Постанова № 24701141, 28.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2012 року м. Київ К-17326/09

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представника третьої особи Диби Ю.Д.

прокурора Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси та Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

на постанову Господарського суду м.Києва від 17.09.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2009

у справі №25/269-А

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю «Обімет»

до 1. Державної податкової інспекції у Суворівському районі м.Одеси, 2. Головного управління Державного казначейства України у м.Києві

третя особа Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва

за участю Прокурора Печерського району м.Києва

про скасування рішень та стягнення бюджетної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м.Києва від 17.09.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2009, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворівському районі м.Одеси №0002942301/0 від 07.09.2006 та №0003862301/0 від 12.12.2006. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1 та третьої особи, у яких ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, рішення суд першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню в частині відмови в позові, з задоволенням позовних вимог в цій частині, в іншій -залишенню без змін, виходячи з такого.

Відповідачем-1 проведено невиїзну позапланову перевірку з питань достовірності вказаних позивачем сум податкового кредиту за грудень 2004 року, за результатами якої складено акт №4091/7/23-50/14291863 від 30.08.2006.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002942301/0 від 07.09.2006, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 513533,08 грн.

За висновками акта перевірки завищення позивачем податкового кредиту у розмірі 513533,08 грн. відбулося у зв'язку з не підтвердженням сплати податку на додану вартість до бюджету контрагентом позивача ПП «Альянс-С»за наслідками виконання договору купівлі-продажу металобрухту №1 від 20.02.2004.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги в цій частині виходив з того, що відповідно до приписів Закону України «Про податок на додану вартість»п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення» факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість, засвідчує податкова накладна. Видані ПП «Альянс-С»позивачеві податкові накладні на підставі яких останнім сформовано податковий кредит у грудні 2004 року відповідають встановленим вимогам, на час їх видачі ПП «Альянс-С»є платником податку на додану вартість, до того ж включення ПП «Альянс-С» до податкових зобов'язань сум податку на додану вартість за виданими позивачеві податковими накладними підтверджено актом перевірки №2942/23-70/31595594 від 16.08.2006, згідно якого ним у вказаний період подавалась податкова звітність та формувались податкові зобов'язання.

Судова колегія вважає за необхідне погодитись з висновками судів попередніх інстанцій в цій частині, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не пов'язує право покупця - платника податку на додану вартість на податковий кредит з обов'язком продавця - платника податку на додану вартість самостійно визначати суму податкового зобов'язання та сплатити її до бюджету.

Правильними є і висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0003862301/0 від 12.12.2006, прийнятого на підставі акта перевірки №11504/23-5013/14291863 від 12.12.2006, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 434728 грн. та визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 72685,88 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 36342,94 грн., у зв'язку з відшкодуванням цієї суми.

Для бюджетного відшкодування необхідною умовою є вимога Закону України «Про податок на додану вартість»щодо фактичної сплати податку, заявленого до бюджетного відшкодування, отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), оскільки встановлення іншого б суперечило самій суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 цього Закону як суми, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, встановивши наявність у позивача документального підтвердження розміру сплаченого ТОВ «Девіта»на виконання договору купівлі-продажу металобрухту №2 від 20.09.2004 у ціні товару податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, за відсутності доказів порушення позивачем вимог чинного законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, та обставин, які б свідчили про те, що відомості, які містяться у документах, на підставі яких був сформований податковий кредит, не відповідають дійсності, дійшли вірного висновку про відсутність у відповідача правових підстав для зменшення позивачу розміру бюджетного відшкодування по декларації за грудень 2004 року.

Не можуть бути правовою підставою для скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та відмови позивачеві у бюджетному відшкодуванні доводи касаційної скарги щодо необхідності проведення документальних перевірок по ланцюгу до виробника на підтвердження заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість з посиланням на норми п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

За загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Разом з тим, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, з тих підстав, що Закон України «Про податок на додану вартість» єдиним способом відшкодування податку на додану вартість визначає надання податковим органом висновку на підставі якого відповідне відділення Державного казначейства здійснює перерахунок коштів, суди попередніх інстанцій не врахували, що у розумінні пункту 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Правовідношення щодо повернення з бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникає між платником податків, зборів (обов'язкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні»покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права є вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Встановлений підпунктами 7.7.4 -7.7.8 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що в разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування, оскільки право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться в залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок.

З огляду на викладене, судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією за грудень 2004 року у сумі 874566 грн. підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог, в іншій частині судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст.220, 221, 223, 225, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси та Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м.Києва від 17.09.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2009 змінити. В частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати, з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями «Обімет»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією за грудень 2004 року у сумі 874566 грн. (Вісімсот сімдесят чотири тисячі п'ятсот шістдесят шість гривень).

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

Н.Г.Пилипчук