Ухвала суду № 24701250, 13.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" червня 2012 р. м. Київ К-11766/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2009 року по справі № 7/289 А за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макрополь», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Батекс»про стягнення коштів

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Львівської області від 24.01.2008 року позовні вимоги ДПІ у Шевченківському районі м. Львова до ТОВ «Макрополь», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Батекс»задоволено. Застосовано наслідки за недійсним право чином, передбачені ст. 208 Господарського кодексу України, а саме: стягнуто з ТОВ «Макрополь»в дохід державного бюджету 43350,60грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2009 року, постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова -про відмову в позові.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, позивач 13.03.2009 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 31.07.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просив скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2009 року, залишити в силі постанову Господарського суду Львівської області від 24.01.2008 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Львова була проведена позапланова документальна перевірка по питанню фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Макрополь»з ТОВ «Баткс»за період з 07.07.205 по 01.10.2005, за результатами якої складено акт №1532/23-1-1/33562843 від 20.08.2007.

В ході перевірки податковим органом встановлено укладення ТОВ «Макрополь» та ТОВ «Батекс» господарських операцій на загальну суму 50220,72грн., які оформлені накладними та податковими накладними, розрахунки вчинені у безготівковій формі.

Як на підставу позовних вимог, ДПІ посилається на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16.02.2006 по справі №2-1557/10, яким визнано недійсними з моменту державної реєстрації статут і установчий договір ТОВ «Баткс»та свідоцтво про реєстрацію останнього платником податку на додану вартість.

Згідно частини 1 статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, передбачені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу.

Положення статей 207 та 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203 та частиною 2 статті 215 ЦК України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Разом з тим, встановлені частиною 1 статтею 208 ГК України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, а отже не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини 1 статті 238 ГК України.

З огляду на це, такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що спірні відносини виникли в результаті вчинення господарських операцій протягом липня-вересня 2005 року, в той час як з позовом до суду Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Львова звернулась лише 07.09.2007, тобто поза межами граничного річного строку від вчинення правопорушення, передбаченого статтею 250 ГК України.

З огляду на викладене, висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог відповідає вимогам закону.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ Г.К. Голубєва

Суддя Т.М. Шипуліна