Постанова № 24698757, 24.05.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2012 р. № 2а-3550/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

з участю секретаря судових засідань Макар Г.В.

представників:

від позивача -Рак В.М.,

від відповідача -Квасницька Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Кондитерська фабрика «Ярич»до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Кондитерська фабрика «Ярич»до ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0000442301 від 09.04.2012 року.

Представник позивача уточнив, що відповідачем у справі належить вважати Державну податкову інспекцію у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби.

Позивач в позовній заяві стверджує, що органу державної податкової служби до перевірки було представлено первинні бухгалтерські документи, які відповідали вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та податковому законодавству, в них містяться всі необхідні реквізити, підписи, печатки, а тому дані документи засвідчують факт господарської операції з купівлі-продажу цукру білого між ТзОВ «Кондитерська фабрика «Ярич»та ТзОВ «Солодка країна -К».

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити.

Відповідач у запереченнях проти позову зазначає, що у контрагента позивача ТзОВ «Солодка країна -К»відсутні власні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просить в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що висновки, викладені в акті перевірки, та оспорюване податкове повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Кондитерська фабрика «Ярич» з питань перевірки фінансово-господарських відносин із ТзОВ «Солодка країна -К»за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року та дотримання вимог чинного законодавства України ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області складено акт від 26.03.2012 року за №119/23-0/36767366 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.04.2012 року за №0000442301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 82041 грн. 66 коп., в тому числі, за основним платежем - 65633 грн. 33 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -16408 грн. 33 коп.

Як вбачається з висновків акта перевірки, перевіркою встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, зокрема не підтверджено податковий кредит з податку на додану вартість по ТзОВ «Кондитерська фабрика «Ярич»за липень 2011 року на суму 65633 грн. 33 коп. в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2011 року на суму 65633 грн. 33 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо порушень оподаткування податку на додану вартість, то суд досліджує господарські операції між позивачем та його контрагентом -ТзОВ «Солодка країна-К».

Між ТзОВ «Кондитерська фабрика «Ярич»(покупець) та ТзОВ «Солодка країна - К»(продавець) 14.07.2011 року укладено договір №140711 згідно з умов якого постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язується приймати і своєчасно сплачувати вартість продукції.

В підтвердження виконання вищенаведеного договору позивачем представлено додатки до договору -специфікацію сировини, замовлення на поставку, видаткові накладні за №РН-0000115 від 18.07.2011 року та за №РН-0000152 від 27.07.2011 року, податкові накладні від 18.07.2011 року за №124 та від 27.07.2011 року за №169, товарно-транспортні накладні та витяг з журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 183.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надано податкову накладну, що знаходиться в матеріалах справи, яка не мала недоліків та, порядок заповнення якої, відповідав встановленому чинним законодавством.

З метою з'ясування реальності господарських операцій, в забезпечення принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом запропоновано надати сторонам пояснення та докази в їх підтвердження.

Відповідач в акті перевірки посилається на акт перевірки ДПІ у Рогатинському районі Івано-Франківської області від 15.02.2012 року за №107/231/37322549 в якому зазначено, що в ході аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів ТзОВ «Солодка країна - К», встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складсьих приміщень, транспортних засобів, при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

В свою чергу, позивачем було надано первинні бухгалтерські документи в підтвердження обставин реальності господарських операцій.

Такими є договір на поставку цукру білого, додатки до цього договору, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, витяг з журналу реєстрації довіреностей на отримання матеріально-товарних цінностей.

При цьому, сумнівів у достовірності таких у суду не виникає, оскільки такі були долучені до заперечення на акт перевірки за №119/23-0/36767366.

Також, позивачем долучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські документи, які підтверджують здійснення ТзОВ «Солодка країна - К»аналогічних поставок цукру в інших періодах його господарсьої діяльності, які не були охоплені перевіркою.

А відтак, вищенаведені докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій.

За таких обставин, надані відповідачем докази, в підтвердження нереальності господарських операцій, судом до уваги не беруться, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Судом також досліджувались обставини добросовісності позивача при вчиненні згаданих господарських операцій з ТзОВ «Солодка країна - К», на що платником податків було представлено Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з яких на час вчинення господарських операцій зазначений контрагент був зареєстрований як платник податку на додану вартість та перебував у Єдиному державному реєстрі.

Таким чином, на час укладення правочинів позивач мав офіційно оприлюднену інформацію щодо свого контрагента з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій.

За таких обставин, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагентів.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що наявні і матеріалах справи докази повністю підтверджують обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому висновки про неправомірність формування платником податків податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та не обгрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість є підставними та обгрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби, податкове повідомлення-рішення за №0000442301 від 09.04.2012 року.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунка Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Ярич» (код ЄДРПОУ 36767366), що знаходиться за адресою Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с.Старий Яричів, вул.Заводська, 1, 820 грн. 42 коп. сплаченого судового збору.

4. Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 травня 2012 року.

Суддя В.Я.Мартинюк