, 0001610720/0 про зменшення і збільшення сум бюджетного відшкодування та відмову в наданні бюджет ного відшкодування з ПДВ.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позов з наведених у позов ній заяві підстав. Представник відпові дача позов не визнав, надав письмові заперечення.

Позов обґрунтовано неправомірністю прийнятих відповідачем рішень, які прийняті за відсутності належного правового і фактичного обґрунтування, ґрунтуються на помилкових висновках перевірки про наявність порушень пп. 7.7 ст. 7 Закону Ук раїни від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про пода ток на додану вартість" (далі - Закон №168/97) та пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань плат ників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі -Закон №2181), які як стверджує позивач відсутні, та порушують право позивача на бюджетне відшкоду вання сплаченого ПДВ постачальникам товарів, робіт (послуг) у попередніх періодах.

Відповідач, скопіювавши в запереченнях зміст акта перевірки, заперечує проти позову з підстав наявності зазначених в акті порушень пп.пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3, 7.7.4, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 і пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону №2181.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 11.08.2010р. ДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0001590720/0 (форма В1), яким згідно з пп.пп. "б", "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181 та пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 за порушення пп.пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3, 7.7.4, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2010р. на 254960 грн.;

- №0001600720/0 (форма В2), яким згідно з пп.пп. "б", "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181 за порушення пп.пп. 7.7.2, 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2007р. -квітень 2010р. на 103250 грн.;

- №0001610720/0 (форма В3), яким згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 за порушення пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 цього Закону позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкоду вання з ПДВ за травень 2010р. на 6145 грн.

Рішення прийняті на підставі акта ДПІ від 03.08.2010р. №373/07-018/32800088 позапла нової виїзної перевірки ТОВ "ВАПФ" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2010р., згідно з яким встановлено порушення пп.пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3, 7.7.4, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 і пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону №2181, що полягає у завищенні позивачем заявленої суми бюджетного відшко дування за травень 2010р. на 261105 грн. та заниження бюджетного відшкодування внаслідок недекларування позивачем оплаченої частини від'ємного значення за липень 2007р. -кві тень 2010р. всього на суму 103250 грн.

Згідно з актом перевірки зміст порушень полягає в наступному:

- позивач заявив до бюджетного відшкодування суми від'ємного зна чення у розмірі 157855 грн., що виникли за період з жовтня 2004р. по червень 2007р., по яким минув 1095-денний строк давності, визначений пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону №2181;

- позивач заявив до бюджетного відшкодування суму від'ємного значення в розмірі 103250 грн., що виникло за період з липня 2007р. по березень 2010р., проте не скористався пе редбаченим пп. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону №168/97 пра вом на зарахування належної йому су ми бюджет ного відшкодування, у зв'язку з чим занизив бюджетне відшкодування внаслідок не дек ларування ним оплаченої частини від'ємного значення на загальну суму 103250грн.;

- згідно з пп. "а" пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування за травень 2010р. від'ємного зна чення, що виникло у квітні 2010р. у розмірі 6145 грн., оскільки обсяги оподатковуваних опе рацій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

Суд зазначає про помилковий розрахунок відповідачем суми від'ємного значення, що ви никло за період з жовтня 2004р. по червень 2007р., зазначений в акті (с. 7, 107 акта) у роз мірі 157855 грн. Дійсна сума від'ємного значення, що виникло за вказаний період, становить 151710 грн. В ході розгляду справи представник відповідача пояснень з даного питання не надав, однак зі змісту акта перевірки вбачається, що відповідач помилково врахував від'ємне значення за квітень 2010р. у розмірі 6145 грн.

Спірні правовідносини щодо правомірності прийнятих відповідачем рішень виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються порядку бюджетного відшкодування ПДВ.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перера хуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із пп. 7.7.2 п. 7.7 зазначеної статті, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Стверджуючи про порушення позивачем пп.пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 відповідач не вказав суду фактичних обставин допущеного позивачем порушення, а його пред ставник на судовому засіданні відповідних пояснень не надав. Водночас акт пере вірки, окрім формальної констатації даних нормативних положень, також не містить опису їх пору ше ння позивачем, в акті не зроблено посилань на конкретні звітні податкові періо ди, за які виявлено невідповідність розрахунку сум податку чи бюджетного відшкодування.

Між тим, у перевіркою правильності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту (пп. 3.1.1 та пп. 3.1.2 акта) порушень чи розбіжностей перевіркою не встановлено, а в п. 3.1.3 акта прямо зазначено, що від'ємне значення різниці між сумою по даткових зобо в'язань і сумою податкового кредиту за період з жовтня 2004р. по травень 2010р. позивачем здійснено відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97.

Отже, висновок відповідача про порушення пп.пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 нічим не мотивований і в судовому засіданні належними доказами не доведений. Крім цього, такий висновок відповідача вочевидь суперечить іншому його висновку про під твер дження суми бюджетного відшкодування у розмірі 103250 грн. за липень 2007р. -квітень 2010р. в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Відповідач наводить в акті положення пп.пп. 7.7.3, 7.7.4 та пп. "а" пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97, стверджуючи про їх порушення та заниження позивачем бюджетного відшко дування на 103250 грн., у зв'язку з чим дана відповідачем враховується у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів.

Однак, такі твердження відповідача ґрунтуються на помилковому тлумаченні вказаних нормативних положень та суперечать дійсним обставинам справи, що вбачається з наступного.

Згідно з пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 платник податку може прийняти самостій не рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного від шкодування у змен шення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рі шення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отри мання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно з пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 платник податку, який має право на одер жання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджет ного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податко вій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Судом беззаперечно встановлено, що в декларації з ПДВ за травень 2010р. позивачем заяв лено до бюджетного відшкоду вання суму в розмірі 261105 грн. При цьому згідно з пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 позивач прийняв рішення про повернення суми бюджет ного відшкодування на рахунок у банку, про що зазначив у відповідному рядку декла рації (р. 25.1), подав разом із декларацією відповідну заяву про повернення суми бюджетного вішко дування (додаток 4) та розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3).

Як вбачається, вирішуючи питання про спосіб бюджетного відшкодування, позивач ке рувався саме пп. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97, скориставшись своїм правом на отримання повної суми бюджетного відшкодування. Наявність такого права та можливість позивача його реалізувати відповідачем не заперечується; фактичних порушень при поданні вказаних доку ментів, їх недостатність чи невідповідність актам законодавства перевіркою не встановлено, а в судо вому засіданні представником відповідача не наведено.

Натомість рішення у порядку пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 позивач не приймав, тому дане положення не підлягає застосуванню до спірних правовідносин і посилання на нього в акті є безпідставним. В судовому засіданні представник відповідача не навів суду аргументо ваних пояснень щодо наявності у позивача обов'язку прийняти рішення саме згідно пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 і застосування даної норми при вирішенні справи.

В той же час, саме тлумачення відповідачем передбаченого пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 права платника як його обов'язок суперечить положенням п. 7.7 вказаної статті й не правомірно обмежує міру можливої правомірної поведінки позивача щодо реалізації права на отримання бюджетного відшкодування.

Отже, позивачем не занижувалося бюджетне відшкодування на суму 103250 грн., а вис новок відповідача про зворотне не відповідає дійсності та спростовується вищевикладеним, у зв'язку з чим необґрунтованим і безпідставним є застосування відповідачем пп. "а" пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 і включення вказаної суми в рахунок погашення зобов'язань позивача наступних звітних періо дів, всупереч пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 цього Закону та визначеному позива чем порядку повернення відшкодування.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 11.08.2010р. №0001600720/0 про збільшення бюджетного відшкодування на 103250 грн. для зарахування у зменшення податко вих зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів є неправомірним.

Також неправомірним є податкове повідомлення-рішення ДПІ від 11.08.2010р. №0001610720/0 про відмову у наданні бюджетного відшкодування на суму 6145 грн.

Абзацом 2 пп. "а" пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97 встановлено, що не має права на отри мання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за остан ні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нараху вання податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Позивачем заявлено до бюджетного відшкодування 6145 грн. від'ємного значення за квітень 2010р. Доказів того, що обсяг операцій за попередні 12 календарних місяців склав меншу суму відповідач суду не надав, а в акті перевірки таких даних не зазначено. Проте зі змісту акта перевірки, в п.п. 3.1.1 і 3.1.2 якого наводяться відомості про задекларовані пози вачем показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, однозначно вбачається більший обсяг оподатковуваних операцій за відповідні 12 останніх календарних місяці.

Враховуючи викладене, висновок відповідача про наявність обставин, передбачених абз. 2 пп. "а" пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97, для відмови позивачу в бюджетному відшкодуванні на суму 6145 грн. не відповідає дійсним обставинам справи і спростовується вищевикладеним.

Податкове повідомлення-рішення від 11.08.2010р. №0001590720/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування на 254960 грн. є неправомірним у час тині необґрунтованого змен шення позивачу бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку в сумі 103250 грн., від'ємне значення за яким фактично сплачено позива чем постачальникам товарів, робіт (послуг) у попередніх податкових періодах (липень 2007р. -березень 2010р.) і яке задекларо вано позивачем в межах 1095-денного строку давності, визначеного пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону №2181.

Вказаним пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону №2181 встановлено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Водночас в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 151710 грн. суд не знаходить підстав для висновку про неправомірність подат кового повідомлення-рішення ДПІ від 11.08.2010р. №0001590720/0 немає, оскільки позивач всупереч пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону №2181 з пропуском 1095-денного строку включив до бюджетного відшкоду вання від'ємне значення періодів жовтень 2004р. -червень 2007р.

Враховуючи все вищевикладене, суд погоджується з обґрунтованістю доводів позива ча про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 11.08.2010р. №0001610720/0 та №0001600720/0 у повному обсязі та про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 11.08.2010р. №0001590720/0 в частині зменшення бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку в сумі 103250 грн.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що заявлені позивачем вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень не можуть бути задоволені судом, оскільки такий спосіб захисту порушеного права стосується нормативно-правових актів, якими оскар жувані податкові повідомлення-рішення не є, позаяк це акти індивідуальної дії.

Проте п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС передбачено, що у разі задоволення адміністра тивного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення чи окремих його положень, а згідно з ч. 2 ст. 11 КАС суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи неправомірність оскаржуваних податкових повідом лень-рішень (у зазна ченій судом вище частині), які порушують право позивача на бюджетне відшкодування з ПДВ на його рахунок у банку, та з метою повного захисту прав та інтересів ПрАТ "ВАПФ" оскаржувані рішення ДПІ слід скасувати у відповідній частині.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 14, 70, 71, 76, 79, 86, 138, 158-163 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1. Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський адміністратор пенсійних фондів" частково.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 11.08.2010р. №0001610720/0, №0001600720/0.

3. Скасувати податкові повідомлення-рішення до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 11.08.2010р. №0001590720/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 103250 грн.

4. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський адміністра тор пенсійних фондів" в задоволенні адміністративного позову в іншій частині.

5. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський адміністратор пенсійних фондів" судові витрати (державне мито) у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається до протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.

Суддя Д.А. Костенко