Постанова № 24715770, 08.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 червня 2012 року 15:00 № 2а-2588/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовом

Приватного підприємства “Іменс”

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про

скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23 лютого 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Приватне підприємство “Іменс” (далі по тексту –позивач, ПП “Іменс”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2011 року №0008962309.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2012 року позовну заяву ПП “Іменс” залишено без руху, у зв’язку з не доданням до позовної заяви оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі, встановленому пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру.

12 березня 2012 року позивач усунув недоліки шляхом подання необхідних підтверджуючих документів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-2588/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 26 березня 2012 року.

В судовому засіданні 26 березня 2012 року оголошено перерву до 10 квітня 2012 року, у зв’язку з необхідністю витребування доказів.

Судові засідання 10 квітня 2012 року та 07 травня 2012 року відкладались у зв’язку з неявкою представника позивача.

В судовому засіданні 21 травня 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача в судове засідання не з’явився.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представників відповідача, третьої особи та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 21 травня 2012 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 18 жовтня 2011 року №0008962309 на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення статті 185, підпунктів 198.3, 198.6 статті 198, підпунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, ПП “Іменс” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2 592 066,00 грн., в тому числі за основним платежем –2 592 065,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –1,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 28 вересня 2011 року №1301/23-9/30856015 “Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки Приватного підприємства “Іменс” (код ЄДРПОУ 30856015) з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року (далі по тексту – Акт перевірки).

Як свідчить Акт перевірки, в ході проведення аналізу даних, наведених у інформаційній базі даних “Система автоматизоване співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України” встановлено розбіжність між сумами податку на додану вартість включену до складу податкових зобов’язань контрагентів: ТОВ “РВГ “Едра”, ПП “Фірма “Інтел аллс”, ТОВ “Стеді”, ТОВ “Сінтез І”, та сумою визначеною ПП “Іменс” у складі податкового кредиту. Дані розбіжності виникли в результаті того, що декларації з податку на додану вартість ТОВ “РВГ “Едра”, ПП “Фірма “Інтел аллс”, ТОВ “Стеді”, ТОВ “Сінтез І” за травень 2011 року подано до ДПІ у Печерському районі м. Києва з нульовими показниками.

Крім того в акті перевірки зазначено, що ТОВ “РВГ “Едра”, ПП “Фірма “Інтел аллс”, ТОВ “Стеді”, ТОВ “Сінтез І” не мали можливості фактично здійснювати господарські операції через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв’язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; та зроблено висновок про порушення частини п’ятої статті 203, частини першої статті 207, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228, Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах.

На думку ДПІ у Печерському районі м. Києва, оскільки зазначеними постачальниками позивача не включено до складу податкових зобов’язань суми податку на додану вартість, які відображені ПП “Іменс” у складі податкового кредиту за травень 2011 року, то право на податковий кредит у ПП “Іменс” відсутнє.

Враховуючи наведене, в Акті перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті, всього у сумі 2 592 065,00 грн., за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року.

Позивач не погоджується зі спірним податковим повідомленням-рішенням, вважає, що висновки про порушення ним норм Закону України “Про податок на додану вартість” не відповідають дійсності, та обґрунтовує позов наступним: документальна невиїзна позапланова перевірка проводилась з порушенням чинного законодавства; діючим законодавством не передбачено обов’язку платника податків контролювати сплату податків його контрагентами; несплата такими контрагентами податку в разі фактичного здійснення господарських операцій не впливає на формування податкового кредиту покупцем; до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які складені постачальниками, діяльність яких не має фіктивного характеру.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ПП “Іменс” та вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ПП “Іменс” та ТОВ “РВГ “Едра”, ПП “Фірма “Інтел аллс”, ТОВ “Стеді”, ТОВ “Сінтез І”, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит –це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення ПП “Іменс” до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв’язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи позивачем не надано суду первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ “РВГ “Едра”, ПП “Фірма “Інтел аллс”, ТОВ “Стеді”, ТОВ “Сінтез І” та податкових накладних виписаних зазначеними контрагентами, які б підтвердили право позивача на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість сплаченого (перерахованого) у зв’язку з придбанням товарів (послуг).

Крім того, позивачем не доведено факту наявності та використання в межах своєї господарської діяльності придбаних у ТОВ “РВГ “Едра”, ПП “Фірма “Інтел аллс”, ТОВ “Стеді”, ТОВ “Сінтез І” товарів (послуг).

Таким чином, позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ “РВГ “Едра”, ПП “Фірма “Інтел аллс”, ТОВ “Стеді”, ТОВ “Сінтез І” носять реальний характер.

З огляду на не підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ “РВГ “Едра”, ПП “Фірма “Інтел аллс”, ТОВ “Стеді”, ТОВ “Сінтез І”, суд вбачає, що ПП “Іменс” неправомірно формувало податковий кредит з податку на додану вартість за травень 2011 року.

Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем статті 185, підпунктів 198.3, 198.6 статті 198, підпунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, ПП “Іменс” в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в травні 2011 року на суму 2 592 065,00 грн., є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому, збільшення ПП “Іменс” суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення від 18 жовтня 2011 року №0008962309 є правомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в свою чергу позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПП “Іменс” не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватному підприємству “Іменс” відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко