Постанова № 24715317, 30.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2012 року № 2а-2397/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. при секретарі Паньківу В.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Капітал»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києві Державної податкової служби провизнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 07.10.2011 р. №0001671750/0.за участю представників сторін:

від позивача: Старіков А.В.

від відповідача: Невмержицька І.Л.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.05.2012 року о 15 год. 53 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Капітал», звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києві про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києві №0001671750/0 від 07 жовтня 2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прийшов до помилкового висновку в Акті перевірки, а податкове повідомлення-рішення прийнято без врахування норм закону та всіх обставин справи.

Представник Позивача наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що висновки в акті перевірки ґрунтуються на положеннях податкового законодавства, є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підстав для скасування спірного рішень не має.

Відповідач наполягає на відмовлені в задоволенні в повному обсязі та зазначає, що в діях Відповідача відсутні порушення норм законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Капітал»(надалі по тексту Позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2011 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 22.09.2011 р. за № 436/1-23-60-31871186 (надалі по тексту Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.2, п. 1.3 ст.1, пп. 4.2.11, п. 4.2 ст.4, п. 1.15 ст. 1, п. 7.1 ст. 7, пп 8.1.1 пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 2 Закону України від 22.05.2003 №889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб" (зі змінами та доповненнями) та п.167.1 ст. 16, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168, пп.170.1.2 п. 170.1 ст. 170, п. 171.2 ст. 171., п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2011 №2755- ІV, із змінами та доповненнями.

На підставі даного акту перевірки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 07.10.2011 р. № 0001671750/0 про сплату 47 439,08 грн. податку з доходів фізичних осіб з них за основним платежем 41715,56 грн. та штрафні (фінансові) санкції 5 723,52 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

По-перше. Судом встановлено, що на підставі авансового звіту №ОА-0000391 від 23.08.2010 працівнику ОСОБА_3 Позивачем у серпні 2010 року було виплачено готівку в сумі 2600,00 грн.

Згідно пп. «д», «ї»п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(надалі по тексту Закон №889-ІV) дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді заробітної плати, нарахованої (виплаченої, наданої) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця …, інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Відповідно до п.п. "г" і "е" п.п. 4.2.9. п. 4.2. ст. 4 зазначеного Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом; вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Крім того, абз. 1 п. 1.1 ст. 1 Закону №889-ІV, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно пп.5.8.4 п. 5.8 Положення № 72 від 19.02.2001 р., при перевірці авансових звітів про використання одержаної під звіт готівки для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню вимог підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з авансовим звітом), наявність оригіналів підтверджувальних документів, їх погашення, цільове витрачання підзвітних сум тощо. Крім того, ураховується те, що представлення авансових звітів про використання підзвітних сум із порушенням установлених термінів може дозволятися лише в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.

Відповідно до п. 6 Порядку складання Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, затвердженого Наказом ДПА України від 19.09.03 №440, звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, складається фізичними особами, що отримали такі кошти на підприємствах всіх організаційно-правових форм або у фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності. Фізична особа, що отримала такі кошти, заповнює всі графи Звіту, крім: "Звіт перевірено", "Залишок внесений (перевитрата видана) у сумі за касовим ордером", бухгалтерських проводок, розрахунку штрафу та суми утриманого податку за несвоєчасно повернуті витрачені кошти на відрядження або під звіт, які заповнюються особою, що надала такі кошти; доцільності проведених витрат та "Звіт затверджено", які підписуються керівником (податковим агентом).

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В матеріалах справи містяться квитанції видані ФОП ОСОБА_4 в яких зазначено наступні реквізити: «платник ОСОБА_3»; «за послуги від 17.08 до 20.08.2010т р.»; всього до сплати (грн.); підпис».

У відповідності до 5.1 п. 5 Положення №614 від 01.12.2000 р., розрахункова квитанція - це розрахунковий документ, бланк якого виготовлений друкарським способом, а окремі реквізити заповнюються від руки або шляхом проштамповування при реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) або при видачі коштів покупцеві у разі повернення товару, рекомпенсації послуги, прийняття цінностей під заставу та в інших випадках. Форма N РК-1 розрахункової квитанції наведена в додатку 3.

Згідно вимог п. 2.1 п. 2 вищезазначеного Положення,установлені в даному Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, працівником Позивача було отримано додаткові блага у вигляді компенсації понесених ним витрат документально не підтверджено, а тому висновки Відповідача та донарахування Позивачу 390 грн. податку з доходів фізичних осіб є правомірними.

По-друге. Судом встановлено, що між Позивачем та гр. України ОСОБА_5, яка діє від імені своєї малолітньої дочки, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №13/09/10-ТОЮ/ФК від 13.09.2010 р.

У відповідності до п. 1.1 даного Договору, орендодавець надає, а Орендар приймає в платне користування (оренду) нежитлові приміщення (групи приміщень №13) (в літ.Б), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно п. 4.1 Договору, сторони встановили, що розмір щомісячної орендної плати за Приміщення, що передається в оренду, встановлюється з розрахунку 160,00 грн., за оренду 1 кв.м. приміщення, що становить 30 224,00 грн. за один календарний місяць.

Згідно пп. «д», «ї»п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді заробітної плати, нарахованої (виплаченої, наданої) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця …, інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Відповідно до п.п. "г" і "е" п.п. 4.2.9. п. 4.2. ст. 4 зазначеного Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом; вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, зокрема, для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент (пп. «а»п. 17.2 ст. 17 Закону).

Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (п. 1.15 ст. 1 Закону).

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону (п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8).

Оскільки у спірних правовідносинах позивач є податковим агентом, він зобов'язаний був нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку - ОСОБА_5

Підпунктом 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону визначено, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

З вищевикладеного вбачається, що податкове повідомлення-рішення №0001671750/0 від 07 жовтня 2011 р. винесено податковим органом правомірно, а тому вимоги Позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук