Ухвала суду № 24701163, 28.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2012 р. м. Київ К-25172/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представника відповідача Мартинова К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.09.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2008

у справі № 5/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроімпекстрейд»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

про скасування недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.09.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2008, позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0010662302/0 від 27.12.2006, №0010672302/0 від 27.12.2006, №0010662312/1 від 26.02.2007, №0010672312/1 від 26.02.2007, №001116-2312/0 від 26.02.2007.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 по 30.06.2006, за результатами якої складено акт №578/23-02/30469226 від 18.12.2006.

За висновками акта перевірки позивачем порушено пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 532803,00 грн. та зменшено від'ємне значення чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 89809,00 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0010672302/0 від 27.12.2006, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 89809,00 грн., №0010662302/0 від 27.12.2006, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 799204,50 грн., у т.ч. основного платежу 532803,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 266401,50 грн.

За наслідками апеляційного узгодження скарги платника залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення №0010672312/1 від 26.02.2007, яким суму бюджетного відшкодування зменшено на 91191,00 грн. та №0010662312/1 від 26.02.2012 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 799204,50 грн., у т.ч. основного платежу 532803,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 266401,50 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства стало здійснення між ТОВ «Агроімпекстрейд»і ТОВ «Техноторг»господарських операцій за договором №14/02-06-1 від 14.02.2006, внаслідок чого позивачем отримано від ТОВ «Техноторг»податкову накладну №0231 від 14.02.2006 на загальну суму 708000,00 грн., у т.ч. ПДВ 118000,00 грн.

Оскільки на час перевірки ТОВ «Техноторг»за своєю юридичною адресою не знаходилось, а 29.11.2006 припинено його державну реєстрацію, відповідач вважає, що видана таким суб'єктом господарювання податкова накладна не може брати участі у формуванні податкового кредиту позивача.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з Положенням про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №79 від 01.03.2000, свідоцтво платника ПДВ діє до дати анулювання, про що податковим органом складається відповідний акт.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що на час здійснення господарських операцій контрагент позивача ТОВ «Техноторг» був зареєстрований як юридична особа та був платником податку на додану вартість, дійшли вірного висновку про правомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкової накладної виданої з дотриманням приписів пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». За відсутності заперечень відповідача щодо сплати позивачем податку на додану вартість в ціні придбання, розрахунок бюджетного відшкодування здійснено у відповідності з вимогами ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податкового органу ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Керуючись ст. ст.220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.09.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2008 -без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

Н.Г.Пилипчук

Суддя Л.В. Ланченко