Ухвала суду № 24723717, 13.06.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"13" червня 2012 р. Справа № 5023/2398/12

вх. № 2398/12

Суддя господарського суду Чистякова І.О.

при секретарі судового засідання Ягнюк О.В.

За участю:

голови ліквідаційної комісії Симоненко М.О.

Розглянувши справу

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГ ХАРКІВ - ГРУПП", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГ ХАРКІВ - ГРУПП", м. Харків

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Голова ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГ ХАРКІВ - ГРУПП" Симоненко М.О. звернувся до суду з заявою у порядку ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГ ХАРКІВ - ГРУПП". Свою заяву обгрунтовує тим, що згідно рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГ ХАРКІВ - ГРУПП" від 29.02.2012р. було вирішено ліквідувати боржника та призначено головою ліквідаційної комісії Симоненко М.О. При ліквідації боржника не у зв`язку з процедурою банкрутства встановлено факт недостатності активів боржника для задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 травня 2012 року прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГ ХАРКІВ - ГРУПП" до розгляду, порушено провадження у справі і призначено проведення засідання суду на 13 червня 2012 року о 15:00. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Голова ліквідаційної комісії, присутній в судовому засіданні, підтримує подану заяву про порушення справи про банкрутство, надав супровідним листом 13 червня 2012 року копії: поштового чеку, опису вкладення до цінного листа, довідки Управління Держкомзему у місті Харків №1700/12, листа Управління Державтоінспекції №4439 від 02.06.2012р., лист КП "Харківське міське БТІ" №4673 від 01.06.2012р., листа Державної інспекції сільського господарства в Харківській області №1833 від 30.05.2012р., витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Суд надані документи долучає до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення голови ліквідаційної комісії, суд встановив, що на загальних зборах учасників ТОВ "КОНСАЛТИНГ ХАРКІВ - ГРУПП", що відбулися 29 лютого 2012 року та оформлені протоколом № 3 було прийнято рішення про припинення боржника шляхом ліквідації та призначено головою ліквідаційної комісії директора ТОВ "КОНСАЛТИНГ ХАРКІВ - ГРУПП" Симоненка Максима Олександровича. Опубліковано оголошення про припинення боржника у Бюлетені державної реєстрації, проведено інвентаризацію майна боржника, за результатами якої виявлено лише наявність грошових коштів в касі боржника в сумі 100 грн., отримано кредиторські вимоги від ПП "Промкомплект Україна" у розмірі 320 521,92 грн., які визнано боржником, а також складено проміжний ліквідаційний баланс боржника станом на 14.05.2012 року.

Під час проведення ліквідаційної процедури, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу боржника від 14.05.2012 року, було встановлено, що боржник має визнану кредиторську заборгованість в розмірі 320,6 тис. грн., при цьому активів боржника недостатньо для погашення кредиторської заборгованості боржника. За даними ліквідаційного балансу станом на 14.05.2012 року, боржник має неліквідний баланс, оборотні та необоротні активи боржника складають 100,00 грн. Загальна кредиторська заборгованість складає 320,6 тис.грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним у заяві обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно з статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

В силу частини 8 статті 59 Господарського кодексу України оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця протягом десяти робочих днів з дня внесення відповідного запису до зазначеного реєстру підлягає опублікуванню у виданні спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації, в якому зазначаються відомості з єдиного державного реєстру.

У відповідності до вимог частини 4 статті 60 Господарського кодексу України ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Частиною 1 ст. 111 Цивільного кодексу України передбачено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Згідно ч. 4 та ч. 7 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.

Для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Відповідно до ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Статтею 112 цього ж Кодексу встановлено порядок задоволення вимог кредиторів, які своєчасно заявили свої вимоги до ліквідаційної комісії, та порядок задоволення заявлених вимог після спливу встановленого строку для їх пред'явлення.

Частиною 5 статті 60 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, відповідно до якого ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

У відповідності до ч. 9, ч. 10 ст. 111 Цивільного кодексу України виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

До затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Згідно з частиною 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно з частиною 3 статті 110 цього ж Кодексу, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником, передбачено статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Відповідно до приписів статті 1 цього ж Закону суб'єктом банкрутства (банкрутом) може бути боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена судом; боржником може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності, який неспроможній виконати протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше як через відновлення платоспроможності; грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством; кредитором же визнається юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Згідно статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом.

Статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) встановлено, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Процедура банкрутства боржника, який ліквідується власником, здійснюється по правилам розділу третього вказаного закону.

У відповідності до частини 5 статті 7 Закону боржник зобов'язаний в місячний строк звернутися до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення зазначених у цієї частині Закону обставин, зокрема, якщо при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

Спрощена процедура банкрутства, що передбачена ст. 51 Закону (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з чим, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у своїй постанові від 10.06.2008 р. у справі N 15/682-б.

У відповідності до вимог ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Боржником не надано доказів дотримання позасудової процедури самоліквідації боржника, яка є обов'язковою передумовою для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 51 Закону, зокрема:

- доказів надання ліквідаційною комісією органам Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, необхідних для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування.

Крім того, головою ліквідаційної комісії не надано доказів подання в процедурі самоліквідації в орган державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, наступних документів: заяву про припинення платника податків за ф. N 8-ОПП (додаток 17); оригінал довідки за ф. N 4-ОПП; копію розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те установчими документами про припинення; копію розпорядчого документа про утворення комісії з припинення (ліквідаційної комісії) (п.11.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. N 979, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за N 1439/18734.).

Ненадання або несвоєчасне подання таких документів до органів державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування свідчить про порушення порядку добровільної ліквідації боржника та, як наслідок, відсутність сформованого пасиву боржника (загальна сума всіх вимог кредиторів до боржника), що не дозволяє встановити його дійсний розмір.

Відповідно до ч.1 ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення юридичної особи заявник повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові оригінал або нотаріально засвідчену копію рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи.

Згідно ч.1 ст. 35 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, без розгляду повинен у день надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України відомості про внесення такого запису.

Головою ліквідаційної комісії боржника не надано доказів подання державному реєстраторові оригіналу або нотаріально засвідченої копії рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, що є порушенням встановленого порядку самоліквідації боржника, зокрема, статтей 34, 35 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та ч.1 та ч.2 ст. 105 Цивільного кодексу України.

Також, суд зазначає, що з наданого Бюлетеня Державної реєстрації не вбачається дати здійснення публікації оголошення, що унеможливлює дослідження судом та встановлення дотримання головою ліквідаційної комісії строків на звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство. Адже, у разі добровільної ліквідації після закінчення строку пред`явлення вимог кредиторів, який становить не менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи, повинен минути місячний строк на звернення до суду з позовом до ліквідаційної комісії, оскільки дії ліквідаційної комісії, як ухилення від розгляду вимог кредитора та повна або часткова відмова у визнанні вимог кредитора, можуть бути оскаржені кредитором в суді шляхом подання відповідного позову (ч.2 ст. 112 Цивільного кодексу України).

Звернення ж до суду з заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 51 Закону про банкрутство одразу після закінчення двохмісячного строку, без дотримання місячного строку, встановленого на подання до суду позовів до ліквідаційної комісії, свідчить про порушення порядку добровільної ліквідації боржника та, як наслідок, відсутність сформованого пасиву боржника (загальна сума всіх вимог кредиторів до боржника), що не дозволяє встановити його чіткий розмір.

Відповідно до п. 1-1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Норми ст.40 Закону про банкрутство містять перелік підстав припинення провадження у справи про банкрутство, але на думку суду такий перелік не є вичерпним, оскільки в силу ст.4-1 ГПК господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство. Отже у якості підстав для припинення провадження у справі про банкрутство, зокрема, ПП "Новіка" можуть також застосовуватися норми ст.80 ГПК України.

Постановою Пленуму Верховного Суду України N 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 року (пункт 36) роз'яснено: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".

Отже, заява боржника про порушення справи про банкрутство подана боржником без дотримання вимог чинного законодавства у випадку ініціювання процедури банкрутства при самоліквідації боржника, оскільки до заяви не надано всіх необхідних документів, які підтверджують дотримання процедури самоліквідації, а тому суд вважає за необхідне припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ч. 1 ст.80 ГПК України.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);

5) закриття провадження у справі.

Враховуючи те, що частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" не передбачено повернення судового збору у зв`язку з припиненням провадження у справі про банкрутство, а також те, що під час розгляду справи судом виявлено безпідставність вимог боржника, зокрема подання боржником заяви про порушення справи про банкрутство без дотримання вимог чинного законодавства у випадку ініціювання процедури банкрутства при самоліквідації боржника, суд вважає занеобхідне покласти судовий збір на боржника згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 58 - 60 ГК України, ст.ст. 105, 110-112 ЦК України, ст.ст. 1, 5, 7, 11, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ст.ст. 32-34, 43, 44, 68, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Припинити провадження у справі № 5023/2398/11 про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГ ХАРКІВ - ГРУПП" (ідентифікаційний код 37762730) банкрутом.

Скасувати мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою господарського суду Харківської області від 30.05.2012 р.

Дану ухвалу направити відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у Харківській області, державному реєстратору, Ленінському відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, ВДВС Головного управління юстиції у Харківській області, Західній міжрайонні державній податковій інспекції м. Харкова.

Суддя Чистякова І.О.