Ухвала суду № 24701218, 17.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2012 р. м. Київ К-28546/09-С

К-28546/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,Судді: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2009

та постанову Господарського суду м. Києва від 19.10.2007

у справі № 28/285-А Господарського суду м. Києва

за позовом Української державної корпорації по транспортному будівництву «Укртрансбуд»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про визнання недійсними рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 19.10.2007 позов задоволено частково, визнано недійсними рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових санкцій) №0000962202/0 від 11.08.2006, №0000962202/1 від 20.10.2006, №0000962202/2 від 26.12.2006, №0000962203/3 від 14.03.2007 в частині застосування до Української державної корпорації по транспортному будівництву «Укртрансбуд»штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 67211,81 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2009 змінено постанову Господарського суду м. Києва від 19.10.2007 стосовно підстав задоволення позову, резолютивну частину рішення залишено без змін.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач порушив термін застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачений ст.250 Господарського кодексу України, а тому спірні рішення відповідача прийняті з порушенням законодавства. Суд апеляційної інстанції, підтримуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову, виходив з того, що податковий орган при прийнятті спірних рішень діяв поза межами своїх повноважень.

В касаційній скарзі ДПІ у Солом'янському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Позивач не скористався процесуальним правом на подання заперечень на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на підставі акту виїзної планової перевірки №2658-3515/2301/00034861 від 02.08.2006 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.01.2004 по 01.04.2006 винесено податкове повідомлення-рішення №0000962202/0 від 11.08.2006 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 69782,06 грн. за порушення позивачем ст.ст.5, 9, 10 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а саме: несвоєчасне, з порушенням вимог індивідуальної ліцензії, перерахування в Україну коштів з рахунку в іноземному банку; подання декларації «Про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України та знаходиться за її межами»з порушенням вимог подачі квартальної фінансової звітності; несвоєчасне подання звітності про рух валютних цінностей по індивідуальній ліцензії.

За наслідками адміністративного оскарження позивачем зазначеного рішення відповідачем прийнято рішення №0000962202/1 від 20.10.2006, №0000962202/2 від 26.12.2006 та №0000962203/3 від 14.03.2007, відповідно до яких сума штрафних санкцій залишилась незмінною.

В силу положень ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»повноважним органом, який застосовує санкції за порушення приписів Декрету, є Національний банк України.

Визнаючи неправомірним нарахування податковою інспекцією штрафних фінансових санкцій на підставі ст. 5, 9, 10 Декрету, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що передбачені пунктом 2 ст.16 Декрету міри відповідальності (фінансові санкції) до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються Національним банком України та підпорядкованими йому установами.

Щодо Указу Президента України від 27.06.1999 №734/99 «Про врегулювання податку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», то згідно зі змістом його преамбули, він стосується врегулювання порядку дотримання валютного законодавства резидентами та нерезидентами при отриманні кредитів та позик в іноземній валюті від останніх.

Стаття 3 зазначеного Указу встановлює функції державних органів і банківської системи у сфері контролю за фінансовими валютними операціями при кредитуванні і позиках, віддаючи під контроль Національного банку України дії банків та інших фінансово-кредитних установ, а органам державної податкової служби -інших резидентів і нерезидентів України у вказаній сфері, тобто при кредитуванні і позиках.

Крім того, положення Указу, яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені п.2 ст.16 Декрету, не підлягають застосуванню, оскільки зазначені положення Указу вступають у протиріччя із законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18.11.1992 року №2796-XII «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання»). Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 07.02.2012 у справі за позовом ТОВ "Крим Інтеройл" до ДПІ в м. Керчі Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, суди прийшли до обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для визнання недійсними рішень про застосування штрафних санкцій №0000962202/0 від 11.08.2006, №0000962202/1 від 20.10.2006, №0000962202/2 від 26.12.2006 та №0000962203/3 від 14.03.2007.

Колегія суддів приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального права при вирішенні цієї справи, правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 19.10.2007 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак

Суддя Є.А. Усенко