Ухвала суду № 24724709, 13.06.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2012 р. Справа № 97324/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Запотічного І.І.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської обл. Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.08.2011р. у адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської обл. Державної податкової служби, третя особа Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Львові, про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И Л А:

22.09.2010р. позивач Відкрите акціонерне товариство /ВАТ/ «Миколаївцемент» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Миколаївському районі Львівської обл. № 0000252321/0 та № 0000262321/0 від 26.04.2010р., № 0000252321/1 та № 0000262321/1 від 02.07.2010р., № 0000252321/2 та № 0000262321/2 від 10.09.2010р. (Т.1, а.с.4-8).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.08.2011р. заявлений позов задоволено, визнано протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Миколаївському районі Львівської обл. № 0000252321/0 та № 0000262321/0 від 26.04.2010р., № 0000252321/1 та № 0000262321/1 від 02.07.2010р., № 0000252321/2 та № 0000262321/2 від 10.09.2010р.; стягнуто з державного бюджету на користь позивача 03 грн. 40 коп. судового збору (Т.2, а.с.111-114).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач ДПІ у Миколаївському районі Львівської обл., яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.2, а.с.117-127).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що проведеною перевіркою виявлено завершення у 2008 році демонтажу будівель, які були виведені з виробничої експлуатації у 1997 році, та віднесення їх залишкової вартості до складу валових витрат у IV кварталі 2008 року, при цьому вказані будівлі не амортизувалися протягом періоду з 01.01.1997р. по день ліквідації. Разом з тим, на момент прийняття рішення про тимчасове виведення із виробничого процесу будівель, їх консервацію, позивач був підприємством, заснованим на державній власності, через що для нього обов'язковим є дотримання вимог Положення про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, затв. постановою КМ України № 1183 від 28.10.1997р., яким передбачено граничний строк консервації тривалістю три роки. Оскільки розглядувана консервація тривала більше десяти років, тому ліквідовані об'єкти слід вважати невиробничими, через що підстави для включення їх вартості до складу валових витрат є відсутніми.

З цих міркувань позивачем також неправомірно включено до складу валових витрат та податкового кредиту за ІІІ та IV квартали 2008 року витрати, пов'язані з демонтажем вказаних фондів та металоконструкцій.

У зв'язку із реорганізацією ДПІ у Миколаївському районі Львівської обл. шляхом перетворення в Миколаївську міжрайонну державну податкову інспекцію Львівської обл. Державної податкової служби, судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено заміну відповідача (апелянта) його правонаступником - Миколаївською міжрайонною державною податковою інспекцією Львівської обл. Державної податкової служби (Т.2, а.с.143-146).

Також позивачем змінено назву з Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент» на Публічне акціонерне товариство /ПАТ/ «Миколаївцемент».

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представників позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 22.02.2010р.-06.04.2010р. відповідачем ДПІ у Миколаївському районі Львівської обл. проведена виїзна планова перевірка ВАТ «Миколаївцемент» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009р., по результатам якої складено Акт перевірки № 303/230/00293025 від 13.04.2010р. (Т.1, а.с.26-97).

Проведеною перевіркою встановлено порушення, зокрема:

вимог п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.2, 5.3.9 п.5.3, пп.8.1.4 п.8.1, пп.8.2.1, 8.2.2 п.8.2, пп.8.4.5, 8.4.10 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено валові витрати за перевірений період на суму 10034311 грн., через що занижено податок на прибуток підприємств за 2008 рік в сумі 2508578 грн., в тому числі: за ІІІ квартал 2008 року - 259991 грн., за IV квартал 2008 року - 2248587 грн.

вимог пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість /ПДВ/ за перевірений період на суму 548180 грн., в тому числі за серпень 2008 року - 261243 грн., вересень 2008 року - 62561 грн., жовтень 2008 року - 29362 грн., за листопад 2008 року - 65438 грн., березень 2009 року - 64788 грн., червень 2009 року - 64788 грн.

На підставі наведеного Акта перевірки відповідачем винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000262321/0 від 26.04.2010р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 822270 грн., в тому числі 548180 грн. за основним платежем та 274090 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.10);

№ 0000252321/0 від 26.04.2010р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 5017156 грн., в тому числі 2508578 грн. за основним платежем та 2508578 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.9).

За результатами процедури апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань скарги позивача на здійснені донарахування податкових зобов'язань були відхилені, а податковим органом прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0000252321/1 та № 0000262321/1 від 02.07.2010р., № 0000252321/2 та № 0000262321/2 від 10.09.2010р. на аналогічні суми податкових зобов'язань (Т.1, а.с.11-14, 15-25, 98-104).

Підставою для визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств і ПДВ контролюючим органом, які також були покладені в основу винесення спірних податкових повідомлень-рішень, слугували наступні обставини.

Проведеною перевіркою з'ясовано, що 20.02.2007р. позивачем прийнято рішення щодо демонтажу технологічних ліній № 7 та № 8 (технологічних ліній обертових печей №№ 7, 8 виробництва клінкеру та відповідного обладнання для помелу цементу (цементні млини №№ 10, 11, 12) силами підрядних організацій.

Наказом ВАТ «Миколаївцемент» № 166 від 25.05.2007р. створено комісію з ліквідації основних засобів технологічних ліній №№ 7 та 8 і затверджено її склад.

Списання основних фондів оформлено комісією шляхом підписання актів на списання основних засобів, формами вибуття основних засобів, актом оцінки демонтажу об'єктів №№ 7 та 8 технологічних ліній від 30.11.2008р.

В IV кварталі 2008 року підприємством завершено ліквідацію основних фондів І групи (демонтаж), відповідно в цьому ж кварталі підприємством включено до складу валових витрат залишкову балансову вартість таких основних фондів.

До прийняття рішення про ліквідацію згадані вище основні фонди підприємства перебували на консервації відповідно до наказу ВАТ «Миколаївцемент» № 365 від 18.12.1997р. «Про консервацію основних виробничих фондів підприємства».

З метою виконання рішення про ліквідацію (демонтаж) основних фондів групи 1 позивачем укладені господарські договори, предметом яких був демонтаж технологічних ліній обертових печей №№ 7 та 8, а саме:

із ТзОВ НВФ «Орус» - договори № 14-п від 22.03.2007р.; № 20-У від 05.06.2008р., № 431 МУК/08 від 13.10.2008р.;

із ДП «Львівське спеціалізоване управління «Сталь конструкція», № 137 ВАТ «Центростальконструкція» - договір № 421 МУК/08 від 30.09.2008р.;

із ЗАТ «Проммонтаж СУ-27» - договір № 25 від 03.05.2007р.

Від демонтажу металоконструкцій ВАТ «Миколаївцемент» оприбуткував на склад металобрухт, який в подальшому був реалізований ТзОВ НВФ, «Орус» в рамках договору № 14-п від 22.03.2007р., загальна вартість реалізованого металобрухту за ІІ півріччя 2008 року (2272,41 тон) склала 2045202 грн. 65 коп., без ПДВ.

Разом з тим, згідно наказу ВАТ «Миколаївцемент» № 365 від 18.12.1997р. «Про консервацію основних виробничих фондів підприємства» в зв'язку із скороченням об'ємів виробництва частина основних виробничих фондів підприємства виводиться з експлуатації і довгий час простоює. У відповідності із постановою КМ України № 1183 від 28.10.1997р. основні виробничі фонди, що не експлуатуються, підлягають консервації.

Статутом ВАТ «Миколаївцемент», затвердженим рішенням загальних зборів акціонерів відповідно до протоколу № 1 від 04.10.1996р., визначено, що статутний фонд підприємства становить 1609791 грн., поділений на 6439164 штук акцій номінальною вартістю 0,25 грн.; засновником товариства є власники акцій, придбаних у процесі приватизації, а також Фонд державного майна України, частка якого на час реєстрації статуту складає 32,6 відсотків.

Подальші зміни до статуту товариства щодо зміни складу акціонерів були зареєстровані 14.09.2001р.

Звідси, на момент прийняття рішення про тимчасове виведення із виробничого процесу будівель та їх консервацію і до 14.09.2001р. позивач був підприємством, заснованим на державній власності, через що для нього було обов'язковим дотримання вимог Положення про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, затв. постановою КМ України № 1183 від 28.10.1997р. Норми останнього передбачають граничний строк консервації об'єктів, який не повинен перевищувати трьохрічного строку.

Згідно наданих документів будь-яких робіт, пов'язаних з утриманням, ремонтом та поліпшенням вищевказаних об'єктів протягом 1998-2007 років позивачем не проводилося.

Таким чином, після закінчення трьохрічного строку, тобто, починаючи з 01.01.2001р. тимчасове виведення із виробничого процесу основних фондів перестало бути консервацією основних фондів, вказані фонди залишалися виведеними із процесу здійснення підприємством господарської діяльності, через що останні фактично слід вважати невиробничими основними фондами, а тому розглядувана ліквідація таких фондів не призводить до збільшення валових витрат підприємства.

За таких обставин позивачем також безпідставно сформовані валові витрати і податковий кредит з операцій по демонтажу невиробничих фондів.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що ліквідовані фонди слід вважати основними фондами; норми законодавства про консервацію фондів, яким передбачено граничний трьохрічний строк для такої консервації, носять для позивача рекомендаційний характер, оскільки на час проведення ліквідації фондів в статутному фонді останнього була відсутня частка держави, а тому правові підстави для визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та ПДВ в податкового органу були відсутніми.

Колегія суддів вважає наведені висновки такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Відповідно до приписів пп.8.4.10 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі ліквідації окремого об'єкта основного фонду групи 1 за рішенням платника податку та наявності відповідних документів про його знищення, розібрання або перетворення іншими способами, внаслідок чого такий об'єкт не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням, балансова вартість такого окремого об'єкта основних фондів групи 1 включається до складу валових витрат.

Згідно з пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як слідує із Положення про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, затв. постановою КМ України № 1183 від 28.10.1997р., вказане Положення визначає організаційні основи та встановлює єдиний порядок підготовки до консервації, проведення консервації та розконсервації основних виробничих фондів підприємств і обов'язкове для підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також засновані на державній власності. Для інших підприємств це Положення має рекомендаційний характер.

Консервація основних фондів підприємств - це комплекс заходів, спрямованих на довгострокове (але не більш як три роки) зберігання основних фондів підприємств у разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності з можливістю подальшого відновлення їх функціонування.

Відповідно до листа Фонду державного майна України № 31-2-104/1 від 21.04.2011р. з 01.10.1999р. по теперішній час державна частка у статутному капіталі ВАТ «Миколаївцемент» є відсутньою (Т.2, а.с.22).

З урахуванням наведеного, норми Положення про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, затв. постановою КМ України № 1183 від 28.10.1997р., на час проведення ліквідації спірних фондів для позивача носили лише рекомендаційний характер.

Згідно матеріалів справи ліквідовані фонди були віднесені позивачем до основних виробничих фондів 1 групи, власник останніх не приймав будь-яких рішень щодо їхнього переведення з основних виробничих фонді 1 групи до невиробничих фондів.

Оскільки підприємством проводилася ліквідація (демонтаж) об'єктів основних фондів 1 групи та наявні всі документи про їх ліквідацію (демонтаж), тому позивачем правомірно та з дотриманням вимог пп.8.4.10 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включено до складу валових витрат балансову вартість таких об'єктів.

В частині покликань податкового органу на незмінність балансової вартості ліквідованих основних засобів (починаючи з 1996 року) колегія суддів враховує, що згадані об'єкти перебували на консервації відповідно до наказу ВАТ «Миколаївцемент» № 365 від 18.12.1997р. «Про консервацію основних виробничих фондів підприємства»; у зв'язку з прийняттям підприємством рішення про консервацію основних фондів та виведення їх з експлуатації амортизація та такі активи у відповідності до приписів пп.8.4.5 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» протягом строку консервації не нараховувалася.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містять спеціальних вимог щодо виведення із експлуатації окремих об'єктів основних фондів, зокрема, не обмежує термін, протягом якого такі об'єкти основних фондів для цілей амортизації можуть бути виведеними із експлуатації.

Окрім цього, оскільки позивач внаслідок ліквідації (демонтажу) основних фондів отримав товарно-матеріальні цінності (брухт та відходи чорних металів), які в подальшому були оприбутковані та реалізовані, тому підприємство правомірно віднесено до складу валових витрат витрати на ліквідацію (демонтаж) таких основних фондів, у тому числі оплату послуг третіх осіб, оскільки такі пов'язані з господарською діяльністю позивача.

З цих же мотивів позивачем підставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в ціні послуг підрядних організацій по демонтажу основних фондів.

Таким чином, позивач ВАТ «Миколаївцемент» не порушував вимог п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.2, 5.3.9 п.5.3, пп.8.1.4 п.8.1, пп.8.2.1, 8.2.2 п.8.2, пп.8.4.5, 8.4.10 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які з достовірністю підтверджують доводи, викладені у позовній заяві, та обґрунтовують неправомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

За таких обставин заявлений позов є підставним і обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

Із огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської обл. Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.08.2011р. у адміністративній справі № 2а-8514/10/1370 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

І.І.Запотічний