Постанова № 24700808, 21.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2012 р. м. Київ К-1266/09-С

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Нечитайла О.М.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерСіч 99»

на постанову Господарського суду Запорізької області від 10.10.2007

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2008

у справі № 3/495/07-АП ( 22-а-2048/08 )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерСіч 99»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя,

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 10.10.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2008, у задоволенні позову відмовлено повністю.

ТОВ «ІнтерСіч 99»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Посилаючись на порушення судами норм матеріального права: п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», наголошує на тому, що на момент укладення договору, надання послуг та видачі податкових накладних ПП «Центр-Проект» було зареєстровано у встановленому законом порядку, тому видані ним податкові накладні підтверджують податковий кредит.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для прийняття ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя податкового повідомлення-рішення від 01.08.2007 № 1253/23-07/30294039 слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у безпідставному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за листопад та грудень 2004 року на загальну суму 8711,27 грн. на підставі податкових накладних, виданих ПП «Центр-Проект», установчі документи якого та свідоцтво платника податку на додану вартість визнано недійсними постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2006 у справі № А7/84 з моменту їх видачі та реєстрації відповідно та яке припинено цим судовим рішенням.

Інших правових та фактичних підстав для невизнання права позивача на податковий кредит податковою інспекцією не наведено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що визнання недійсними у судовому порядку установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість продавця товару за тих обставин, що у господарських операціях від імені цієї особи діяли особи, які не мали законних повноважень на здійснення цих операцій та підписання документів податкової звітності, свідчить про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних цими особами. Такі податкові накладні не надають права позивачеві відносити зазначені в них суми податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки вони не є звітними документами.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності у платника податку права на включення до податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих особою, установчі документи, свідоцтво платника податку на додану вартість якої були визнані недійсними вже після здійснення господарської операції з придбання товару.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Визнання недійсними установчих документів, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість не може бути єдиною підставою для висновку про недійсність податкових накладних, виданих таким контрагентом, на час здійснення господарської операції, та висновку про неправомірність включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у межах виконання договору.

У відповідності до ч. 2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На момент складання податкових накладних ПП «Центр-Проект»було зареєстровано як юридична особа та платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мало право видавати податкові накладні на поставку товарів (робіт, послуг).

Суди попередніх інстанцій при вирішення даного спору не врахували, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення регламентовані п. 7.4, п. 7.5, Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту), якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

За відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, формування податкового кредиту на підставі податкової накладної, виданої особою, зареєстрованою платником податку, що передбачено п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону, відсутні підстави для висновку про неправомірне формування податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливе порушення такої діяльності вказаним суб'єктом господарювання. Порушення контрагентами певних правил здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, що призвело до неправильних висновків та, відповідно, ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати останні та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерСіч 99»задовольнити.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 10.10.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2008 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя від 14.08.2007 № 0005582307/0-11065/10/23-07 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «ІнтерСіч 99»податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 13066,91 грн., в тому числі 8711,27 грн. основного платежу та 4355,64 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІнтерСіч 99»судові витрати зі сплати державного мита в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Cуддя Н.Г. Пилипчук