Ухвала суду № 24701426, 14.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

14 червня 2012 року м. Київ К-32184/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «РТЦ «Кремінь-Інвест»(далі -Товариство)

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010

у справі № 2а-47492/09/1670

за позовом Товариства

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (далі -Кременчуцька ОДПІ)

про визнання дій неправомірними.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача -Вісневського В.А.,

відповідача -не з'явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням подальших уточнень до нього) подано про зобов'язання Кременчуцьку ОДПІ утриматися від прийняття рішень та від вчинення будь-яких інших дій відносно Товариства та його посадових осіб на підставі акта від 29.07.2009 № 4384/23-209/35131982 про результати планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.05.2007 по 31.03.2009.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2010 позов задоволено з причин невідповідності висновків податкового органу, викладених в названому акті, дійсним обставинам справи.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з відсутності порушення законних прав позивача на час його звернення до суду з цим позовом, тоді як чинним законодавством не передбачено можливості захисту прав особи на майбутнє.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду як скасовану помилково.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Частиною другою статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що вникають у державі.

За змістом цієї конституційної норми судова юрисдикція поширюється лише на такі суспільні відносини, які врегульовані нормами права, тобто на правовідносини. Враховуючи, що неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок, то судовому захисту підлягає саме суб'єктивне право, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Наведений припис Конституції України кореспондується з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС).

Так, відповідно до частини першої статті 2 КАС (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 3 КАС, позивач -це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

За змістом статті 104 КАС до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, з наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Однак в даному разі Товариством не подано будь-яких доказів існування порушення або оспорювання його прав на момент звернення до адміністративного суду з цими позовними вимогами.

Зі змісту пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), випливає, що складення акта за результатами проведення перевірки платника є службовою діяльністю контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно вчинених платником порушень податкової дисципліни. Тому власне акт перевірки та його висновки не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав платника податків, а тому не можуть спричиняти порушення прав такого платника.

А відтак, як вірно зазначив апеляційний суд, за відсутності факту порушення прав позивача суд не вправі заборонити відповідачеві вчиняти певні дії відносно тих прав та обов'язків, які, на думку позивача, можуть виникнути у майбутньому.

Втім суд апеляційної інстанції не застосував до вказаних вимог необхідні процесуальні наслідки, позаяк за відсутності спірних правовідносин в даному разі провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС. Відмова ж у позові є наслідком вирішення спору по суті у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 228, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «РТЦ «Кремінь-Інвест»задовольнити частково.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2010 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010 у справі № 2а-47492/09/1670 скасувати.

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення

Головуючий суддя М.І. Костенко