Ухвала суду № 24701302, 17.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2012 р. м. Київ К-40042/09-С

К-40042/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,Судді: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»

на постанову Господарського суду Київської області від 22.05.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2009

у справі № А18/602-07 Господарського суду Київської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Київської області від 22.05.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2009, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «Васт-Транс»просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 11.10.2007 № 567/23-2/30367782, про порушення позивачем норм пункту 4.1 ст.4, підпункту 6.2.4 пункту 6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР), в результаті завищення в податковому обліку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 285471,00 грн. (у т.ч. за квітень 2005 року на 9923,00 грн., травень 2005 року -6575,00 грн., серпень 2005 року -16227,00 грн., вересень 2005 року - 2073,00 грн., листопад 2005 року -14920,00 грн., січень 2006 року -55331,00, лютий 2006 року -30602,00 грн., березень 2006 року -4440,00 грн., травень 2006 року -64160,00 грн., червень 2006 року -60333,00 грн., липень 2006 - 17767,00 грн., вересень 2006 року - 3120,00 грн.).

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2007 № 0001822300/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування на 272142,00 грн. та про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 272142,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що зменшення суми бюджетного відшкодування за висновком контролюючого органу стало заниження позивачем бази оподаткування за операціями з надання послуг з перевезення товарів за межі митної території України за договором з компанією -Transport Gmbh» (резидент ФРН), яка є засновником позивача та у силу норми пункту 1.26 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»пов`язаною особою, за цінами, що нижчі за звичайні.

Відповідно до пункту 4.1 ст.4 Закону № 168/97-ВР у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України»від 25.03.2005 р. № 2505-IV база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (послуг), згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Після внесення змін Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законів України»від 07.07.2005 р. № 2771-IV вказаний пункт був викладений у наступній редакції: «База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).»

Правове регулювання визначення рівня звичайних цін встановлено нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 ст.1 вказаного Закону якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 1.20.2 цієї статті передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

У судовому процесі встановлено, що позивач надавав послуги з міжнародних перевезень компанії Transport Gmbh»за ціною нижчою, ніж ціни на такі ж самі послуги для інших замовників.

Згідно з підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 ст.1 Закону № 334/94-ВР обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

На виконання вказаної норми відповідачем направлявся запит від 04.10.2007 року щодо обґрунтування рівня звичайних за операціями з надання послуг міжнародного перевезення Stern-Transport Gmbh, однак позивач усупереч вищенаведеній нормі відповіді на вказаний запит надано не надав.

Отже, з врахуванням вказаних обставин відповідач у силу норми підпункту 1.20.2 пункту 1.20 ст.1 Закону № 334/94-ВР правомірно визначив розмір звичайної ціни на основі встановлених цін за договорами міжнародного перевезення позивача з іншими замовниками та з вказаної ціни визначив базу оподаткування.

Пунктом 6.2 ст.6 Закону № 168/97-ВР встановлено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Згідно з підпункту 6.2.4 вказаного пункту поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) через митний кордон за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону України.

Отже, при здійсненні міжнародних перевезень в межах території України застосовується ставка у 20 %, а поза її межами - 0 %, тому платники податку на додану вартість, які здійснюють міжнародні перевезення, при визначенні податкових зобов'язань, повинні розділяти обсяг послуг, які надаються на території України та поза її межами, та застосовувати відповідну ставку оподаткування.

У судовому процесі встановлено, що всупереч вказаній нормі позивачем було застосовано ставку податку 0% до всього обсягу операцій з поставки послуг з перевезень, як на території України до державного кордону, так і після його перетину, що призвело до заниження податкових зобов'язань за грудень 2005 року та квітень 2006 року на 49111,67 грн. та 41325,84 грн. відповідно.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Київської області від 22.05.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак

Суддя Є.А. Усенко