Ухвала суду № 24701222, 21.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2012 р. м. Київ К-20895/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Нечитайла О.М.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 16.05.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2007

у справі № 14/54-1521 (22а-2158/07)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет-збут"

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 16.05.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2007, позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000092309/0/51109 та № 0000102309/0/51110 від 15.08.2006.

Тернопільська державна податкова інспекція подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами норм матеріального права, зазначаючи, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання зі сплати податку на додану вартість постачальнику товару.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Податкові повідомлення-рішення від 15.08.2006 № 0000102309/0/51110 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 44424 грн., в т.ч. 29616 грн. за основним платежем та 14808 грн. штрафними (фінансовими) санкціями, та від 15.08.2006 № 000092309/0/51109 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 66637,5 грн., в т.ч. 44425 грн. за основним платежем та 22212,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), прийняті за наслідками проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Маркет-Збут" з питань правильності декларування ПДВ та податку на прибуток за операціями з розрахунків з УПП "Укртехмаш", результати якої зафіксовано актом № 13700/2309/25345852 від 31.07.2007.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем за період з 01.09.2004 по 31.12.2005 вимог п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 № 283/97, що призвело до заниження за 4 квартал 2004 податку на прибуток на суму 44425 грн., та п. 1.8. ст. 1, п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 та п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97, що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2004 року у сумі 9360 грн., за жовтень 2004 року у сумі 20256 грн.

Нарахування спірних сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість за 2004 проведено контролюючим органом за результатами дослідження фінансово-господарських операцій позивача із його контрагентом -УПП "Укртехмаш".

Так, у акті перевірки та запереченнях на позов посадовими особами податкового органу зазначено, що згідно із взятими на себе договірними зобов'язаннями УПП "Укртехмаш" на підставі накладних № 14 від 02.09.2004, № 15 від 02.09.2004, № 16 від 14.09.2004, № 18 від 20.09.2004 реалізував позивачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму 177696 грн., виписавши за наслідками поставки товарів податкові накладні № 16/1 від 02.09.2004, № 17/1 від 02.09.2004, № 18 від 14.09.2004 (сума ПДВ - 29616 грн.).

ТОВ "Маркет-Збут" розрахунки за отриману продукцію проведено в повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення № 60 від 25.10.2004, № 86 від 02.11.2004, № 89 від 17.11.2004.

Кошти за придбаний товар було перераховано на розрахунковий рахунок ПП "Укртехмаш", що підтверджується платіжними дорученнями, а в подальшому -від ПП "Укртехмаш" до ТОВ "Спецтранссервіс-2004".

Зважаючи на те, що згідно з інформацією, отриманою від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, на обліку в якій перебуває ТОВ "Спецтранссервіс-2004", (лист № 16574/7/23-902 від 12.10.2005) зазначений суб'єкт господарювання останній звіт до податкового органу подав у жовтні 2004 без показників фінансово-господарської діяльності, контролюючим органом зроблені висновки про те, що в порушення п. 1.8. ст. 1, пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 та пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем занижено податок на додану вартість за вересень та жовтень 2004 у розмірі 29616 грн.

Однак, судами встановлено, що виконання сторонами договірних зобов'язань належним чином та в повному обсязі підтверджується первинними документами (копії договору купівлі-продажу № 7-01 від 27.08.2004, додатку № 1 до договору №7-01 від 27.08.2004, накладних № 14 від 02.09.2004, № 15 від 02.09.2004 р, № 16 від 14.09.2004, № 18 від 20.09.2004, податкових накладних № 16/1 від 02.09.2004, № 17/1 від 02.09.2004, № 18 від 14.09.2004 та платіжних доручень № 60 від 25.10.2004, № 86 від 02.11.2004, № 89 від 17.11.2004 про перерахування коштів).

УПП "Укртехмаш" 08.07.2004 зареєстровано платником податку на додану вартість.

Відповідно до п. 3.1.1. ст. 3, п. 7.1. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа - продавець, зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю ПДВ, включити її до своїх податкових зобов'язань з дотриманням положень п. 7.3. ст. 7 Закону; скласти і передати контрагенту податкову накладну (п. 7.2 ст. 7 Закону), що є підставою для віднесення вказаної у ній суми ПДВ до податкового кредиту (п. 7.4. ст. 7 Закону).

На виконання обов'язку визначеного п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону продавець надав покупцю - позивачу у справі, податкові накладні, що містять всі необхідні відомості, перелічені у наведеній вище нормі Закону. Згідно із поданими УПП "Укртехмаш" деклараціями з ПДВ сума податкових зобов'язань останнього за вересень 2004 становить 75006 грн. (податковий кредит -74434 грн.), за грудень 2004 -683 417 грн. (податковий кредит - 682 409 грн.).

При цьому, порушень вказаним суб'єктом вимог закону при формуванні своїх податкових зобов'язань за результатами фінансово -господарський операцій з позивачем, контролюючим органом не встановлено.

Крім того, предметом спору у даній справі являється правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціях з поставки товарів, а не надання послуг з перевезення вантажу. А відтак, відсутність товарно-транспортних накладних може позбавити особу, яка несе відповідні витрати по транспортуванню, права включати їх до складу валових витрат, що у спірних правовідносинах місця не має.

Закон не ставить в залежність право на отримання податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом контрагентів позивача.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені постачальнику товарів, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

При цьому, Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено умов про сплату сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав товар до бюджету. Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку до висновку про те, що порушення позивачем п. 1.8. ст. 1, пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 та пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підтверджуються.

За приписами чинного на час виникнення спірних правовідносин п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" необхідною умовою для віднесення витрат до складу валових є використання придбаних за рахунок цих витрат товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності платника.

Конкретизуючи перелік витрат, які включаються до складу валових, законодавцем до їх числа, віднесено, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Зазначені витрати відповідно до вимог Закону України "Про податок на прибуток" мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, документами ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9. ст. 5 Закону).

За таких обставин, понесені позивачем витрати (платіжні та розрахункові документи наявні у матеріалах справи) як компенсація вартості товарів, придбаних ним у УПП "Укртехмаш" для подальшого їх використання у власній господарській діяльності, згідно із п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підлягають включенню до складу валових витрат. Тому, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача правових підстав для виключення сплачених позивачем на користь контрагента коштів зі складу валових витрат, і відповідно збільшення бази оподаткування з податку на прибуток та донарахування позивачу цього податку за спірними повідомленнями-рішеннями.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитись з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав прийняття податковим органом спірних повідомлень-рішень про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені постанова та ухвала судів першої та апеляційної інстанцій -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Тернопільської області від 16.05.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2007 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді О.М. Нечитайло

Т.М. Шипуліна