Постанова № 24715888, 28.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.05.12Справа №2а-667/12/2770

Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І.,

при секретарі Маненковій А.І.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 09.04.2012 року); представника відповідача ОСОБА_2 (довіреність № 44/9/10-039 від 15.03.2012 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Фірма «Техком Інтернейшенел»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне підприємство «Фірма «Техком Інтернейшенел»звернулось до Господарського суду м. Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про скасування податкового повідомлення-рішення № 000268231/0 від 06 грудня 2006 року.

Постановою Господарського суду міста Севастополя від 02 липня 2007 року позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 000268231/0 від 06 грудня 2006 року ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 76262,50 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Фірма «Техком Інтернейшенел»судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 вересня 2007 року постанову Господарського суду міста Севастополя від 02 липня 2007 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2012 року касаційна скарга ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя задоволена частково; постанову Господарського суду м. Севастополя від 02 липня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2007 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2012 року передбачено, що при новому розгляді справи суду слід урахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

21 березня 2012 року адміністративна справа надійшла на адресу Окружного адміністративного суду м. Севастополя.

Ухвалою від 22 березня 2012 року справу прийнято до провадження суддею Майсак О.І.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить позов задовольнити. Вказує, що в період з 16.10.2006 року по 17.11.2006 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя була проведена виїзна планова документальна перевірка ПП «Фірма «Техком Інтернейшенел»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2006 року. За результатами перевірки було складено акт № 142/23-1/32428134 від 24.11.2006 року. 06 грудня 2006 року ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя на підставі акту перевірки № 142/23-1/32428134 від 24.11.2006 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 000268231/1. Вважає, оскаржуване податкове-повідомлення рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Представник позивача не згодна з доводами ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя стосовно того, що з боку ТОВ «Ост-Сервіс»договори про постачання товару, видаткові накладні та податкові накладні підписані директором ОСОБА_3, який на час підписання вказаних документів був померлим, отже позивачем порушено вимоги п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Також вказує, що той факт, що від імені ТОВ «Ост-Сервіс»вказані документи були підписані ОСОБА_3, який в період укладення був померлим, не є підставою для неприйняття податковим органом вказаних документів на підтвердження правомірності включення у склад валових витрат сум по спірним жоговорам.

Представник відповідача з адміністративним позовом не погоджується повністю, просить у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовує свої заперечення тим, що перевіркою ПП «Фірма «Техком-Інтернейшенел»було встановлено, що первинні документи, надані до перевірки позивачем, а саме: договори постачання, податкові накладні, накладні на постачання товару, виписані TOB «Ост-Сервіс»на адресу ПП «Фірма «Техком-Інтернейшенел», підписані від імені директора TOB «Ост-Сервіс»ОСОБА_3 який на момент підписання вказаних документів був померлим. Проте, на час укладення договорів від 15.12.2005 року та 10.02.2006 року, відповідно до виписки податкових накладних ОСОБА_3 був єдиною особою, уповноваженою здійснювати господарську діяльність від імені TOB «Ост-Cервіс», підписувати будь-які документи, тому вказані документи на підставі яких позивач сформував валові витрати, не можуть бути взяті до уваги, оскільки складені з порушенням вимог п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Також вказує, що позивачем не було надано яких-небудь доказів, підтверджуючих фактичне отримання товару за договорами з TOB «Ост -Сервіс», таким чином, первинні документи, які складені суб'єктом господарської діяльності (TOB «Ост-Сервіс»), але суперечать законодавчим і нормативним актам, і такі що не відповідають суті і не несуть довідності щодо змісту здійсненної операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського і податкового обліку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено наступне. У період з 16.10.2006 року по 17.11.2006 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя була проведена виїзна планова документальна перевірка ПП «Фірма «Техком Інтернейшенел»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2006 року. За результатами перевірки було складено акт № 142/23-1/32428134 від 24.11.2006 року (том 1 а.с.19-75).

За результатами перевірки було встановлено порушення ПП «Фірма «Техком Інтернейшенел», зокрема, вимог пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у заниженні валових доходів: за 9 місяців 2005 року в сумі 115 210,00 грн., за 2005 рік в сумі 85 033,00 грн., за 1 квартал 2006 року у сумі 3 650,00 грн., за 1 півріччя 2006 року у сумі 8 403,00 грн.; порушення позивачем вимог пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у завищенні валових витрат: за 9 місяців 2005 року в сумі 77 817,00 грн., за 2005 рік в сумі 75 276,00 грн., за 1 квартал 2006 року в сумі 32 334,00 грн., за 1 півріччя 2006 року в сумі 135 988,00 грн.

06 грудня 2006 року ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя на підставі акту перевірки № 142/23-1/32428134 від 24.11.2006 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 000268231/1 (том 1 а.с.78-79), яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ПП «Фірма «Техком Інтернейшенел»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток у розмірі 76 262,50 грн., з яких 31 579,50 грн. - за основним платежем, 44 683,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

15 грудня 2005 року між ТОВ «Ост-Сервіс»(далі - Постачальник) та ПП «Фірма «Техком Інтернейшенел»(далі - Покупець) було укладено договір поставки товару № ЧП-14/15-12 (далі -Договір № ЧП-14/15-12) (том 1 а.с.90-95).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 п.1 Договору № ЧП-14/15-12 в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) Покупцю визначений цим договором товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються специфікацією, що наведена у додатку № 1 цього Договору.

Згідно з п.п.9.3 п. 9 Договору № ЧП-14/15-12 перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця відбувається в момент: прийому - передачі товару, що супроводжується підписанням представниками Покупця та Постачальника відповідної видаткової накладної.

На виконання умов Договору № ЧП-14/15-12, ТОВ «Ост-Сервіс»виписало позивачу накладну № 11 від 15.12.2005 року на суму 199 950,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість -33 325,00 грн.) (том 1 а.с.97) та податкову накладну № 11 від 15.12.2005 року на аналогічну суму (том 1 а.с.98).

10 лютого 2006 року між ТОВ «Ост-Сервіс»(далі - Постачальник) та ПП «Фірма «Техком Інтернейшенел»(далі - Покупець) було укладено договір поставки товару № ЧП-16/10-02 (далі -Договір № ЧП-16/10-02) (том 1 а.с.99-104).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 п.1 Договору № ЧП-16/10-02 в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) Покупцю визначений цим договором товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються специфікацією, що наведена у додатку № 1 цього Договору.

Згідно з п.п.9.3 п. 9 Договору № ЧП-16/10-02 перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця відбувається в момент: прийому - передачі товару, що супроводжується підписанням представниками Покупця та Постачальника відповідної видаткової накладної.

На виконання умов Договору № ЧП-16/10-02, ТОВ «Ост-Сервіс»виписало позивачу накладну № 02 від 10.02.2006 року на суму грн. 374 160,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість -62 360,00 грн.) (том 1 а.с.106) та податкову накладну № 02 від 10.02.2006 року на аналогічну суму (том 1 а.с.107).

З матеріалів справи, зазначені договори, накладні та податкові накладні були підписані з боку Постачальника директором ТОВ «Ост-Сервіс»ОСОБА_3

Відповідно до рішення № 1 засновника (єдиного учасника) ТОВ «Ост-Сервіс»від 10.12.2004 року, ОСОБА_3 є засновником (єдиним учасником) ТОВ «Ост-Сервіс» та створив на основі майна, яке належить йому на праві приватної власності, ТОВ «Ост-Сервіс»(т. 1 а.с.129).

Проте, відповідно до актового запису про смерть № 14 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області, здійсненого на підставі лікарського свідоцтва про смерть № 379 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, виданого Білоцерківським паталого-анатомічним бюро Київської області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (том 1 а.с.130).

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-XII (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -Закон № 509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 111 Закону № 509 плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік. Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення. Проведення планових виїзних перевірок здійснюється органами державної податкової служби одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів). Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 112 Закону № 509 посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Проведення перевірок органами державної податкової служби не повинно порушувати нормального режиму роботи платників податків. У разі заподіяння шкоди внаслідок порушення працівниками органів державної податкової служби прав платників податків, встановлених цим та іншими законами України, а також вимог щодо проведення перевірок платник податків може звернутися до суду із заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. При цьому суб'єкти малого підприємництва звільняються від сплати державного мита. Відшкодування шкоди здійснюється відповідно до закону. Працівники органів державної податкової служби несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями або бездіяльністю, в межах, встановлених законом.

Зі змісту акт перевірки № 142/23-1/32428134 від 24.11.2006 року вбачається, що перевірка ПП «Фірма «Техком Інтернейшенел»була проведена відповідно до Наказів начальника ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя Зумського Я.І. № 388 від 20.03.2006 року, № 408 від 06.10.2006 року та відповідно до Наказу в.о. начальника ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя Красильникової Т.Ю. № 453 від 03.11.2006 року

На підставі вищевикладених нормативно-правових актів судом робиться висновок, що відповідач при проведенні перевірки діяв на підставі, у межах повноважень так у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення, та з дотриманням принципу рівності перед законом.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -Закон № 334) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334 передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 5.2 ст. 5 Закону № 334 до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334 визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Положеннями абзацу 1 пункту 1.31 статті 1 Закону № 334 встановлено, що продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334 господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон № 168) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону № 168 Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -Закон № 996) передбачено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Згідно частини 2 статті 9 Закону № 996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі -Положення № 88) первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 2.7 Положення № 88 первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктом 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від ЗО травня 1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Суд зазначає, що на час укладення договорів від 15.12.2005 року та 10.02.2006 року, виписаних податкових накладних, єдиною особою, уповноваженою здійснювати господарську діяльність та підписувати будь-які документи від імені ТОВ «Ост-Сервіс»був директор ОСОБА_3, який помер ще ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується актовим записом про смерть № 14 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року Бушевської сільської ради Рокитнянського району Київської області. Отже судом робиться висновок, що документи на підставі яких позивач сформував валові витрати складені в порушенням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та не можуть бути взяти в'язати до уваги.

Також судом не приймаються до уваги під час прийняття рішення по даній справі посилання представника позивача на рішення Господарського суду м. Севастополя від 23 січня 2007 року у справі № 20-3/320 за позовом Прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя до Приватного підприємства «Фірма «Техком Інтернейшенел», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ост-Сервіс»про визнання договору поставки № ЧП-16/10-02 від 10.02.2006 року недійсним, яким у задоволенні позовних вимог було відмовлено, у зв'язку з наступним.

Предметом спору по вищевказаній справі є визнання договору поставки № ЧП-16/10-02 від 10.02.2006 року недійсним. Судом було встановлено, що податок на додану вартість був сплачений ПП «Фірма «Техком Інтернейшенел»в ціні товару. Проте, предметом спору по справі № 2а-667/12/2770 за позовом Приватного підприємства «Фірма «Техком Інтернейшенел»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя є скасування податкового повідомлення-рішення щодо формування валових витрат.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (далі -Правила № 363) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Ці Правила не регламентують перевезення небезпечних, великовагових, великогабаритних вантажів, пошти та перевезення вантажів у міжнародному сполученні, оскільки такі перевезення мають свої особливості, що стосуються виконання комплексу вимог при вантажно-розвантажувальних роботах, власне процесу перевезення та його документального оформлення, а також узгодження таких правил із відповідними компетентними установами.

Відповідно до п. 11.1 Правил № 363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Зі змісту договорів вбачається, що товар на адресу заявника (м. Севастополь) поступає саме з м. Києва, проте в порушення вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні представником позивача не було надано суду товарно-транспортних накладних тощо, які б підтверджували фактичне постачання за договорами поставки товару на адресу позивача.

Відповідно до ст.. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно з ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Представником позивача у судовому засіданні було надано копію платіжного доручення № 01 від 12.01.2006 року, яке на думку позивача підтверджує сплату товару ПП «Фірма «Техком Інтернейшенел» за договором № ЧП-14/15-12. Проте суд до наданого доказу ставиться критично, з підстав того, що платіжне доручення не засвідчене належним чином та представником позивача не було надано суду до огляду оригінал вказаного платіжного доручення, отже суд дійшов до висновку, що вказаний письмовий доказ не є в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним та допустимим.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зокрема, судом не приймаються до уваги посилання представника позивача на те, що податковою міліцією у межах розслідування кримінальної справи у ПП «Фірма «Техком Інтернейшенел»було вилучено первинні документи за період, який перевірявся ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя, проте суду в порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України акту вилучення тощо, надано не було.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

На виконання вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судом були дослідженні первинні документи між позивачем та суб'єктом господарювання ТОВ «Ост-Сервіс», та позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження реальності вказаних господарських операцій та використання товарів у своєї господарської діяльності. Специфікація. Додатку № 1 до контракту (а.с.37 Том 3) на підтвердження фактів використання товарів, не приймається судом до уваги, оскілки вказаний документ датований 08.11.2005 року тоді як договори на підтвердження виконання яких наданий цей доказ, було укладено 15.12.2005 року та 10.02.2006.

Також суд дійшов до висновку, що документи, які були сформовані ТОВ «Ост-Сервіс»не є первинними, оскільки складені всупереч вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

З урахуванням вищевикладеного судом робиться висновок, що податкове повідомлення-рішення від 06.12.2006 року № 000268231/1 прийняте відповідачем у відповідності до норм діючого законодавства, а тому скасуванню не підлягає.

Постанову складено у повному обсязі 01 червня 2012 року.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України №2747-ІV від 06.07.2005 року, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Майсак