Рішення № 24723718, 05.06.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2012 р. Справа № 5023/1520/12

вх. № 1520/12

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 1 від 03.01.2012 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Державної акціонерної компанії "Ліки України",

м. Київ

до КПОЗ "Міжлікарняна аптека № 307", м. Харків

про стягнення 8522,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державна акціонерна компанія "Ліки України" (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства охорони здоров'я "Міжлікарняна аптека № 307" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь 8227,52 грн. основної заборгованості за договором № 442-НП від 01.11.2009 р., пені у розмірі 233,00 грн., 3% річних 45,10 грн. та інфляційних витрат 16,45 грн., всього - 8522,07 грн.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 05.06.2012 р. за вх. № Д566/12, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Також, на виконання вимог суду позивач надав до суду розпорядження ДАК "Ліки України" № 2 від 03.01.2012 р. на уповноваження завідувача Харківської аптечної бази ДАК "Ліки України" ОСОБА_2 на представлення інтересів ДАК "Ліки України", та докази отримання відповідачем копії позовної заяви з доданими до неї документами, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву до суду не надав, в судове засідання його представник не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Разом з цим суд зазначає, що ухвали суду по даній справі були надіслані відповідачу на адресу вказану у спеціальному витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 61068, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 46.

Також, суд вказує, що відповідачу були передані телефонограми щодо часу та місця проведення судових засідань по справі.

Отже, у відповідності до вимог процесуального законодавства судом були вжиті належні заходи щодо повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.

До того ж, в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи те, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд вважав за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) 01.11.2009 р. було укладено договір поставки наркотичних та психотропних лікарських засобів № 442-НП (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язувався поставити, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити медпродукцію в кількості, асортименті і по цінам згідно погоджених накладних (специфікацій), що є невід'ємними частинами договору.

Згідно п.4.1. договору розрахунки повинні були здійснюватися за фактом попередньої оплати відповідно до вартості медикаментів, вказаних у видаткових накладних.

Пунктом 4.4. договору було передбачено, що усю суму вартості відвантаженої партії мед продукції відповідач перераховує на рахунок позивача.

Згідно п. 7.3. при затримці оплати поставленої медпродукції на строк більший ніж 2 банківських днів покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Пунктом 10.1. договору було передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012 р.

Судом встановлено, що 08.12.2011 р. за видатковою накладною № 41177/7 позивачем було поставлено відповідачу медпродукцію на загальну суму 10998,42 грн. (строк оплати - до 23.12.2011 р.). Дана медпродукція була отримана відповідачем, що підтверджується довіреністю № 79 від 08.12.2011 р. При цьому позивачем у позові зазначалося, що її відповідачем було оплачено у розмірі 3288,40 грн., а залишок несплаченої суми складає 7710,02 грн..

Також, 08.12.2011 р. за видатковою накладною № 41178 позивачем було поставлено відповідачу медпродукцію на загальну суму 517,50 грн. (строк оплати - до 28.12.2011 р.). Дана медпродукція була отримана відповідачем, що підтверджується довіреністю № 78 від 08.12.2011 р.

Проте суд зазначає, що доказів сплати відповідачем позивачу суми заборгованості у розмірі 8227,52 грн. в матеріалах справи не міститься.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума заборгованості у розмірі 8227,52 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи умови п. 7.3. договору щодо нарахування пені, господарський суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума пені у розмірі 233,00 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, перевіривши розрахунки позивача 3% річних та інфляційних, суд приходить до висновку, що сума 3% річних у розмірі 45,10 грн. та сума інфляційних у розмірі 16,45 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 1609,50 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства охорони здоров'я "Міжлікарняна аптека № 307" (61068, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 46, код ЄДРПОУ 22680225, р/р 26004301815345 в ВАТ ПІБ) на користь Державної акціонерної компанії "Ліки України" (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16; фактична адреса: 04075, м. Київ, вул. Червонофлотська, 28; код ЄДРПОУ 20078889, р/р 26003014037847 в філії ВАТ «Укрексімбанк» в м. Києві, МФО 380333) 8227,52 грн. основної заборгованості за договором № 442-НП від 01.11.2009 р., пеню у розмірі 233,00 грн., 3% річних 45,10 грн., інфляційні витрати 16,45 грн. та судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.06.2012 р.

Суддя Доленчук Д. О.