Постанова № 24715795, 11.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 червня 2012 року 11:18 № 2а-6300/12/2670

За позовом Дочірнього підприємства «АМ-Трейд»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними дій, скасування наказу та податкового повідомлення-рішення від 23.12.2011 р. № 0011872310

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар с/з Юзина О.В.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № б/н від 07.05.2012 р.)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 695/9/10-109 від 13.03.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.06.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Дочірнє підприємство «АМ-Трейд»звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування наказу та податкового повідомлення-рішення від 23.12.2011 р. № 0011872310.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-6300/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 12.06.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 2364 від 01.12.2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Дочірнього підприємства «АМ-Трейд».

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Дочірнього підприємства «АМ-Трейд», в результаті якої був складений Акт від 05.12.2011 року № 1576/23-10/32209427 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Дочірнього підприємства «АМ-Трейд»(код за ЄДРПОУ 32209427) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логістикс»(код ЄДРПОУ 35573967) за період з 01.03.2008 року по 30.09.2010 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0011872310 від 23.12.2011 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.2007 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, щодо заниження податку на додану вартість у розмірі 20 492 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками даного Акта, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, та зазначив, що при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»за період з 01.03.2008 року по 30.09.2010 рік, що була проведена на підставі наказу № 2364 від 01.12.2011 року, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.2007 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у розмірі 20 492 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що відповідно директора контрагента позивача ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»ОСОБА_6 було порушено кримінальну справу за ч.1 ст.205, ч.2 ст.358 КК України (фіктивне підприємництво, підроблення реєстраційних документів), та згідно наданих пояснень, ОСОБА_6 жодних функцій по керуванню фінансово-господарською діяльністю та прийняттю рішень по діяльності підприємства, як його директор не виконував, рішень про укладення договорів та перерахування грошових коштів не приймав, грошових коштів до складу статутного фону ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»не вносив, майно не передавав, господарських угод та бухгалтерських документів не підписував. А також, відповідно до пояснень ОСОБА_7, що стала директором ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»після ОСОБА_6, остання мети займатися підприємницькою діяльністю від імені ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»не мала, оскільки діяла за грошову винагороду, в статутний капітал грошових коштів не вносила, участі в управлінні товариством не приймала, податкову звітність до ОДПС не подавала, та жодних угод не підписувала.

З урахуванням викладеного відповідач наголосив на тому, що ним було правомірно зроблено висновок щодо порушення контрагентом позивача ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»вимог ч.5 ст.203, ч.1,2 ст. 215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених товариством при наданні послуг, а відповідно такі угоди носять нікчемний характер, внаслідок чого не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби) була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Дочірнього підприємства «АМ-Трейд»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»за період з 01.03.2008 року по 30.09.2010 рік.

Зазначена перевірка була проведена відповідачем на підставі наказу № 2364 від 01.12.2011 року.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 05.12.2011 року №1576/23-10/32209427, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.2007 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, щодо заниження податку на додану вартість у розмірі 20 492 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 23.12.2011 р. № 0011872310, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 25 615 грн., в тому числі за основним платежем - 20 492 грн., та штрафними санкціями -5 123 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку.

Згідно рішення про результати розгляду первинної скарги від 06.03.2012 року, Державна податкова служба у м. Києві залишила без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а скаргу позивача - без задоволення.

Рішенням про результати розгляду скарги від 05.04.2012 року Державна податкова служба України також залишила без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а скаргу позивача - без задоволення.

Зважаючи на викладене, не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 23.12.2011 р. № 0011872310, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва, та крім того оскаржив дії відповідача щодо проведення перевірки та наказ про призначення проведення такої перевірки № 2364 від 01.12.2011 р.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно п.п.6, 7 зазначеного Порядку, за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Таким чином, відповідно до Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу», проведення перевірок платників податків та складення відповідних документів за наслідками таких перевірок -є обов'язком податкових органів, оскільки основним завданням податкового органу є контроль за дотриманням суб'єктами господарювання вимог податкового та іншого законодавства України.

Як свідчать обставини справи, зазначена перевірка позивача була проведена відповідачем на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України: «за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту».

Таким чином, враховуючи обставини справи (наявність Акта перевірки контрагента позивача ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»від 06.07.2011 р. № 833/23-10/35573967, в якому встановлено порушення останнім вимог цивільного та іншого законодавства при укладенні угод із контрагентами (фіктивність, нікчемність таких угод), а також те, що позивачем не було надано в повному обсязі інформації та документального підтвердження на запит ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.07.2011 р. № 9724/10/23-1011, начальником ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийнято наказ від 01.12.2011 р. № 2364 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «АМ-Трейд».

Так, копії наказу від 01.12.2011 р. № 2364 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «АМ-Трейд»та повідомлення було направлено ДПІ у Печерському районі м. Києва на адресу позивача рекомендованим листом, та отримано останнім, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи.

Зважаючи на таке, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо:

- визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 2364 від 01.12.2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Дочірнього підприємства «АМ-Трейд»;

- визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Дочірнього підприємства «АМ-Трейд», в результаті якої був складений Акт від 05.12.2011 року № 1576/23-10/32209427 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Дочірнього підприємства «АМ-Трейд»(код за ЄДРПОУ 32209427) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна експедиційна компанія «Київ-Логістикс»(код ЄДРПОУ 35573967) за період з 01.03.2008 року по 30.09.2010 року.

А тому, в цій частині позовних вимог позовна заява позивача задоволенню не підлягає.

Крім того, вивчивши наявні матеріали справи та норми податкового та іншого законодавства, що було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, суд вважає необґрунтованою та такою, що не підтверджується допустимими у справі доказами, податкову вимогу позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0011872310 від 23.12.2011 року.

З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як свідчать обставини справи, підставою для винесення ДПІ у Печерському районі м. Києва оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 23.12.2011 р. № 0011872310 були матеріали документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «АМ-Трейд»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»за період з 01.03.2008 р. по 30.09.2010 р. (Акт перевірки від 05.12.2011 р. № 1576/23-10/32209427).

Згідно наявних матеріалів справи, у періоді, що перевірявся, ДП «АМ-Трейд»мало господарські відносини з контрагентом ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс».

Так, згідно з додатком 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до податкової декларації з ПДВ за грудень 2009 року (вх. № ДПІ 649769 від 18.01.2011 р.) позивачем було відображено операції з ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»на загальну суму 102 460,80 грн. в т.ч. суму податку на додану вартість в розмірі 20 492,00 грн. та віднесено вказану суму ПДВ до складу податкового кредиту за грудень 2009 року.

В ході перевірки позивача ДПІ у Печерському районі м. Києва було використано Акт від 06.07.2011 р. № 833/23-10/35573967 про результати документальної позапланової невинної перевірки контрагента позивача ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2008 р. по 30.09.2010 р., проведеної ДПІ у Печерському районі м. Києва, а також постанову Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2010 р. по справі № 1-266/10 про звільнення ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (директора ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс») від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.205, ч.2 ст.358 КК України у зв'язку з передачею підсудного на поруки трудового колективу ПП «Фінпан-Україна», та протокол допиту обвинуваченого ОСОБА_6, і пояснення гр. ОСОБА_7 (директора ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»після ОСОБА_6.).

Так, на підставі матеріалів справи та згідно з даними пошуково-довідкової системи ЦБД ДПА України та АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»встановлено, що ТОВ «ТЕК «Київ Логістик»зареєстроване Печерською РДА у м. Кисні за № 10701020000030788 від 15.11.2007 р. та взято на податковий облік в ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20.11.2007 р. за № 47014.

У періоді, за який проводилась перевірка, відповідальними за фінансово-господарську діяльність ТОВ «ТЕК Київ Логістик»були директор - ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) за період з 01.03.2008 р. по 31.04.2009 р., та директор - ОСОБА_7 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) за період з 01.05.2009 р. по день підписання Акта перевірки.

В акті перевірки зазначено, що СВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва 25.01.2010 р. було порушено кримінальну справу за № 76-00279, відносно гр. ОСОБА_6 (директора ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс») за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»та підроблення реєстраційних документів, за ознаками складу злочинів, передбачених ч.1 ст.205, ч.2 ст.358 КК України.

Відповідно до протоколу допиту обвинуваченого, проведеного старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ст. лейтенантом податкової міліції Машика В.П. від 22.02.2010 р., допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчинені злочинів передбачених ч.1 ст.205, ч.2 ст.358 КК України, повідомив, що особисто здійснювати керування та управління ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс не мав на меті; до відповідних органів з метою отримання печатки ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»не звертався; жодних функцій по керуванню фінансово-господарською діяльністю та прийняттю рішень по діяльності підприємства, як його директор не виконував; рішення про укладення договорів та перерахування грошових коштів не приймав; грошових коштів до складу статутного фону ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»не вносив; майно не передавав; господарських та бухгалтерських документів не підписував.

Крім того, постановою Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2010 р. по справі № 1-266/10 у складі головуючого судді - Новака Р.В, при секретарі Мазманян Е.Р., за участю прокурора - Станокова О.П. та адвоката ОСОБА_10 в приміщенні суду за розглядом кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_6, передбачених ч.1 ст.205, ч.2 ст.358 КК України, постановлено перевести підсудного на поруки трудового колективу ПП «Фінпап-Україна»та справу провадженням закрити.

Також, відповідно до пояснень громадянки ОСОБА_7 (директора ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»після ОСОБА_6.), відібраних молодшим о/у ВБЕЗ Жовтневого РУГУ МВС в м. Тираспіль прапорщиком міліції ОСОБА_5, встановлено, що допитана мети займатися підприємницькою діяльністю від імені ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»не мала, оскільки діяла за грошову винагороду; в статутний капітал грошових коштів не вносила; участі в управлінні товариством не приймала; податкову звітність до ОДПС не подавала, та жодних угод не підписувала.

Таким чином вбачається, що при створенні ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»була відсутня дійсна воля і волевиявлення на створення цього підприємства, а отже Статут про створення і діяльність вищевказаного підприємства є фіктивним правочином у відповідності до вимог, встановлених ст.234 ЦК України, без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, а тому такий правочин має бути визнано судом недійсним на підставі ст.ст. 203, 215, 234,236 ЦК України.

З урахуванням викладеного, перевіркою було зроблено висновок щодо порушення ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»вимог ч.5 ст.203, ч.1,2 ст. 215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених товариством при наданні послуг.

Враховуючи наведене, перевіркою позивача зроблено висновок щодо порушення ТОВ «АМ-Трейд»вимог п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, та п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону «Про ПДВ», в результаті чого ТОВ «АМ-Трейд»безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ сплаченого по взаємовідносинах з ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»на загальну суму 20 492,00 грн.

З огляду на наявні у справі докази та наведені норми законодавства, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що контрагента позивача ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»(код ЄДРПОУ 35573967) було створено без врахування вимог п.1 ст.42 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-ІV, яким передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Пунктом 1 статті 44 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється.

Відповідно до п.1, п.2 ст.49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Також, відповідно до ст. 551 Господарського кодексу України, визначено ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання , а саме:

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- підприємство не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) та проваджує фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Згідно п.2.4, п.2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. № 168/704, визначено, що:

- первинні документи для надання ним юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа;

- забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Отже, згідно наявних матеріалів справи, зокрема Акта перевірки позивача та контрагента позивача ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс», протоколу допиту обвинуваченого ОСОБА_6 (директора ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»з 01.03.2008 року по 31.04.2009 року), відібраних пояснень від ОСОБА_11 (директора ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»з 01.05.2009 року по день підписання Акта перевірки), а також постанови у кримінальній справі, якою встановлено вину ОСОБА_6 (директора ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»з 01.03.2008 року по 31.04.2009 року) у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205, ч.2 ст.358 КК України, - «фіктивне підприємництво», судом вбачається, що наслідком діяльності підприємства ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів, а отже такі правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, і тому відсутні підстави для формування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ, сплачених ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс».

Відповідно до частини 1, 5 ст.203, п. 1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Таким чином, при здійснені перевірки позивача контролюючим органом було зроблено висновок, що правочини, укладені позивачем із контрагентом ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»порушують публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями) визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.4.1, п.п 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

В даному випадку податкові накладні контрагента позивача ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»на загальну суму ПДВ - 20 492,00 грн., були виписані з порушеннями, а саме підписані невідомою особою, оскільки як зазначалося вище, директори ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»(ОСОБА_6 та ОСОБА_11.) при допиті в якості свідків по кримінальній справі та наданні відповідних пояснень слідчому показали, що ніякого відношення до створення та діяльності ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»вони не мали, статутний фонд не формували, установчої документи та документи щодо господарської діяльності (договори, податкові накладні, акти виконаних робіт) не підписували, податкову звітність не подавали.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.3 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Порядок заповнення податкової накладної визначений п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, та Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 (із змінами та доповненнями).

Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року № 2333/2037 із змінами та доповненням (далі - Порядок №165). Визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Враховуючи викладене, в суду є достатні підстави зробити висновок, що вся первинна документація (договори, податкові накладні, акти виконаних послуг) щодо взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс», підписана з боку останнього невстановленою особою, а відповідно такі правочини містять ознаки нікчемності.

Відповідно до положень п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, п.18 «Порядку заповнення податкової накладної»від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.1997 р. за № 233/2037, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, законодавством передбачена необхідність обов'язкового підтвердження суб'єктами господарювання товарності (фактичності) здійснених операцій, суми ПДВ за якими включаються до складу податкового кредиту. Однак позивачем, як видно із матеріалів справи, не було допустимими доказами доведену суду такої товарності (фактичності) операцій із контрагентом ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс».

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.2.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 20 492,00 грн.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

З наведеного вбачається, що первинні документи по господарських операціях позивача із ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»з боку останнього були підписані невідомою особою, оскільки, директори ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»(ОСОБА_6 та ОСОБА_11.) при допиті в якості свідків по кримінальній справі та наданні відповідних пояснень слідчому показали, що ніякого відношення до створення та діяльності ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»вони не мали, статутний фонд не формували, установчої документи та документи щодо господарської діяльності (договори, податкові накладні, акти виконаних робіт) не підписували, податкову звітність не подавали.

Крім того, як було зазначено вище, перевіркою контрагента позивача ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс», було встановлено відсутність в останнього фактичного постачання товарів (надання послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків, а у зв'язку з тим, що такі угоди є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. А отже, в даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

У зв'язку з цим, посадові особи ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Положення статі 17 Господарського кодексу України передбачає, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Так, перевіркою контрагента позивача ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс», встановлено, що задекларовані ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»податкові зобов'язання та податковий кредит по податку на додану вартість за період з 01.03.2008 року по 30.09.2010 року за результатами перевірки підлягають зменшенню до нуля.

Зважаючи на викладене, сторони таких правовідносин не могли не усвідомлювати протиправності своїх дій і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства, а отже прагнули настання протиправних наслідків у вигляді ненадходження сум податків до державного бюджету.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп. 19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

В силу положень ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Як було встановлено вище, в матеріалах справи є наявною постанова Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2010 року по справі № 1-266/10 по обвинуваченню ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.205, ч.2 ст.358 КК України, якою встановлено вину ОСОБА_6 (директора контрагента позивача ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс» з 01.03.2008 року по 31.04.2009 року) у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205, ч.2 ст.358 КК України, - «фіктивне підприємництво», якого звільнено від кримінальної відповідальності, у зв'язку з передачею підсудного на поруки.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність проведення ним перевірки на підставі наказу про проведення такої перевірки, та прийняття за наслідками встановлених порушень податкового повідомлення-рішення від 23.12.2011 р. № 0011872310.

Натомість позивач не надав суду обґрунтованих пояснень та допустимих доказів в їх підтвердження, щодо протиправності прийняття відповідачем наказу про проведення перевірки, самого проведення такої перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення від 23.12.2011 р. № 0011872310, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 15.06.2012 р.