Ухвала суду № 24701304, 17.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2012 р. м. Київ К-51692/09

К-51692/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,Судді: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., при секретарі Титенко М.П.

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (СДПІ у м. Миколаєві)

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009

та постанову Господарського суду Миколаївської області від 22.07.2008

у справі № 1/289/08 Господарського суду Миколаївської області

за позовом Державного підприємства «Суднобудівний завод імені 61 комунара»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (СДПІ у м. Миколаєві)

за участю прокурора Миколаївської області

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 22.07.2008, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009, позов задоволено: скасовано рішення № 00017336/0 від 07.12.2007 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4239666,91 грн.

Висновок суду вмотивований відсутністю порушення з боку позивача термінів проведення розрахунків в іноземній валюті, встановлених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України.

В касаційній скарзі СДПІ у м. Миколаєві просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норми ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(Закон № 185/94-ВР).

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 29.11.2007 № 940/36/14313240, про порушення підприємством норми ст.2 Закону № 185/94-ВР, а саме: порушення термінів проведення розрахунків в іноземній валюті у зв'язку з надходженням на митну територію України товарів, імпортованих на умовах сплати авансових платежів, при виконанні контрактів № EDG - 48 від 02.11.2005, № 1148- pump-I від 02.11.2005, № 48- PM від 26.11.2005, № 48- bоіt від 26.11.2005, № 13450-F.О.SЕР-48 від 26.11.2005, № 1148- pump-2 від 02.11.2005, № 13450- FІRЕ/ІNS-48 «Раrос Ехроrt ОУ АВ»від 26.11.2005, № 13450-НЕRМ/ІNS-48 від 26.11.2005, № 13450-1148-SР «Аlbе Таrdіпg & Сопsultіng QmbH»від 07.07.2005, № КМW 694 від 08.07.2005, № 135450-МЕ-1148 від 18.10.2004, поза межами терміну, встановленого цією статтею. При цьому за висновком контролюючого органу датою імпорту є дата оформлення вантажної митної декларації в режимі імпорту (ВДМ).

За наслідками висновків вказаного акту СДПІ у м. Миколаєві прийнято рішення № 00017336/0 від 07.12.2007 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6995019,70 грн., з яких позивачем оспорюється правомірність застосування у сумі 4239666,91 грн.

Відповідно до частині 1 ст.2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У судовому процесі встановлено, що позивач отримав індивідуальні ліцензії Національного банку України на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортними операціями за контрактами № 1148- pump-I від 02.11.2005, № EDG - 48 від 02.11.2005, № КМW 694 від 08.07.2005, № 48- PM від 26.11.2005, № 1148- pump-2 від 02.11.2005, № 13450-F.О.SЕР-48 від 26.11.2005, № 48- bоіt від 26.11.2005, № 135450-МЕ-1148 від 18.10.2004 (а.с.17-24).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»№ 959-ХІІ моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Частинами 1 та 2 статті 43 Митного кодексу України встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ст. 44 Митного кодексу України товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби пред'являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.

Суд враховує, що відповідно до частини 3 ст. 71 цього Кодексу митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України резидентами (крім громадян), крім випадків переміщення товарів і транспортних засобів через територію України у режимі транзиту, здійснюється митними органами, у зонах діяльності яких розташовані ці резиденти.

Також згідно з частиною 1 ст. 95 вказаного Кодексу переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574, ВМД є заявою встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що оформлена ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон товарів, а є документом, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує наявність у суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим, підтверджує, а не встановлює права і обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій, тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну. При цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаро -супровідного документа (CMR), наявність на якому запису митного органу «під митним контролем»з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України. За таких обставин датою імпорту (надходження на митну територію України) є не дата оформлення ВМД, а дата фактичного перетину митного кордону.

Враховуючи це, доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 22.07.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак

Суддя Є.А. Усенко