Ухвала суду № 24701311, 24.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2012 року м. Київ К/9991/32611/11

К/9991/32611/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.Судді: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., при секретарі:Титенко М.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011

у справі № 2-а-89/11/0270 Вінницького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Вінницький агрегатний завод»»

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.03.2011 у задоволенні позову відмовлено з мотивів відсутності у позивача правових підстав включити до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість не в тому податковому періоді, в якому була здійснена поставка та/або розрахунок за придбані товари (послуги), що виключає можливість декларування цих сум ПДВ до бюджетного відшкодування.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 31.08.2010 року № 0002432300/0 про зменшення ТОВ «Торговий дім «Вінницький агрегатний завод»»сум бюджетного відшкодування в податковому обліку за квітень, травень 2010 року на загальну суму 510608,00 грн.; визнано протиправною бездіяльність ДПІ у м. Вінниці щодо ненадання ГУ ДК України у Вінницькій області висновків про відшкодування ТОВ «Торговий дім "Вінницький агрегатний завод"»сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року в розмірі 130505,00 грн., за травень 2010 року в розмірі 734739,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року в сумі 620254,00 грн., за травень 2010 року в сумі 755598,00 грн.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що бюджетне відшкодування за податковими деклараціями з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року підтверджено контролюючим органом за результатами документальної виїзної перевірки на суму 130505,00 грн. та 734739,00 грн. відповідно, а бюджетне відшкодування за квітень та травень 2010 року в сумі 510608,00 грн. задекларовано позивачем правомірно відповідно до норм підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР) та підлягає виплаті позивачу за рахунок грошових коштів Державного бюджету України.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Вінниці просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм підпунктів 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.4. пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, пункту 7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Позивач, заперечуючи проти касаційної скарги, просить залишити скаргу без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки акту перевірки від 17.08.2010 № 265/2320/35370339 про порушення ТОВ «Торговий дім «Вінницький агрегатний завод»»норм пункту 3.1 ст.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 510608,00 грн. (у т.ч. за квітень 2010 року на 489749,00 грн., за травень 2010 року на 20859,00 грн.). Акт містить висновок про підтвердження правомірності задекларованого підприємством бюджетного відшкодування за квітень 2010 року в сумі 130505,00 грн. та за травень 2010 року -734739,00 грн.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.08.2010 № 0002432300/0 про зменшення бюджетного відшкодування за квітень, травень 2010 року на загальну суму 510608,00 грн.

За визначенням пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 вказаної статті встановлено, що Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У судовому процесі встановлено, що позивачем було віднесено до складу податкового кредиту у податковому обліку за березень 2010 року (колонка «Б»рядка 16.4 «інші випадки коригування податкового кредиту»податкової декларації) податок на додану вартість в загальній сумі 480244,00 грн. за податковими накладними, виписаними постачальниками товарів (послуг) у лютому 2010 року. При цьому як поставка, так і оплата товарів (послуг), зазначених в цих податкових накладних, були здійснені в лютому 2010 року. Факт здійснення господарських операцій, за наслідками яких позивачу були виписані податкові накладні та відбулася сплата сум податку на додану вартість у вартості таких товарів (послуг), ДПІ не оспорюється.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. № 398-V) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 вказаної статті визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (у редакції Закону України від 20.02.2003 р. N 550-IV) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Норму підпункту 5.1 ст.5 Закону № 2181-ІІІ слід розуміти так, що встановлене нею право платника податків здійснювати коригування показників податкової звітності в разі самостійного виявлення помилки стосується не тільки сум податкових зобов`язань, але і сум податкового кредиту (при коригуванні показників податкової звітності з податку на додану вартість), оскільки сума податкового кредиту приймає участь у арифметичному визначенні чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість (рядок 18 податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166 ( у редакції наказу ДПА України від 17.03.2008 № 159).

Таким чином, позивач правомірно відобразив у рядку 16.4 податкової декларації за березень 2010 року податок на додану вартість у сумі 480244,00 грн., сплаченого за товари (послуги), придбані у попередньому податковому періоді (лютий 2010 року), реалізувавши право на коригування показників податкової звітності. У судовому процесі ДПІ не спростовані доводи позивача, що таке коригування було здійснено з метою виправлення самостійно виявленої помилки в податковому обліку.

Обґрунтованим є і висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого у вартості придбаних юридичних послуг, за квітень, травень 2010 року в загальній сумі 14166,67 грн. та вантажно-розвантажувальних робіт за березень, квітень, травень 2010 року в загальній сумі 32434,00 грн. Поставка позивачу вказаних послуг підтверджується приєднаними до справи копіями первинних документів: договорів про надання послуг, актів виконаних робіт, податкових накладних (а.с. 157 -166). Так, на підтвердження зв'язку юридичних послуг з власною господарською діяльністю позивач надав копії замовлень на надання юридичних послуг відповідно до умов договору про надання юридичних послуг від 01.10.2009, укладеного з ЗАТ «Адвокатська компанія «МЛГРУП». Послуги з навантаження та розвантаження продукції надавались ЗАТ «Вінницький агрегатний завод», як постачальником продукції відповідно до умов поставки.

Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду про наявність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не застосував пункт 1 частини 1 ст. 157 КАС України, згідно з яким суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, у частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність ДПІ у м. Вінниці щодо ненадання ГУ ДК України у Вінницькій області висновків про відшкодування ТОВ «Торговий дім «Вінницький агрегатний завод»» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року, оскільки вказані вимоги не мають наслідком захист порушеного права позивача. Правильним способом захисту порушеного права на повернення бюджетного відшкодування є стягнення суми надмірно сплаченого податку з Державного бюджету України на рахунок платника податків.

Відповідно до частини 1 ст. 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Підсумовуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню у частині задоволення позову про визнання протиправною бездіяльності ДПІ у м. Вінниці щодо ненадання ГУ ДК України у Вінницькій області висновків про відшкодування ТОВ «Торговий дім «Вінницький агрегатний завод»»бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року в сумі 130505,00 грн., за травень 2010 року в сумі 734739,00 грн. із закриттям провадження у справі в цій частині позовних вимог, а в іншій частині -залишенню без змін з вище наведених підстав.

Керуючись ст.ст. 157, 220, 223, 224, частиною 1 ст. 228, ст.ст. 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці задовольнити частково.

Скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011 у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо ненадання Головному управлінню Державного казначейства України у Вінницькій області висновків про відшкодування ТОВ «Торговий дім «Вінницький агрегатний завод»бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року в сумі 130505,00 грн., за травень 2010 року в сумі 734739,00 грн., провадження у справі в цій частині позовних вимог закрити.

В іншій частині постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак