Ухвала суду № 24700731, 28.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2012 року м. Київ К-44233/09

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларіс»

на постанову Господарського суду Чернівецької області від 04.09.2008 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2009

у справі №9/38

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларіс»

до Державної податкової інспекції у м.Чернівці

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 04.04.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2009, відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Ларіс»про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Чернівці від 26.07.2007 №000433231/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позову повністю, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.03.2007, за наслідками якої складено акт №2948/23-1/31561502 від 13.07.2007.

За висновками акта перевірки позивачем порушено пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2005 року на суму 11256,00 грн., за серпень 2005 року на суму 3029,00 грн., за жовтень 2005 року на суму 21479,00 грн., які були відшкодовані платнику на рахунок у банку в сумі 24508,00 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №000433231/0 від 26.07.2007, яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 35764,00 грн., визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24508,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 12254,00 грн.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у цьому підпункті документами, платник податку несе відповідальність у вигляді встановлених законодавством фінансових санкцій, нарахованих на цю суму податкового кредиту.

Включення до податкової декларації суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, без належного підтвердження є завищенням такого відшкодування і відповідно заниженням податкового зобов'язання платника податку.

Оскільки у таких випадках відповідно до підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, до платника податку застосовуються штрафні санкції, передбачені підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 цього Закону.

Відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з метою забезпечення прав платників податків та роботи податкових органів щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій до порушників у межах чинного законодавства, прийнято Інструкцію про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затверджену наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 № 110, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 за N 268/5459 (далі - Інструкція), чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно п.8 Інструкції, у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.

У разі, якщо в результаті перевірки зменшується сума податку на додану вартість, заявлена до відшкодування, яка не була відшкодована з бюджету, штрафні санкції не застосовуються.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення, виходив з того, що висновки акта перевірки про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зазначених періодах, у зв'язку з відсутністю доказів його сплати, а також не підтвердження сум податку на додану вартість податковими накладними у сумі 35764,00 грн. знайшли своє підтвердження та позивачем не спростовані. У зв'язку з тим, що заявлена позивачем до відшкодування сума податку на додану вартість була відшкодована йому з бюджету в розмірі 24508,00 грн., визначення зазначеної суми податковим зобов'язанням та нарахування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в розмірі 12254,00 грн. є правомірним.

Доводи касаційної скарги вищезазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не можуть бути підставою для їх скасування.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларіс»відхилити, а постанову Господарського суду Чернівецької області від 04.09.2008 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2009 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

Н.Г.Пилипчук