Постанова № 24715773, 28.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

в порядку письмового провадження

місто Київ

28 травня 2012 року № 2а-3660/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є.,

за позовом

Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

в особі філії Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»Управління з переробки газу та газового конденсату

в інтересах Шебелинського відділення з переробки газового конденсату і нафти філії Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»Управління з переробки газу та газового конденсату

до

Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області

про

скасування рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»Управління з переробки газу та газового конденсату в інтересах Шебелинського відділення з переробки газового конденсату і нафти філії Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»Управління з переробки газу та газового конденсату звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про скасування рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про опис майна у податкову заставу за № 2/24-037 від 8 лютого 2011 року.

Позовні вимоги з урахуванням їх доповнень мотивовані тим, що спірне рішення винесене неправомірно, оскільки, по-перше, Шебелинське відділення з переробки газового конденсату і нафти філії Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»не має майна у власності, не наділене правом розпорядження майном і йому не передавалось майно в оперативне управління, а отже, на думку позивача, у відділення відсутнє будь-яке майно, яке можна описати у податкову заставу.

По-друге, стаття 89 ПК України встановлює обмеження щодо поширення права податкової застави на майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу», тобто на об’єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами. Відповідно до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України»включено до переліку №1 об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації за №20077720, тому оскільки засновником Дочірньої компанії «Укргазвидобування»є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», то право податкової застави на неї не поширюється.

По-третє, прийняття рішення про опис майна у податкову заставу можливо лише у випадку, коли такі дії не були застосовані раніше до цього підприємства по податковому боргу за один і той же період. Однак, відповідач під час оформлення рішення про опис майна у податкову заставу від 8 лютого 2011 року не скасував реєстрацію опису усіх активів, яка була проведена у 2008 році, що, в свою чергу, було предметом судового розгляду (справа Окружного адміністративного суду міста Києва №2а-9502/09).

По-четверте, на час винесення спірного рішення за відділенням податковий борг по акцизному податку не рахувався, оскільки усі суми податкових зобов’язань рахувались за юридичною особою –Дочірньою компанією «Укргазвидобування». Зокрема, позивач відзначає, що судовим рішенням у справі №2а-9124/09, яке набрало законної сили, встановлено, що в разі прийняття рішення про сплату податку юридичною особою самостійно при умові існування філій і структурних підрозділів, відповідальність за своєчасність та повноту сплати податку несе Дочірня компанія «Укргазвидобування», а не Шебелинське відділення з переробки газового конденсату і нафти.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на те, що ст. 15 ПК України платниками податку визнані також і відокремлені підрозділи юридичних осіб, у зв’язку з чим на них покладено обов’язок зі сплати податків та зборів. Вимоги ПК України є обов’язковими для виконання усіма платниками податків незалежно від їх організаційно-правової форми, форми власності та галузевої приналежності. За Шебелинським відділенням з переробки газового конденсату і нафти обліковувалась заборгованість з узгодженого податкового зобов’язання, що стало підставою для формування податкової вимоги №13 від 7 лютого 2011 року та надіслання її відділенню. Правомірність виставлення податкової вимоги підтверджена рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2011 року по справі №2а-3626/11, яке набрало законної сили згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2012 року. А отже, податковий орган мав усі законні підстави за наявності податкового боргу прийняти рішення про опис майна у податкову заставу.

У судовому засіданні за згодою сторін ухвалено рішення про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі –позивач) створена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1173 від 24 липня 1998 року «Про розмежування функцій з видобування, транспортування і реалізації природного газу на базі газовидобувних підприємств та структурних підрозділів AT «Укргазпром»та включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та є юридичною особою.

Державна податкова інспекція у Балаклійському районі Харківської області (далі –відповідач) прийняла рішення №2/24-037 від 8 лютого 2011 року про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків - Шебелинського відділення з переробки газового конденсату і нафти філії Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі –Шебелінське відділення) у відповідності до вимог ст. 89 розділу ІІ ПК України.

Підставою для прийняття відповідачем спірного рішення була несплата Шебелинським відділенням узгодженої суми податкового зобов’язання та винесення податкової вимоги №13 від 7 лютого 2011 року. Оскільки вказані факти сторони не заперечують суд на підставі ч. 3 ст. 72 КАС України приймає їх як достовірні.

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 24 жовтня 2008 року ДПІ у Балаклійському районі проведено реєстрацію податкової застави за №8110180 на всі активи Шебелинського відділення на підставі абз. 3 п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21 грудня 2000 року.

Спірні правовідносини виникли з підстав неправомірності, на думку позивача, обтяження рухомого майна Шебелинського відділення та опису його майна у податкову заставу, проти чого відповідач заперечує.

Підпункт 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України дає визначення поняття податкової застави і зазначає, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Пункт 89.1 ст. 89 ПК України регламентує підстави виникнення та строки виникнення податкової застави, у відповідності до якої право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Грошовим зобов'язанням платника податків, у відповідності до п. 14.1.39 ст. 14 ПК України, є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В свою чергу згідно п. 14.1.156 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання –це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

При цьому, згідно приписів п. 14.1.175 ст. 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, визнається податковим боргом.

Отже, зі змісту викладених норм випливає висновок, що податкова застава є тимчасовим обмеженням щодо відчуження майна платником податків, тобто особою, на яку покладено обов'язок зі сплати податків, зборів та виконання інших обов'язків, пов'язаних з такою сплатою, яка має податковий борг з узгодженої суми грошового зобов’язання.

Таким чином, за наявності у Шебелинського відділення статусу платника податку та податкового боргу виникає право податкової застави, яка застосовується в порядку, встановленому ст. 89 ПК України та Порядком «Про затвердження Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби», затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України №1043 від 24 грудня 2010 року.

При доведенні вказаних фактів суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

В матеріалах справи наявна ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2012 року, якою залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2011 року про відмову в задоволенні позову, у справі №2а-3626/11/2670 за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області про скасування податкової вимоги №13 від 7 лютого 2011 року, у зв’язку з чим згідно ч. 1 ст. 72 КАС України не потребують доказування вже встановлені наведеним судовим рішенням обставини у даній справі.

Як встановлено судами, Державною податковою інспекцією у Балаклійському районі Харківської області 7 лютого 2011 року сформовано податкову вимогу №13 у зв'язку із несплатою у терміни, визначені у договорах про розстрочення, часток розстрочених сум податкових зобов'язань з акцизного збору в сумі 1224691735,79 грн., а також за рахунок несплати штрафної санкції по ПДВ, визначеної податковим повідомленням-рішенням від 8 листопада 2005 року №0003042301/3 в сумі 238302,00 грн. Суди прийшли до висновку, що Державною податковою інспекцією у Балаклійському районі Харківської області правомірно було виставлено податкову вимогу Шебелинському відділенню з переробки газового конденсату і нафти, оскільки податкове зобов'язання позивача з ПДВ в розмірі 238302,00 грн. виникло в 2005 році, тобто до переходу ним на сплату консолідованого податку. Щодо включення до податкової вимоги акцизного збору на бензин моторний та акцизного збору на інші нафтопродукти, суди дійшли висновку, що станом на дату надіслання першої податкової вимоги Шебелинському відділенню з переробки газового конденсату і нафти, борг зі сплати акцизного збору на бензин моторний та акцизного збору на інші нафтопродукти рахувався саме за Шебелинським відділенням з переробки газового конденсату і нафти.

З цього ж приводу слід відзначити, що судом не приймаються до уваги посилання позивача на судові рішення у справах Окружного адміністративного суду міста Києва №№2а-9124/2670, 2а-9502/09/2670 як на одну з підстав для відмови в позові, оскільки у вказаних рішеннях, хоча і були встановлені обставини щодо неправомірності виставлення податкових вимог та реєстрації права податкової застави за наслідком несплати того ж за правовою природою виникнення податкового зобов’язання, проте лише з підстав того, що граничний строк його сплати ще настав у зв’язку з його розстроченням. Будь-які інші мотиви щодо розміру податкового зобов’язання та/або порушення порядку і процедури включення до державного реєстру обтяжень запису про реєстрацію податкової застави майна Шебелинського відділення судами у даних справах не наводились.

Втім, судами у справі №2а-3626/11/2670 встановлено правомірність винесення податкової вимоги №13 від 7 лютого 2011 року, підтверджено факт наявності податкового боргу саме у Шебелинського відділення станом на час її формування, а також наявність у нього статусу платника податку, що є підставами для виникнення права податкової застави.

Також, судом не приймаються до уваги твердження позивача, що на майно Шебелинського відділення не поширюється право податкової застави через, встановлені ст. 89 ПК України та ст.4 Закону України «Про заставу»обмеження, як необґрунтовані та такі, що невірно тлумачать норми права.

Дійсно п. 89.2 ПК України, окрім переліку майна щодо якого не може бути застосовано право податкової застави, містить відсилочну норму на підпункт 87.3.7 цього Кодексу, який у свою чергу посилається на положення Закону України «Про заставу»N2654-XII від 2 жовтня 1992 року.

Так, згідно ст. 4 Закону України «Про заставу»предметом податкової застави, не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.

Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»від 7 липня 1999 року N847-XIV затверджено перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, а також тих, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані.

Проте, відповідно до зазначеного Закону, ані позивач, ані Шебелинське відділення не включені до переліку, у зв’язку з чим дія ст. 4 Закону України «Про заставу»на них не розповсюджується. Окрім того, на думку суду, наявність в переліку підприємств, що не підлягають приватизації НАК «Нафтогаз» жодним чином не вказує на поширення заборони на позивача та на Шебелинське відділення, оскільки позивач як дочірня компанія, засновником якої є НАК «Нафтогаз», не є відокремленим чи структурним підрозділом останнього, а за своєю організаційно-правовою формою є окремою юридичною особою, в складі якої, зокрема, створено структурний підрозділ - Шебелинське відділення, тобто в даному випадку позивач лише контролюється іншою юридичною особою (материнською компанією).

На останнє відзначається, що слід відрізняти, що за характером та правовим підґрунтям, опис майна, тобто механізм застосування податкової застави органами державної податкової служби та державна реєстрація обтяжень є різними за процедурою діями та регулюються окремими нормативно-правовими актами, у зв’язку з чим не скасування відповідачем державної реєстрації опису проведеного у 2008 році не впливає на правомірність та законність прийняття спірного рішення про опис майна.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні даного спору приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття ним рішення про опис майна у податкову заставу за № 2/24-037 від 8 лютого 2011 року.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

В даному випадку суд не знаходить підстав для висновку про порушення відповідачем як суб'єктом владних повноважень вказаних принципів під час прийняття оскаржуваного рішення, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, –

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. Є. Блажівська