Постанова № 24698185, 28.05.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2012 року Справа № 2а/0370/1152/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Йовик С.Б.,

за участю представника позивача Красуна В.В.,

представника відповідача Ольховик Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Кейсар» до Ягодинської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Кейсар» звернулось з адміністративним позовом до Ягодинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 53 та № 54 від 15.03.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки перевірка проведена відповідачем з порушенням Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 71 від 02.02.2011 року, оскільки повідомлення про проведення перевірки № 3/45-0020 від 03.01.2012 року не стосується ПП «Кейсар», а стосується проведення перевірки ПП «Медіатор СВР» та не вказано розпорядження, на підставі якого така перевірка мала б проводитись.

Крім того, документи, надіслані до Ягодинської митниці листом Державної митної служби України від 06.12.2011 року № 20/4-11/08784 та документи, надіслані до Ягодинської митниці листом Південної митниці від 01.02.2012 року № 05/1-1130 не можуть свідчити про неправильність визначення митної вартості товарів, оформлених за ВМД № 205070001/2011/12465 від 07.07.2011 року та про невідповідність заявлених до митного оформлення відомостей щодо транспортних витрат, фактичним затратам, оскільки відповідь з митних органів Держави Ізраїль стосується ввезення на митну територію України товарів на адресу ТОВ «Кейсар», а не ПП «Кейсар». Звернення Ягодинської митниці про направлення запиту митним органам Держави Ізраїль направлене з порушенням процедури, встановленої положеннями Порядку направлення запитів Державної митної служби України до митних служб іноземних держав або їх інформування, затвердженого Наказом ДМСУ від 06.07.2005 року №639, а саме: митному органу повинна направлятись саме відповідь від митної служби іноземної держави, а не її копія. Крім цього на копіях відповіді та наданих документів відсутні будь-які ознаки їх завірення тим органом Ізраїлю, який їх начебто надіслав ДМСУ, вищевказані документи не перекладені на українську мову, тому, не можна стверджувати про те. що саме в цих неперекладених копіях вказані правдиві відомості щодо вартості та умов поставки товарів. Отже. дані документи не можуть слугувати доказами того, що ПП «Кейсар» недостовірно задекларувало вартість товару за ВМД № 205070001/2011/012465 від 07.07.2011 року.

Щодо встановлення в ході перевірки факту не включення фактично сплачених позивачем транспортних витрат у розмірі 8268,63 грн., до митної вартості товарів, то позивач зазначає, що заявок на перевезення чи оплату перевезення товару морським шляхом з порту м. Хайфа до порту м. Одеси, ПП «Кейсар» для ТзОВ «Галеон Форвардінг» не видавало та цього перевезення не оплачувало, оскільки п. 5.3. Контракту № 1/IL від 10.06.2011 року, покупець зобов'язується забирати товар самовивозом С.І.F. м. Одеса згідно правил ІНКОТЕРМС. Про будь-які обставини і причини сплати експедитором (ТзОВ «Галеон Форвардінг») 8268,63 грн. за нібито перевезення вантажу їм нічого не відомо та доказів а акті не наведено.

В ході судового розгляду справи позивачем було надано суду додаткові пояснення, що обґрунтовані наступним. Питання міжнародного співробітництва у сфері митних відносин врегульовані рядом міжнародно-правових актів прийнятих Радою Митного Співробітництва (Україна приєдналась до Конвенції про створення Ради Митного Співробітництва згідно постанови Верховної ради України від 19.06.1992 р. № 2479-ХІІ), зокрема, це Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства, прийнята Радою Митного Співробітництва 09.06.1977 р. (далі Конвенція 1977 р.); Міжнародна конвенція про адміністративну взаємодопомогу у сфері митних відносин, прийнята Радою Митного Співробітництва 27.06.2003 р. (далі Конвенція 2003 р.). Відповідно до положень зазначених конвенцій всі копії документів, що передаються відповідними органами підлягають засвідченню. Копії ж наданих митними органами Ізраїлю документів не засвідчені належним чином.

Відповідач у поданих запереченнях адміністративний позов не визнав, посилаючись на те, що на підставі наказу Ягодинської митниці від 03.01.2012 року №4 було проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання ПП «Кейсар» вимог законодавства України з питань митної справи. В ході перевірки встановлено наступне. На адресу Ягодинської митниці надійшли документи з митних органів держави Ізраїль. Під час опрацювання вищевказаного листа було проведено порівняння документів, надісланих з митних органів держави Ізраїль та документів, які стали підставою для митного оформлення товару ПП «Кейсар» за ВМД від 07.07.2011 року №205070001/2011/12465. В результаті проведеного аналізу встановлено, що вартість товарів в інвойсах, поданих до митного оформлення на Ягодинській митниці, занижена більш як в два рази. Недостовірність заявлених під час митного оформлення даних вплину на рівень оподаткування товару, що підлягав перевірці. Крім того, при порівнянні даних, встановлено, що відповідно до інвойсів, надійшли з-за кордону, умови поставок за ІНКОТЕРМС - FOB HAIFA PORT, однак згідно інвойсів, наданих до митного оформлення на Ягодинську митницю умови ІНКОТЕРМС: C.I.F. ODESSA.

Враховуючи той факт, що при імпортуванні товарів, згідно документів, що надійшли з-за кордону (експортних ВМД, інвойсів), умовами поставки були визначені FОВ, з метою перевірки достовірності декларування вартості транспортних витрат під час митного оформлення Ягодинською митницею направлено запит до Південної митниці (лист від 26.01.2012 № 14/12-424- щодо надання інформації стосовно перевезення товару за коносаментом NIZIMUHFA0338892 (контейнер № GCEU43I3150), експедитором якого виступав ТзОВ «Галеон Форвардінг», далі - експедитор.

Відповідно до отриманих документів встановлено, що між ПП «Кейсар» та ТзОВ «Галеон Форвардінг» було укладено договір від 01.06.2011 року №01/06- 1 на транспортно-експедиційне обслуговування. Перевезення здійснювалось ТОВ «Зім Інтегрейтид Шиппіг Україна Сервісиз ЛТД». Згідно рахунку №7985 F від 01.07.2011 року та Акту № ОУ-0007295F від 04.07.2011 року ТОВ «Зім Інтегрейтид Шиппіг Україна Сервісиз ЛТД» вартість перевезення товару морським транспортом по маршруту НАІFА/ISRAEL - порт Одеса/Україна становила 8268,63 грн. Послуги з перевезення оплачені експедитором згідно платіжного доручення №751 від 04.07.2011 року.

Враховуючи наведене вище, експедитором виставлено Підприємству рахунок-фактуру №827 від 04.07.2011 року та Акт здачі-прийняття робіт і надання послуг від 05.07.2011 року №827 на суму 13763,28 грн.(в тому числі ПДВ), що складалося з вартості перевезення товару морським транспортом до порту Одеса - 8268,63грн. та вартості перевезення за маршрутом м. Одеса - м. Луцьк на суму 5494,65 грн.

Підприємством перераховано кошти у сумі 13763,28 грн. (відповідно до виписки банку АКБ «УКРСОЦБАНК», дата операції 05.07.2011 року).

Таким чином, при митному оформлені товарів підприємством недостовірно задекларовано умови поставки C.I.F. ODESSA. Оскільки, отримані в ході перевірки документи свідчать про те, що умовами поставки товарів були FOB HAIFA PORT, за якими вартість перевезення до митного території України повинна додаватися до митної вартості товарів.

Керуючись пп.2 п.6 Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого постановою КМУ від 02.02.2011 року №71, прийнято рішення про те, що під час митного оформлення митну вартість товару визначено неправильно.

Враховуючи те, що митна вартість є базою оподаткування для справляння податку на додану вартість при імпорті на митну територію Україну товарів, її заниження призвело до сплати вказаних митних платежів у неповному обсязі та, як наслідок, до виникнення податкового зобов'язання.

В ході перевірки, беручи за основу дані, отримані від митних органів іноземних країн, визначено митну вартість товарів, що підлягали перевірці, а також встановлено суму, на яку було занижено митну вартість під час митного оформлення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених у ньому та додаткових поясненнях та просив позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила з підстав викладених у запереченні та додатково пояснила, що наявний на наданих копіях документів штамп свідчить про належне засвідчення відповідних копій.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Судом також встановлено, що 10.06.2011 року між ПП «Кейсар» (покупець, Україна) та фірмою «СаеsarStone» (продавець, Ізраїль) укладено Контракт № 1/IL купівлі-продажу продукції - слябів зі штучного каменю згідно специфікації (п.п. 1.1. Контракту), протягом 2011-2015 років на загальну суму 650000,00 євро, на умовах поставки CIF м. Одеса згідно ІНКОТЕРМС 2000. В червні-липні 2011 році на виконання умов контракту фірма «СаеsarStone» поставив, ПП «Кейсар», який отримав та оплатив товар згідно наступних, виданих Покупцем рахунків (інвойсів): № 50186 від 21.06.2011 року сляби зі штучного каменю, вагою 21400 кг., вартістю 10774,00 євро; № 50187 від 21.06.2011 року рекламні брошури, відривні блокноти, вагою 17 кг., вартістю 260,00 євро; № 50188 від 21.06.2011 року зразки сляб зі штучного каменю, вагою 410 кг., вартістю 760 євро; № 50189 від 21.06.2011 року зразки сляб зі штучного каменю, вагою 7 кг., вартістю 24,00 євро, всього вагою 21834 кг., вартістю 11818,00 євро.

Даний товар надходив морським шляхом з порту м. Хайфа, Ізраїль в порт м. Одеси, Україна, звідки доставлявся для здійснення митного оформлення на Ягодинську митницю.

Згідно договору № 01/06-2011 від 01.06.2011 року, вбачається, що перевезення товару здійснювало ТзОВ «Галеон Форвардінг».

Декларування товару здійснювалось декларантами ПФ «Еліт-Брок» згідно договору-доручення № 314 від 08.06.2011 року на підставі інвойсів №№ 50186, 50187, 50188, 50189 від 21.06.2011 року, коносамент № ZІМUНFА0346713, СМК № 04884, копія Контракту № 1 /IL від 10.06.2011 року.

07.07.2011 року митне оформлення вищевказаного товару здійснювалось Ягодинською митницею за ВМД № 205070001/2011/012465. Позивачем було визначено митну вартість товару без врахування транспортних витрат по доставці товару до м. Одеса.

13.12.2011 року відповідачем було отримано лист департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції Державної митної служби України від 06.12.2011 №20/4-11/08784, відповідно до якого, на запит про надання адміністративної допомоги у проведенні перевірки законності ввезення ТзОВ «Кейсар» на митну територію України товарів було отримано відповідь з департаменту розслідування та розвідки податкової служби Ізраїлю Міністерства фінансів Держави Ізраїль від 11.10.2011 року. Одночасно з документами щодо ТзОВ «Кейсар» до зазначеної відповіді було додано ряд копій інвойсів від компанії «Caesarstone» складених на англійській мові, де покупцем зазначено «PE «Keysar»» та копія документу складеного на івриті.

Робочою групою по проведенню невиїзної документальної перевірки Ягодинської митниці було проведено перевірку стану дотримання вимог законодавства України з питань митної справи ПП «Кейсар» в частині перевірки правильності визначення митної вартості товарів «поліровані сляби з штучного каменю…» за ВМД від 07.07.2011 року № 2050700012011/12465, оформлення якої здійснювалось Ягодинською митницею. Перевірка проводилась з 16.01.2012 року по 20.02.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №н/0006/12/205000009/37490584 від 20.02.2012 року, в якому митницею зроблено висновок про те, що наявні факти недостовірного декларування вартісних показників товару підприємством. В ході проведення перевірки прийнято рішення про те. що під час митного оформлення митну вартість товару визначено неправильно.

Встановлені факти невідповідності заявлених до митного оформлення відомостей щодо транспортних витрат фактичним затратам підприємства, що є порушенням позивачем вимог законодавства України з питань митної справи в частині заниження бази оподаткування товарів, імпортованих підприємством у вказаний період, шляхом включення до митної вартості транспортних витрат у неповному обсязі, чим порушено вимоги статті 267 Митного кодексу України, наслідком чого стало заниження бази оподаткування.

За результатами перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 15.03.2012 року № 53, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, в сумі 64974,03 грн. в тому числі штрафні санкції - 12994,81 грн., та №54, яким визначено суму грошового зобов'язання із сплати мита на товари, що ввозяться на територію України, в сумі 15469,63 грн. в тому числі штрафні санкції - 3093,93 грн.

Суд не приймає до уваги твердження позивача та його представника на те, що відповідачем порушено Порядок проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, оскільки лист відповідача про проведення перевірки від 03.01.2012 року не стосується ПП «Кейсар», а стосується проведення перевірки в ПП «Медіатор СВР», оскільки пунктами 3 та 4 Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 71 від 02.02.2011 року (далі - Порядок №71) передбачено, що перевірка проводиться на підставі письмового розпорядження керівника митного органу, або особи, яка його заміщує. Перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні такого органу за умови надіслання платникові податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення йому чи його уповноваженому представникові під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

На виконання вимог вищевказаного Порядку відповідач листом від 03.01.2012 року за № 3/45-0020 повідомив керівника ПП «Кейсар» про проведення невиїзної документальної перевірки.

В судовому засіданні представник відповідача ствердила суду, що в даному листі помилково було зазначено підставу перевірки - наказ Ягодинської митниці від 03.01.2012 року № «Про проведення невиїзної документальної перевірки ПП «Медіатор-СВР».

З представленого в судовому засіданні наказу Ягодинської митниці № 4 від 03.01.2012 року вбачається, що стосується він саме ПП «Кейсар».

Суд дійшов висновку, що відповідачем в листі № 3/45-0020 від 03.01.2012 року допущено описку, яка не дає суду підстав вважати, що перевірка позивача проведено незаконно в порушення вимог Порядку №71.

Судом встановлено, що підставою для проведення відповідачем перевірки стали копії документів отриманих від митних органів Держави Ізраїль. Зазначені документи на думку відповідача свідчать, що при експортному митному оформленні товарів, що є предметом поставки в спірних правовідносинах, постачальником було визначено умови поставки, як FOB HAIFA PORT.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2000 року термін CIF (вартість, страхування та фрахт (... назва порту призначення)) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження, продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення.

Термін FOB (франко-борт (... назва порту відвантаження)) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження.

Статтею 267 Митного кодексу України встановлено метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Так, під митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, розуміється вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати, понесені покупцем; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів тощо (ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України).

Частиною 3 наведеної статті встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення.

Таким чином, до митної вартості товарів включається договірна вартість таких товарів, зазначена у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було визначено митну вартість товарів виходячи з умов поставки CIF м. Одеса, тобто без врахування витрат на транспортування до пункту перетину кордону України.

Із наданих суду документів вбачається, що митними органами Держави Ізраїль з власної ініціативи було надано ряд копій інвойсів від компанії «Caesarstone» складених на англійській мові, де покупцем зазначено «PE «Keysar»» та копія документу складеного на івриті. На останньому документі, наявний відбиток штампу позначений словом «EXHIBIT», символом «В» та словом на івриті.

Як було встановлено судом, саме на підставі зазначених копій документів відповідачем було зроблено висновки, що товар згідно ВМД №205070001/2011/012465 від 07.07.2011 року поставлявся на умовах FOB HAIFA PORT.

Порядок та умови обміну інформацією в митних питаннях регулюються Угодою між Урядом України і Урядом Держави Ізраїль щодо взаємної допомоги у митних питаннях від 25.11.1996 року, яка набрала чинності 06.08.1997 року. Відповідно до статті 6 Угоди, митний орган однієї Договірної Сторони з власної ініціативи чи за запитом надає митному органу іншої Договірної Сторони відомості, протоколи чи завірені копії документів, що містять усю наявну інформацію про дії, виявлені або заплановані, які є або вважаються такими, що становлять порушення митного законодавства, яке діє на території цієї Договірної Сторони.

Виходячи із загальної практики тлумачення юридичних термінів, суд вбачає, що засвідчення документів - це підтвердження їхньої легітимності шляхом підписання, затвердження та проставлення печатки в установленому порядку.

Із дослідженого в судовому засіданні копії документу складеного на івриті не вбачається ознак його засвідчення відповідними державними органами Держави Ізраїль. Водночас, з перекладеного відповідачем на українську мову, тексту відповіді департаменту розслідування та розвідки податкової служби Ізраїлю Міністерства фінансів Держави Ізраїль від 11.10.2011 року, зокрема з абзацу восьмого, вбачається, що наявний на документі відбиток штампу це позначення копії документу з метою його ідентифікації від інших документів доданих до листа. Копії інвойсів від компанії «Caesarstone», на підставі яких відповідачем було дробленні висновки про умови поставки, не містять жодних ознак їх завірення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що копії документів доданих до листа департаменту розслідування та розвідки податкової служби Ізраїлю Міністерства фінансів Держави Ізраїль від 11.10.2011 року, всупереч положень Угоди між Урядом України і Урядом Держави Ізраїль щодо взаємної допомоги у митних питаннях від 25.11.1996 року, не завіренні належним чином.

Судом встановлено, що переклад зазначених документів відповідачем не здійснювався. Відповідач, шляхом візуального співставлення з перекладом іншої експортної декларації оформленої в Державі Ізраїль, дійшов висновку про те, що доданий до зазначеного листа митних органів Держави Ізраїль, документ складений на івриті, це експортна декларація, надана митним органам Держави Ізраїль при митному оформленні товару імпортованого позивачем в Україну відповідно до ВМД № 205070001/2011/012465 від 07.07.2011 року. Тим же способом, відповідач визначив, що при експортному митному оформлені цього товару в Державі Ізраїль умовами поставки визначено FOB HAIFA PORT.

Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас відповідно до приписів частини1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Зважаючи на те, що копії документів отриманні від департаменту розслідування та розвідки податкової служби Ізраїлю Міністерства фінансів Держави Ізраїль не відповідають вимогам Угоди між Урядом України і Урядом Держави Ізраїль щодо взаємної допомоги у митних питаннях від 25.11.1996 року, а також беручи до уваги відсутність перекладу цих документів, що не дає можливості зробити обґрунтовані висновки щодо їх змісту, суд дійшов висновку про неналежність цих документів в якості доказів.

Суд також не бере до уваги доводи відповідача про те, що товар відповідно до ВМД № 205070001/2011/012465 від 07.07.2011 року фактично поставлявся на умовах FOB HAIFA PORT, оскільки це підтверджується документами отриманими від ТзОВ «Галеон форвардінг», а саме: договір від 01.06.2011 року №01/06- 1 на транспортно-експедиційне обслуговування, рахунок №7985 F від 01.07.2011 року та Акту № ОУ-0007295F від 04.07.2011 року.

Зазначені документи підтверджують наявні господарські правовідносини між позивачем та ТзОВ «Галеон форвардінг», однак вини не містять жодних відомостей, які б дозволили зробити висновки про безпосереднє відношення цих документів до господарської операції по перевезенню товарів відповідно до ВМД №205070001/2011/012465 від 07.07.2011 року. Відтак, зазначені документи також не є належними доказами, оскільки не містять інформації щодо предмету доказування у даній справі.

Відповідно до приписів частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до частини 2 цієї ж норми, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень, а відтак суд дійшов висновку про правомірність дій позивача при визначені митної вартості товару імпортованому на митну територію України відповідно до ВМД №205070001/2011/012465 від 07.07.2011 року.

Зважаючи на вищевикладене, податкові повідомлення-рішення Ягодинської митниці Державної митної служби України № 53 та № 54 від 15.03.2012 року винесенні з порушенням вимог чинного законодавства та підлягають до скасування.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України та на підставі Митного кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ягодинської митниці № 53 та № 54 від 15.03.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Кейсар» судові витрати по справі в сумі 804,44 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 04 червня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ф.А. Волдінер