Ухвала суду № 24701211, 17.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" травня 2012 р. м. Київ К-27971/09-С

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,Судді: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2009

та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2007

у справі № А27/400-07 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) «Баглійкокс»

до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2009, позов задоволено: скасовано рішення ДПІ у м. Дніпродзержинську про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.01.2007 №0000022201/0/961 та від 30.03.2007 № 0000022201/1/8619.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Дніпродзержинську просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 09.01.2007 № 3/23-05393079, про порушення товариством норми пункту 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(Декрет № 15-93), а саме: не відображення станом на 01.07.2004, 01.10.2004, 01.01.2005, 01.04.2005, 01.07.2005, 01.102005, 01.01.2006, 01.07.2006 та 01.10.2006 у деклараціях про валютні цінності, доходи та майно, що належать резидентам України і знаходяться за її межами, (розділ II рядок 8) акцій АКБ «Токобанк»на загальну суму 140000 російських рублів.

За наслідками висновків вказаного акту та адміністративного оскарження відповідачем прийняті рішення 16.01.2007 №0000022201/0/961 та від 30.03.2007 № 0000022201/1/8619 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3740,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що 01.01.2004 у декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резидентам України і знаходяться за її межами, позивач задекларував іменні акції АКБ «Токобанк»(Російська Федерація, м. Москва) категорії А у кількості 140 штук номіналом 1000 російських рублів кожна. Однак, у подальшому при подачі декларацій від 01.07.2004, 01.10.2004, 01.01.2005, 01.04.2005, 01.07.2005, 01.102005, 01.01.2006, 01.07.2006 та 01.10.2006 вказані акції не були задекларовані.

Частиною 1 ст.9 Декрету № 15-93 встановлено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

До резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України (абзац 8 частини 2 ст. 16 вказаного Декрету).

У судовому процесі встановлено, що згідно з листом Центрального Банку Російської Федерації №33-5-17/1133 від 18.03.2004 рішенням Арбітражного суду м. Москви від 29.12.1997 АКБ «Токобанк»визнано банкрутом, стосовно банку порушено конкурсне провадження. У зв'язку з закінченням ліквідаційних процедур Арбітражний суд м. Москви ухвалою від 13.01.2000 завершив конкурсне провадження щодо АКБ «Токобанк», на підставі якої наказом Центрального Банку Росії від 29.12.01 № ОД-507 в Книзі державної реєстрації кредитних організацій анульований запис про реєстрацію АКБ «Токобанк», а банк вважається ліквідованим.

Відповідно до ст. 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Суди попередніх інстанції зробили правильний висновок про відсутність підстав у позивача декларувати іменні акції АКБ «Токобанк»у зв`язку з ліквідацією останнього, а отже і втратою акціями статусу цінних паперів.

Статтею 16 вказаного Декрету № 15-93 встановлено, що санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

Положення Указу Президента України від 27.06.1999 р. № 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року № 2796-XII "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання"), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Враховуючи відсутність визначення повноважень податкових органів щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення Декрету № 15-93, ДПІ м. Дніпродзержинську діяла з перевищенням наданих їм повноважень, що свідчить про неправомірність застосування таких санкцій.

Таке застосування статті 16 Декрету № 15-93 відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 07.02.2012 у справі позовом ТОВ "Крим Інтеройл" до ДПІ в м. Керчі Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак

Суддя Є.А. Усенко