Постанова № 24698189, 28.05.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2012 року Справа № 2а/0370/1273/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Йовик С.Б.,

за участю представника позивача Толстого Ю.А.,

представника відповідача Вознюка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аргос СП» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аргос СП» (надалі - ТзОВ «Аргос СП») звернулося з позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (надалі - Луцька ОДПІ ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003032301, № 0003042301 від 25 квітня 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на хибність висновків, викладених в актах про результати позапланових виїзних перевірок № 5/23-2/37204376 від 06.03.2012 року та № 565/22-1/37204376 від 05.04.2012 року та вважає, що ним правомірно визначено податковий кредит на суму 266613 грн. в листопаді 2011 року та віднесено до валових витрат у ІІ-IV кварталах 2011 року суму від'ємного значення об'єкту оподаткування в розмірі 306605 грн. Крім того, правовідносини позивача з контрагентами були здійснені в межах правового поля та не містили ознак нікчемності. Відтак, ТзОВ «Аргос СП» вважає, що винесені Луцькою ОДПІ ДПС оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0003032301 та № 0003042301 від 25 квітня 2012 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачем було надано заперечення, яке обґрунтовано наступним. В ході проведення перевірки ТзОВ «Аргос СП» не надано належним чином оформлених первинних документів, що були предметом поставки згідно укладених між позивачем та ТзОВ «ЛТЛ-Груп» договорів. Також позивачем не надано документів, що підтверджують транспортування згаданого товару.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав у ньому викладених та просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні та просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення. При цьому судом враховано наступне.

Працівниками Луцької об'єднаної державної податкової інспекції з 21.02.2012 року по 29.02.2012 року було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Аргос СП» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «ЛТЛ-Груп» за серпень 2011 року. За результатами перевірки було складено акт № 5/23-2/37204376 від 06.03.2012 року. Перевіркою було встановлено, що правочини укладені між позивачем та ТОВ «ЛТЛ-Груп» були укладені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними. В результаті цього ТзОВ «Аргос СП» завищено податковий кредит за листопад 2011 року на суму 266613 грн. і відповідно занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті у відповідний податковий період.

Позивачем було написано заперечення на вищевказаний акт перевірки № 5/23-2/37204376 від 06.03.2012 року, на підставі чого відповідачем було прийнято рішення про проведення документальної позапланової перевірки, яка була проведена з 23.03.2012 року по 29.03.2012 року. Вказаною перевіркою були підтверджені факти, зазначені в акті № 5/23-2/37204376 від 06.03.2012 року, а також виявлено, що ТзОВ «Аргос СП» неправомірно занизило податок на прибуток у ІІ-IV кварталах 2011 року.

За наслідками перевірок відповідачем були складені податкові повідомлення-рішення №0003032301, №0003042301 від 25.04.2012 року, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 306605 грн. та збільшено суму податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) разом із штрафними санкціями на суму 399 919,5 грн.

Висновки податкового органу ґрунтується на тому, що позивачем не було надано перевіряючим належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на придбані у ТОВ «ЛТЛ-Груп» нафтопродуктів, що підтверджують транспортування вказаного товару, а відтак взаємовідносин між позивачем та ТОВ «ЛТЛ-Груп» носять безтоварний характер.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ЛТЛ-Груп» було укладено договір поставки нафтопродуктів №01/06-2011 від 01.06.2011 року.

На виконання договору позивачем було придбано нафтопродукти відповідно до видаткової накладної №РН-0000047 від 04.11.2011 року, видаткової накладної №РН-0000048 від 11.11.2011 року, видаткової накладної №РН-0000049 від 16.11.2011 року, видаткової накладної №РН-0000050 від 23.11.2011 року, видаткової накладної №РН-0000051 від 29.11.2011 року, товарів на загальну суму 1 599 679 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 266 613, 2 грн.

Розрахунки по зазначеним господарським операціям було здійснено в повному обсязі.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено вимоги до оформлення податкових накладних, так податкова накладна повинна містити такі обов'язкові реквізити - порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Суд не бере до уваги доводи податкового органу відносно відсутності факту підтвердження транспортування товару. Оскільки з досліджених у судовому засіданні товарно-транспортних накладних, а саме: ТТН №0000000035 від 04.11.2011 року, ТТН №0000000036 від 11.11.2011 року, ТТН №0000000037 від 16.11.2011 року, ТТН №0000000038 від 23.11.2011 року та ТТН №0000000039 від 29.11.2011 року вбачається, що вони складені у повній відповідності до встановлених Законом вимог.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за N 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Досліджені в судовому засіданні видаткові накладні та товарно-транспортні накладні відповідають вимогам чинного законодавства до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій.

Судом встановлено, що при проведені перевірки відповідачем не було всебічно досліджено рух активів позивача, зокрема, не було досліджено даних бухгалтерського обліку щодо облікування отриманих товарів на складі позивача та подальшого перепродажу цих товарів. Таким чином, відповідачем не було досліджено чи використовувались в господарській діяльності позивача отриманні від ТОВ «ЛТЛ-Груп» нафтопродукти.

Водночас в судовому засіданні було досліджено первинні та бухгалтерські документи, що свідчать про отримання нафтопродуктів та подальший перепродаж товарів отриманих відповідно до умов договору поставки, укладеному між позивачем та ТОВ «ЛТЛ-Груп». Про наявність зазначених обставин свідчать досліджені в судовому засіданні договори поставки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, які відповідають вимогам до первинних документів встановлених чинним законодавством; відомості прибутків та видатків по складу за листопад 2011 року в розрізі контрагентів.

Таким чином, при здійсненні господарських операцій по купівлі товарів у ТОВ «ЛТЛ-Груп» та подальшій роздрібній торгівлі в діях позивача була наявна господарська мета, яка полягає в отриманні прибутку.

Таким чином, у відповідача не було підстав вважати договір поставки нафтопродуктів №01/06-2011 від 29.11.2011 року, укладений між ТзОВ «Аргос СП» та ТОВ «ЛТЛ-Груп», нікчемним.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем та дослідженні в судовому засіданні докази, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, підтверджують відповідність суті укладених позивачем правочинів змісту фактичних господарських операцій, а відтак свідчать про правомірність включення до складу податкового кредиту витрат за досліджуваною господарською операцією.

Відповідно до приписів частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до частини 2 цієї ж норми, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що при винесенні податкових повідомлень-рішень №0003032301, №0003042301 від 25.04.2012 року відповідачем не було враховано усіх обставин, які мають значення для прийняття рішень, отже, оскаржувані повідомлення-рішення винесені необґрунтовано, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України та на підставі Податкового кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби №0003032301, №0003042301 від 25.04.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аргос СП» сплачений судовий збір в сумі 4292 (чотири тисячі двісті дев'яносто дві) гривні.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 04 червня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф.А. Волдінер