Постанова № 24715794, 12.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2012 року 10:41 № 2а-6402/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н. В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 06.04.2012 р.)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №002602203 від 27.04.2012

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз-Альянс»з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002682203 від 27.04.2012 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 200 001 грн. за серпень 2011 року (декларація від 20.09.2011 р.) та яке ухвалено ДПІ за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Ріоніт».

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що є постачальником природного газу споживачам, відносно чого має відповідну ліцензію НКРЕ, та здійснює у зв'язку з цим придбання відповідних ресурсів газу у оптових постачальників. За взаємовідносинами із ТОВ «Ріоніт», як зазначає позивач, він здійснював закупівлю природного газу у цієї особи для подальшої поставки газу споживачам. При цьому, у серпні 2011 року позивачем здійснювалась попередня оплата за газ у зв'язку з чим, за правилом «першої події»(оплата) позивачу було видано податкові накладні на підставі яких і було сформовано спірні суми податкового кредиту.

При цьому, як зазначає позивач, операція з поставки газу фактично виконана, як і було за планова сторонами угод, у вересні 2011 року, що підтверджується Об'єднаним диспетчерським управлінням Дочірньої компанії «Укртрансгаз», яка є оператором газотранспортної системи України та здійснює облік природного газу та його передач в ГТС України.

В контексті доводів ДПІ, покладених в основу оскаржуваного рішення, позивач зазначає, що вони ґрунтуються на висновках акту ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва відносно перевірки ТОВ «Роніт»за взаємовідносинами з ВАТ «Горохівський цукровий завод»та ТОВ «Алекс-А ЛТД», який складений на підставі іншого акту перевірки щодо ТОВ «Алекс-А ЛТД», згідно якого посадові особи останнього підприємства надали пояснення про призначення їх за винагороду, а тому, як вказує позивач, ДПІ дійшла до висновку, що діяльність останнього підприємства здійснюється за межами правового поля, а відповідно всі правочини ТОВ «Алекс-А ЛТД»є нікчемними, у зв'язку з чим податковий кредит контрагента позивача (ТОВ «Ріоніт») та податкові зобов'язання цього підприємства зменшено до значення «0»і, таким чином, правочини ТОВ «Ріоніт»з його контрагентами є також нікчемними, а оскільки контрагентом цього підприємства був позивач, то, як зазначає позивач, ДПІ зробило висновок про завищення позивачем податкового кредиту.

У той же час, як зазначає позивач, він не має відношення до діяльності ТОВ «Алекс-А ЛТД»та його посадових осіб, у господарські з цим підприємством не вступав, про можливі порушення, вчиненні у зв'язку із діяльністю цього підприємства, не обізнаний та не може нести відповідальність за діяльність цього підприємства.

Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 15.05.2012 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 12.06.2012 р. Цією ж ухвалою ДПІ зобов'язано надати за три дні до судового засідання, зокрема, всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення. В ухвалі суду звернуто увагу сторін, що відповідно до ч. 2 ст. 114 КАС України у разі несвоєчасного надання витребуваних судом доказів та пояснень (без поважних причин), зазначені докази (пояснення) судом не приймаються та справу може бути вирішено на підставі наявних доказів відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України.

Ухвала суду отримана ДПІ 21.05.2012 р., що підтверджується повідомленням про вручення, тобто завчасно, як-то передбачено ч. 3 ст. 35 КАС України.

В судове засідання 12.06.2012 р. представник ДПІ не з'явився та в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 40 КАС України, поважних причин неприбуття у судове засідання не повідомив та доказів на їх підтвердження не надав.

Окрім того, ДПІ не було виконано вимоги ухвали суду про надання матеріалів, які були взяті до уваги під час прийняття спірного рішення, та не повідомлено поважних причин ненадання цих матеріалів, як і не надано доказів поважності причин ненадання використаних під час перевірки матеріалів.

У зв'язку з наведеним, суд прийшов до висновку про неприбуття ДПІ у судове засідання без поважних причин. Окрім того, суд прийшов до висновку про ненадання ДПІ витребуваних матеріалів без поважних причин. З огляду на наведене та положення ч. 4 ст. 128, ч. 6. ст. 71 та ч. 1 ст. 122 КАС України, розгляд справи не відкладався та судом ухвалено здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача на основі наявних у справі матеріалів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12.06.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «Нафтога-Альянс»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в результаті взаємовідносин з ТОВ «Ріоніт»за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р.

За результатами перевірки складено акт № 119/22-3/34881820 від 05.04.2012 р. (далі - Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки позивачем сформовано податковий кредит за рахунок ТОВ «Ріоніт»у серпні 2011 р. на суму 200 001 грн.

В Акті перевірки зазначено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва отримало від ДПІ у шевченківському р-ні м. Києва акт перевірки № 172/23-12/36218092 від 22.02.2012 р. про результати перевірки ТОВ «Ріоніт»з питань його відносин з ТОВ «Горохівський цукровий завод»та ТОВ «Алекс- ЛТД»за період з 01.06.2011 р. по 01.11.2011 р. (далі -Акт перевірки

Під час розгляду справи відповідачем не надано зазначено акту перевірки ТОВ «Ріоніт», на підставі якого в Акті перевірки позивача формуються висновки відносно позивача та не доведено непереборних обставин, які перешкоджали наданню цього акту перевірки.

У той же час, як зазначено в Акті перевірки позивача, в акті перевірки ТОВ «Ріоніт»зазначено, що ТОВ «Ріоніт»сформувало податковий кредит у серпні 2011 р. за рахунок ТОВ «Алекс-А ЛТД».

Надалі, в Акті перевірки позивача, з посиланням на акт перевірки ТОВ «Ріоніт», зазначається про наявність в останньому посилання на акт перевірки ТОВ «Алекс-А ЛТД»№ 32/2307/33443792 від 12.01.2012 р. за період з 01.07.2011 р. по 30.11.2011 р.

Під час розгляду справи відповідачем не надано зазначено акту перевірки ТОВ «Алекс-А ЛТД», на підставі якого в Акті перевірки позивача також формуються висновки відносно позивача та не доведено непереборних обставин, які перешкоджали наданню цього акту перевірки.

Відтак, з посиланням на акт перевірки третьої особи, з якою позивач не вступав у відносини, в Акті перевірки позивача зазначається, що ТОВ «Алекс-А ЛТД»здійснює діяльність поза межами правового поля, фінансово-господарські відносини є фіктивними правочинами.

Зазначається про наявність в акті перевірки (щодо ТОВ «Алекс-А ЛТД») посилання на пояснення ОСОБА_3. (директора ТОВ «Алекс А ЛТД»з 22.07.2011 р.) та ОСОБА_2. (директор з 21.09.2011 р.) щодо перереєстрації на них ТОВ «Алекс А ЛТД».

Зазначені пояснення під час розгляду справи ДПІ не надано та не доведено наявності непереборних обставин, які перешкоджали їх наданню. При цьому, як зазначено вище, ухвалою суду від ДПІ витребовувались всі матеріали, що були взяті або повинні були буті взяті ДПІ до уваги під час прийняття оскаржуваного рішення.

Відтак, в Акті перевірки позивача, з посиланням на зміст інших вищезгаданих актів перевірки та пояснень, які не надані ДПІ до матеріалів справи, робиться висновок, що перевіркою встановлено відсутність поставок та (стор. 7) укладення договорів з метою настання реальних наслідків.

У той же час, ДПІ, відтворюючи зміст зазначених актів перевірки, робить висновок, що в зв'язку з тим, що угоди є нікчемними, тобто крім висновків про фіктивність правочинів вказується і на їх нікчемність, відсутня база та об'єкт оподаткування у зв'язку з чим задекларований податковий кредит ТОВ «Ріоніт»зменшується до 0, а також зменшуються податкові зобов'язання ТОВ «Ріоніт» та податковий кредит покупців цього підприємства до значення «0».

Надалі в Акті перевірки також зазначається про суперечність угод інтересам держави і суспільства про вчинення угод удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Акт перевірки не містить відомостей - які саме угоди є фіктивними, а які є нікчемними, як і взагалі не зазначено реквізитів цих угод.

Внаслідок вищенаведеного, як зазначено в Акті перевірки, та в порушення вимог п. 185.1., 188.1., 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. ПК України за результатами перевірки встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 10.1. Декларації з ПДВ на суму взаємовідносин з ТОВ «Ріоніт», а саме завищення податкового кредиту у сумі 200 001 грн. за серпень 2011 р. та відповідно завищення від'ємного значення ПДВ за серпень 2011 року на суму 200 001.

Саме наведені висновки покладені в основу оскаржуваного рішення.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, під час розгляду справи встановлено, що між ТОВ «Ріоніт»(постачальник) та ТОВ «Нафтогаз-Альянс»(покупець) укладено договір № 8/2-ПГ від 25.08.2011 р. купівлі-продажу природного газу. Обсяг поставки -55 тис.куб.м. Період поставки -вересень 2011 року. Вартість обсягу за договором 197 901 грн. з ПДВ - 32 983,50 грн. Згідно з п. 6.1. умови оплати -100% передоплата. Умови поставки -на пунктах прийому-передачу газу в ГТС (газотранспортну систему України). Передача газу оформляється актами.

Відповідно до Акту від 30.09.2011 р. позивачу, після проведення передоплати, передано зазначений вище обсяг газу.

Окрім того, між ТОВ «Ріоніт»(постачальник) та ТОВ «Нафтогаз-Альянс»(покупець) укладено договір № 9/2-ПГ від 26.08.2011 р. купівлі-продажу природного газу, відповідно до якого передбачено поставку газу у вересні 2011 року обсягом 278,502 тис.м.куб. на загальну суму 1 002 105 грн. з ПДВ -167017 грн. Згідно додаткової угоди від 27.08.2011 р., передбачено додаткову поставку у вересні 2011 р. поставку 166,498 тис.м.куб. природного газу вартістю 600 758,93 грн. з ПДВ -100126,49 грн. 1 002 105 грн. з ПДВ -167017 грн. Умови оплати, поставки та оформлення поставки -ті самі, що і за попереднім договором. У зв'язку з передачею газу оформлено два акти від 30.09.2011 р. на зазначені обсяги.

Загалом зазначеними договорами передбачено поставку 500 тис.куб.м. вартістю 1 800 764,93 грн. з ПДВ.

В контексті наведеного суд зазначає, що в даному випадку поставка газу з боку ТОВ «Ріоніт»не потребує отримання ліцензії на постачання природного газу, оскільки ліцензуванню підлягає постачання газу безпосередньо кінцевому споживачу, у той же час за даними операціями позивач не є кінцевим споживачем. Сторони зазначених договорів є відповідно оптовим продавцем та оптовим покупцем. Наведений висновок щодо ліцензування випливає з положень Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010 № 10, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 січня 2010 р. за № 27/17322, зокрема, з визначення термінів «постачання газу за нерегульованим тарифом», «споживач газу», «газопостачальне підприємство».

Фактична передача зазначених обсягів газу підтверджується повідомлення Об'єднаного диспетчерського управління ДК «Укртрансгаз» (за підписом директора ОДУ) від 19.04.2012 р. № 64-370/7, в якому зазначено, що відповідно до звітів постачальників, які надходили до ОДУ, у вересні 2011 року ТОВ «Ріоніті»було передано 500 тис.куб.м. газу для ТОВ «Нафтогаз-Альянс», що, як зазначено у повідомленні, підтверджується завіреними копіями відповідних актів прийому-передачі газу.

Відносно статусу ДК «Укртрансгаз»слід зазначити, що зазначена компанія є газотранспортним підприємством та відповідно до п. 12. Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1729, з урахуванням Порядку доступу до газотранспортної системи України, затвердженого наказом НАК "Нафтогаз України" від 26 березня 2001 р. № 79, крім іншого, виконує диспетчерські функції з контролю та регулювання надходження і реалізації природного газу. Виходячи з наведеного, у суду не виникає сумнівів у достовірності вищезгаданої інформації.

Щодо здійснення попередньої оплати, як «першої події»до матеріалів справи надано банківські виписки згідно з якими позивачем на користь ТОВ «Ріоніт»сплачено 26.08.2011 р. 700 002 грн. (за природний газ вересня 2011 р., у т.ч. ПДВ -116667 грн.). У зв'язку з проведенням попередньої оплати позивачу видано податкові накладні від 26.08.2011 р.; № 50 на суму 197901 грн. з ПДВ -32983,50 грн. (щодо попередньої оплати обсягу газу 55 тис.куб.м.), № 33 на суму 502101 грн. з ПДВ 83683,50 грн. (щодо попередньої оплати обсягу газу 139,542271 тис.куб.м.).

Окрім того, в контексті формування спірної суми податкового кредиту у серпні 2011 р. до матеріалів справи також залучено податкову накладну від 31.08.2011 р. на суму 500004 грн. з ПДВ 83334 грн. (щодо обсягу газу 138,959479 тис.куб.м. за вищезгаданим договором № 9/2-ПГ від 26.08.2011 р.).

Слід додати, що в наступному періоді, у вересні 2011 р., позивачем також здійснено попередню оплату за газ вересня 2011 року, а саме 08.09.2011 р. на суму 600 758,93 грн. з ПДВ 100126,49 грн. у зв'язку з проведенням якої позивачу видано податкову накладну № 20 від 09.09.2011 р. на зазначену суму з ПДВ, щодо якої (податкової накладної, суми ПДВ) Акт перевірки не містить будь-яких зауважень.

Крім того, в контексті подальшої реалізації придбаного газу та права на його реалізацію споживачам, позивачем надано копію Ліцензії № 331919 із строком дії з 31.05.2007 р. по 30.05.2012 р., видану Національною комісією регулювання електроенергетики на постачання газу за нерегульованим тарифом, а також договори, додатки та первинні документи щодо реалізації газу у вересні 2011 року: ВАТ «Тростянецький м'ясокомбінат», ЗАТ «Вінницяпобутхім», АКПП «Золота нива», ТОВ «Еталон-Плюс», ТОВ «Транс-реал», ТОВ «Краматорський шифер».

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, згідно з п/п. 14.1.178 Податкового кодексу України, податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Виходячи із змісту п. 185.1. об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/робі/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України).

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України). Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

В цьому контексті під час розгляду справи ДПІ не надано доказів виявлення розбіжностей між даними позивача з його контрагентом та повідомлення платників податків про ці розбіжності.

Слід додати, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

Отже, наведені вище норми законодавства у їх сукупності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ.

При цьому, відповідно до наведених вище норм, проведення попередньої оплати, є підставою для видачі у зв'язку з цим податкових накладних та формування на їх підставі податкового кредиту покупця.

У взаємозв'язку з наведеним, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ під час розгляду справи не довела обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

У той же час, виходячи з вищенаведених положень законодавства, є правомірним формування податкового кредиту по факту оплати коштів (в якості попередньої оплати) за газ (по першій події), а відтак, в даному випадку формування позивачем у серпні 2011 року податкового кредиту по факту попередньої оплати відповідає наведеним вище вимогам законодавства.

При цьому, хоча сам факт попередньої оплати вже є достатньою та правомірною підставою для формування на підставі податкових накладних податкового кредиту, суд вважає за необхідне відносно підтвердження наступної (у вересні 2011 року) поставки газу, зазначити, що сукупність досліджених під час розгляду справи вищенаведених документів за відносинами позивача з його безпосереднім контрагентом, які (документи) зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у т.ч. вищезгадане підтвердження з боку ОДУ ДК «Укртрансгаз»та оперативні дані ОДУ ДК «Укртрансгаз»щодо надходження та розподілу газу по ТОВ Ріоніт»та по ТОВ «Нафтогаз-Альянс», де, крім іншого, підтверджується отримання ТОВ «Ріоніт»від ТОВ «Алекс-А ЛТД» у вересні 2011 року газу обсягом 21850,295 тис.куб.м., а також у взаємозв'язку з наведеним - договори і первинні документи щодо подальшої реалізації газу, не дають підстав для висновку про нездійснення операцій з поставки газу у вересні 2011 року, щодо якого була здійснена попередня оплата газу у серпні 2011 року, або здійснення операцій без мети використання їх результатів у власній господарській діяльності позивача, та відповідачем не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій. Підтвердження фактичного руху газу по ланцюгу зазначених ДПІ осіб, вказує, крім іншого, на спрямованість угоди на реальне настання наслідків, передбачених зазначеними вище угодами, та зв'язок здійсненої передоплати з господарською діяльністю позивача.

Слід додати, що контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не спростовується відповідачем в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Вищезгадані податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з відомостями первинних/платіжних документів.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд також зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не надано жодних доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій (здійсненої передоплати) з господарською діяльністю позивача, про не вчинених операцій, про відсутність факту поставки продукції, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В контексті доводів ДПІ, викладених в акті перевірки, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду справи ДПІ не надано жодного акту відносно третіх осіб, про які йдеться в акті перевірки позивача, не надано пояснень відносно посадових осіб ТОВ «Алекс-А ЛТД», з яким позивач не мав взаємовідносин та на які міститься посилання в Акті перевірки.

При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку ТОВ «Алекс-А ЛТД», з яким в даному випадку позивач не вступав у відносини, не є підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ за фактом попередньої оплати.

В контексті наведеного ДПІ під час розгляду справи не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагента, їх посадових осіб, а також контрагентів контрагента позивача (їх посадових осіб), з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності певних підприємств та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ щодо фіктивності ТОВ «Алекс-А ЛТД», нікчемності та одночасно фіктивності правочинів, укладених між цією особою та контрагентом позивача, а також між контрагентом позивача із самим позивачем, суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 551 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким би встановлювалась реєстрація учасників спірних операцій, а також контрагентів контрагента позивача, на підроблені, втрачені документи або реєстрація на підставних осіб, на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

В контексті наведеного, слід додати, що під час розгляду справи не надано доказів проведення в рамках кримінальної справи або ініційованої ДПІ в порядку ст. 84 ПК України експертизи щодо можливої підробки підписів на первинних документах по операціях з оплати газу та його поставки, а отже само по собі посилання в Акті перевірки позивача на пояснення посадових осіб ТОВ «Алекс-А ЛТД», яких, як зазначено вище, навіть не надано до матеріалів справи, не є належним та допустимим доказом для висновку про юридичну дефектність угод, первинних документів, податкових накладних по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Ріоніт»та підставою для висновку про вчинення позивачем та його контрагентом порушень податкового законодавства внаслідок чого б позивач позбавлявся права на спірні суми податкового кредиту.

Окрім того, в контексті доводів Акту перевірки, слід зазначити, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо визнання судом фіктивним правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, тобто їх вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних податкового кредиту за вищезгаданими операціями та призводили до зменшення від'ємного значення ПДВ за спірний період.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення. У свою чергу, судом не встановлено обставин, які б у взаємозв'язку з наведеними вище нормами законодавства спричиняли позбавлення позивача права на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ за спірними операціями. У зв'язку з цим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. На поверненні судового збору позивач в судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз-Альянс»(код з ЄДР 34881820; адреса: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2 н/п 43; поштова адреса: 04071, м. Київ, вул. Хорива, 55-А) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби № 0002682203 від 27.04.2012 р.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 13.06.2012 р.