Постанова № 24723836, 11.06.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2012 р. Справа № 5023/064/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 16.01.12р.), ОСОБА_2 (керівник)

відповідача - ОСОБА_3 (дов. № 12 від 18.03.12р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома», м. Харків (вх. № 986 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 29.02.12 р. у справі № 5023/064/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома", м. Харків

до Приватного підприємства "Фасад-Сервіс", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксіома», м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача - Приватного підприємства «Фасад-сервіс», м. Харків грошових коштів в розмірі 1267867,86 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду № Пр7/08 від 30.04.2008 р., відсутністю правових підстав у відповідача утримувати перераховані позивачем грошові кошти в зв'язку з відмовою позивача від договору підряду, та посиланням на ст. 1212 ЦК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29 лютого 2012 року по справі № 5023/064/12 (суддя Ольшанченко В.І.) в задоволенні позову відмовлено за недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Позивач, з рішенням господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 29 лютого 2012 року по справі № 5023/064/12 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача. В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив матеріали справи та неправильно застосував норми матеріального права при винесенні рішення по справі, а саме -положення ст..ст. 849, 1212 ЦК України. Позивач вказує на те, що матеріалами справи підтверджено факт виконання відповідачем замовлення таким чином, що закінчення його у строк стало явно неможливим. Таким чином вважає, що після відмови від договору підряду на підставі ст. 849 ЦК України, даний договір є розірваний в силу ч. 3 ст. 651 ЦК України, а отже підстава для подальшого утримання грошових коштів відпала, і відповідно грошові кошти мають бути повернуті відповідачем позивачу на підставі ст.1212 ЦК України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2012 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 15 травня 2012 року.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається на недоведеність факту порушення відповідачем умов договору, вважає, що роботи за спірним договором відповідачем виконувались не у зв'язку з простроченням, а з ініціативи замовника та з порушенням останнім графіку перерахування платежів.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15 травня 2012 року за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору за межами строків, визначених ст.. 69 ГПК України, на 15 днів, розгляд апеляційної скарги відкладено на 31 травня 2012 року.

Відповідач надав додаткові пояснення по справі з документальним обґрунтуванням, в яких зазначив про те, що сторонами було підписано новий графік виконання робіт, який передбачав завершення робіт 08.10.11 р., в залежності від виконання замовником графіку фінансування робіт. Вважає, що в даному випадку неможливо застосувати наслідки пропущення строку виконання робіт відповідачем в зв'язку з порушенням позивачем графіку фінансування.

Позивач також надав письмові пояснення, в яких підтвердив позицію, викладену в апеляційній скарзі, а також зазначив про те, що відповідно до гарантійного листа № 12 від 03.03.11 р. відповідач гарантував виконання робіт за договором при наявності фінансування на закупівлю матеріалів та згідно графіку виконання робіт, який був узгоджений між сторонами, Але, незважаючи на перерахування позивачем платежів, а також направлення листів з попередженням про додержання строку виконання робіт, відповідачем роботи за графіком здійснені не були. Позивач вказує на те, що відповідач визнав факт розірвання договору підряду та в підтвердження цього здійснив часткове повернення авансу за договором на загальну суму 305000,00 грн. В підтвердження викладеної позиції позивачем додані до матеріалів справи відповідні документальні докази.

В судовому засіданні 31травня 2012 року оголошено перерву до 05 червня 2012 року до 15:00 годин.

Позивач 05.06.2012 р. звернувся до суду з клопотанням в порядку ст.. 22 ГПК України про залучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме: розрахунку суми позовних вимог, таблиці про суми грошових коштів, сплачених та повернутих за договором, а також про суми виконаних робіт.

Вказане клопотання колегією суддів задоволено, а надані позивачем документи долучені до матеріалів справи.

Відповідач надав до матеріалів справи розрахунок щодо перерахованих позивачем грошових коштів, виконаних робіт та невикористаних коштів.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 30.04.08 р. сторонами був укладений договір підряду №Пр7/08 (надалі договір), за яким підрядник (відповідач) зобов'язується на свій ризик по завданню замовника (позивача) виконати та здати йому в строк роботи, визначені в п. 1.2 договору, а замовник зобов'язується надати будівельний майданчик (фронт робіт), прийняти виконані роботи і оплатити обумовлену договором вартість робіт.

Пунктом 1.2 договору визначений перелік робіт, що виконуються підрядником:

скління куполу атріуму і частини фасаду будівлі по вул.. Ак.Павлова, 44-Б на обєкті Торгово-розважального центру «Французский бульвар»за виключенням наступних видів робіт:

- виготовлення і монтаж віконних стулок для димовидалення та провітрювання;

- виготовлення і монтаж дверей, що відкриваються;

- організація примикань фасадного та купольного скління до елементів покрівлі та навісного фасаду.

Згідно п. 2.2 договору строк закінчення робіт 15 жовтня 2008 р., за умови перерахування авансу в розмірі 70% від договірної ціни (п.3.1) до 15 травня 2008 р. У випадку затримки перерахування авансу замовником, строк закінчення робіт переноситься на відповідну кількість днів затримки.

Згідно п. 3.1 договору договірна ціна становить 2864062,20 грн. у т.ч. ПДВ 477343,70 грн.

Відповідно до п. 3.2 даного договору договірна ціна є твердою і може змінюватися виключно у випадку зміни офіційного курсу гривні до євро, встановленого НБУ на момент здійснення розрахунків. Договірна ціна, вказана у п. 3.1 договору, розрахована по курсу НБУ 1 євро = 8,00 грн. і становить 358007,78 Євро.

Звертаючись до господарського суду позивач послався на те, що на виконання умов договору ним було перераховано відповідачу аванс у розмірі 70% від договірної ціни в сумі 1961361,02 грн. та 15000,00 грн. в якості оплати за будівельно-монтажні роботи по договору, а відповідачем були виконані роботи за договором на загальну суму 403493,16 грн. А відтак заборгованість відповідача перед позивачем складає 1572867,86 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01.03.11 р., підписаним між сторонами по справі.

Як вказує позивач, в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків за договором та порушенням строків введення в експлуатацію торгівельно-розважального центру, позивачем 01.11.11 р. направлено відповідачу лист №258 про відмову від договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України та вимогу повернути сплачені за договором кошти, а також відшкодувати спричинені збитки і сплатити штрафні санкції (а.с. 56, т. 1).

Позивач зазначає, що відповідач за період з 03.11.11 р. по 16.01.12 р. повернув позивачу 305000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок з особового рахунку позивача, які знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, на час подання позовної заяви у відповідача залишились перераховані позивачем кошти в розмірі 1267867,86 грн., які позивач вважає безпідставно утриманими та просить їх стягнути з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не має перед позивачем ніякої заборгованості, а позивач не просить стягнути збитки і не посилається на ст. 849 ЦК України. Суд визнав безпідставними посилання позивача на ст. 1212 ЦК України, оскільки позивач перерахував грошові кошти за договором, а відтак, за висновками місцевого господарського суду, ці грошові кошти не можуть вважатися безпідставно набутими чи збереженими. На підставі викладеного, позовні вимоги визнані судом необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані позивачем докази в підтвердження правомірності заявлених в апеляційній скарзі вимог, їх документальне та матеріальне обґрунтування; викладені відповідачем заперечення, доводи наведені в оскаржуваному рішенні, колегія суддів визнає неправомірність висновків суду першої інстанції щодо відмови позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки, вирішуючи спір між сторонами по справі, господарський суд не з'ясував дійсні обставини справи в їх сукупності, не надав належної правової оцінки суті даного господарського спору, не застосував норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 1267867,86 грн. Підставу позову становлять обставини, пов'язані з безпідставним утриманням відповідачем перерахованих позивачем грошових коштів в зв'язку з відмовою позивача від договору підряду в порядку ч. 2 ст. 849 ЦК України, та посиланням на ст. 1212 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію даному господарському спору колегія суддів виходить з наступного.

Слід зазначити, що за своєю правовою природою та своїми ознаками даний договір є договором підряду, до якого повинні застосовуватись відповідні положення Цивільного кодексу України, які регулюють підрядні відносини.

Відповідно до ст. 837 ЦК України договором підряду є договір, відповідно до якого одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовник), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За своїм змістом договір підряду №Пр7/08 від 30.04.08 р. є двостороннім, тобто позивач, і відповідач наділяються відповідними правами та обов'язками.

Відповідно до п. 2.1 договору підрядник зобов'язується приступити до виконання робіт протягом 5 робочих днів з моменту перерахування на розрахунковий рахунок підрядника авансу в розмірі 70% від договірної ціни (п.3.1). У випадку неготовності будівельного майданчику на момент початку виконання підрядником монтажних робіт, вказаних у графіку виконання робіт (додаток 2 до договору), усі пов'язані з цим строки виконання підрядником робіт по договору переносяться на строк, аналогічний строку затримки готовності будівельного майданчику.

Згідно п. 2.2 договору строк закінчення робіт 15 жовтня 2008 р., за умови перерахування авансу в розмірі 70% від договірної ціни (п.3.1) до 15 травня 2008 р. У випадку затримки перерахування авансу замовником, строк закінчення робіт переноситься на відповідну кількість днів затримки.

Відповідно до погодженого між сторонам графіку виконання робіт, додаток № 2 (а.с. 49, т. 1) сторони погодили, що всі роботи по договору мають бути виконані в строк до 17 жовтня 2008 року.

Згідно п. 3.1 договору договірна ціна визначається у кошторисній документації (додаток 1 до договору, а.с. 48, т. 1), розробленій підрядником і узгодженій (підписаній) замовником до початку виконання робіт, і становить 2864062,20 грн. у т.ч. ПДВ 477343,70 грн.

Відповідно до п. 3.2 даного договору договірна ціна є твердою і може змінюватися виключно у випадку зміни офіційного курсу гривні до євро, встановленого НБУ на момент здійснення розрахунків. Договірна ціна, вказана у п. 3.1 договору, розрахована по курсу НБУ 1 євро = 8,00 грн. і становить 358007,78 Євро.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свій обов'язок по перерахуванню авансу в розмірі 70% від суми договору виконав та перерахував на рахунок відповідача 1961361,02 грн., про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення № 278 від 19.05.2008 р.

Крім того, позивач перерахував додатково 15000,00 грн. за будівельно-монтажні роботи за договором підряду №Пр7/08 від 30.04.08 р. згідно платіжного доручення № 387 від 08.07.2009 р.

Станом на січень 2009 року відповідачем було виконано робіт на загальну суму 403493,16 грн., що підтверджується актом № 1 приймання виконаних підрядних робіт за січень 2009 року (а.с. 64, т. 2), та визнається сторонами.

Отже, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором та не закінчив виконання робіт в погоджений графіком строк.

Наведені відповідачем доводи про те, що роботи було призупинено за домовленістю сторін та з ініціативи замовник є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 21.01.2011 р. позивач направив відповідачу лист № 10 з вимогою негайно приступити до виконання робіт. Вказаний лист був отриманий представником ПП «Фасад-сервіс», про що є відповідна відмітка на листі (а.с.65, т. 2). Проте, відповідач так і не приступив до виконання робіт.

Відповідно до п. 2.3 договору строки виконання робіт можуть бути змінені шляхом підписання додаткових угод до договору в наступних випадках: за згодою сторін; внесення змін до проектної документації за ініціативою замовника, якщо в результаті цього з'явилася необхідність у додаткових роботах, за виключенням випадків, якщо такі зміни визвано виявленими недоліками у проектній документації.

Матеріали справи свідчать про те, що 03.03.2011 р. відповідач направив позивачу гарантійний лист № 12 (а.с. 68, т. 2), відповідно до якого відповідач гарантував виконання робіт за договором при наявності фінансування на закупівлю матеріалів. Також до гарантійного листа було надано в якості додатку графік виконання робіт, який був узгоджений між сторонами. Згідно нового графіку роботи повинні бути здійсненні в строк до 08.10.2011 р. (а.с. 70, т. 2).

Відповідно до затвердженого графіку позивач перерахував відповідачу грошові кошти за будівельно-монтажні роботи згідно договору підряду №Пр7/08 від 30.04.08 р. (а.с. 71-73, т. 2).

Крім того, позивачем були вжиті заходи по забезпеченню виконання робіт на об'єкті та неодноразово повідомлено відповідача відповідними листами з посиланням на перераховані позивачем грошові кошти та необхідність строгого додержання відповідачем строків виконання робіт згідно затвердженого графіку (а.с.66,67, т. 2).

Однак, відповідач в строки встановлені графіком виконання робіт не здійснив, і далі за графіком роботи також не були виконані.

Доказів зворотного відповідачем до суду не надано.

Отже, роботи відповідачем на суму перерахованого авансу виконані не були та відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Слід звернути увагу на те, що твердження відповідача про порушення позивачем зобов'язань за договором є безпідставними, так як не має жодного доказу того, що відповідач звертав увагу позивача на невиконання ним умов договору. Навпаки, наявні в матеріалах справи листи позивача свідчать про те, що прострочення виконання робіт відбувалось з вини відповідача.

При цьому посилання відповідача на те, що позивачем авансовий платіж було перераховано згідно першого графіку з затримкою на 4 дні, а згідно другого графіку із запізненням на 23 та 45 днів, ніяким чином не свідчить про наявність вини позивача в невиконанні відповідачем зобов'язань за договором, оскільки згідно п.2.2 договору у випадку затримки перерахування авансу замовником, строк закінчення робіт переноситься на відповідну кількість днів затримки, тоді як відповідач на протязі майже трьох років так і не здійснив виконання робіт за договором.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на акт виконаних робіт за листопад 2011 року (а.с. 20-22, т.2), який доданий відповідачем до матеріалів справи в якості доказу здійснення ним робіт за договором, оскільки вказаний акт не підписаний належним чином з боку позивача.

Згідно ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Також, п. 4.1.4 договору передбачено право замовника (позивача) відмовитись від договору та вимагати відшкодування збитків у випадку, якщо підрядник своєчасно не приступив до виконання робіт або виконує їх таким чином, що закінчення робіт в строк, визначений договором, стає неможливим.

Як свідчать матеріали справи, позивач скористався своїм правом, 01.11.2011р направив відповідачу лист № 258 про відмову від договору підряду № Пр7/08 від 30.04.2008 р. та вимогу повернути сплачені кошти.

Колегія суддів вважає вказаний лист відмовою позивача від договору у розумінні ст. 849 ЦК України, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги.

За таких обставин, позивач в односторонньому порядку відмовився від договору відповідно до ст. 849 ЦК України.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідач фактично визнав відмову позивача від договору, в підтвердження цього здійснив часткове повернення грошових коштів в період з 03.11.2011 р. по 16.01.2012 р. на загальну суму 305000,00 грн.

Отже, зважаючи на те, що відповідачем не виконані роботи на всю суму, перераховану йому в якості попередньої оплати відповідних робіт, відповідач утримує грошові кошти у розмірі 1267867,86 грн. понад вартість виконаних робіт, безпідставно.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл.83 ЦК України.

Так, відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч.2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що до предмету доказування у даній справі входить встановлення наступних обставин: чи набув відповідне майно відповідач за рахунок позивача; чи є для цього підстави.

В даному випадку, відповідач набув майно у вигляді перерахованих позивачем грошових коштів на виконання робіт за договором підряду. Підстави для подальшого зберігання майна (утримання грошових коштів) відсутні, оскільки через порушення умов договору відповідачем, керуючись своїм правом на односторонню відмову від договору, позивач відмовився від подальшого виконання договору та вимагав повернення сплачених коштів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач безпідставно утримує грошові кошти і має повернути їх позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, тому позовні вимоги про стягнення вказаної суми в розмірі 1267867,86 грн. є правомірними обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий та передчасний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки не з'ясував фактичні обставини справи, які становлять підстави позову, ухилення відповідача від виконання його договірних зобов'язань і не дав належної правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам в їх сукупності. На думку колегії суддів, висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, є помилковими та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що в свою чергу підтверджується вищевказаним.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 29.02.2012 року по справі № 5023/064/12 скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог та покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1,4 ч.1 ст. 104 ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома», м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.02.2012 року по справі № 5023/064/12 скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Фасад-сервіс»(61141, м. Харків, вул. Клочківська, б. 197-в, к. 146, код ЄДРПОУ 32438415, п/р 2600900001275, в ХОД АППБ «Аваль», МФО 350589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома» (61058, м. Харків, вул. Данилевського, 18, код ЄДРПОУ 31940888, п/р 26002043031, ХФ АБ «Експрес-банк», МФО 350716) грошові кошти в розмірі1267867,86 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 38036,04 грн. за розгляд справи в суді.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 11 червня 2012 року

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.