Ухвала суду № 24697161, 30.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" травня 2012 р. м. Київ К-14999/09-С

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Пилипчук Н.Г., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства правової компанії «Захисник»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року

у справі № 2-а-3779/09

за позовом Приватного підприємства правової компанії «Захисник»

до Державної податкової інспекції в місті Дніпродзержинську

про визнання недійсним рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство правова компанія «Захисник»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Дніпродзержинську (далі -відповідач) про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 654153/0/41349 від 30 листопада 2007 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року позов задоволено повністю. Рішення № 654153/0/41349 від 30 листопада 2007 року ДПІ в м. Дніпродзержинську про застосування штрафних санкцій та пені за порушення податкового законодавства визнано недійсним. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП ПК «Захисник»3,40 грн. судових виттрат.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ПП ПК «Захисник», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2008 року.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ в м. Дніпродзержинську провела перевірку ПП ПК «Захисник»з питання несвоєчасного подання розрахунку по комунальному податку, за результатами якої було складено акт від 23 жовтня 2007 року № 563/153/32401238.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені статті 19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», розділу 4 Положення «Про порядок обчислення і сплати комунального податку, затвердженого рішенням міської ради від 25 березня 2003 року № 128-05/ХХІV «Про внесення змін і доповнень до рішень міської ради від 06 серпня 1997 року № 82-9/ХХІІ «Про місцеві податки і збори»та від 06 липня 2001 року № 316-18/ХХІІІ «Про впорядкування механізму сплати і звітності по місцевих податках і зборах», що мало вираз у несвоєчасному подання розрахунку комунального податку за 3 квартал 2005 року, який потрібно подати протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, тоді як фактично звіт подано 27 березня 2006 року.

30 листопада 2007 року ДПІ в м. Дніпродзержинську на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення 654153/0/41349, яким згідно з абзацом 1 підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». застосувала до ПП ПК «Захисник»штрафні (фінансові) санкції у сумі 170,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом було пропущено строк застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, визначений статтею 250 Господарського кодексу України.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що комунальний податок відноситься до місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), а тому порушення установлених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами на державними цільовими фондами»строків подачі податкового розрахунку, з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування базового податкового періоду, тягне за собою застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій в порядку підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 цього Закону.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами на державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами на державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Пунктом 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами на державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі -податкова декларація) -документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно положень підпункту «б»підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами на державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Статтею 15 Закону України «Про систему оподаткування»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) та статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до переліку місцевих податків і зборів віднесено комунальний податок.

Частиною 3 статті 15 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому податки і збори (обов'язкові платежі), зазначені у пункті 2 частини першої і пунктах 2 - 4, 13 та 14 частини 2 цієї статті, є обов'язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цих податків і зборів.

Порядок справляння місцевих податків і зборів встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», статтею 15 якого (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств.

Виходячи з аналізу вказаних вище правових норм, базовий податковий період для комунального податку визначається відповідно до прийнятого рішення органу місцевого самоврядування про справляння місцевого податку на відповідній території органу місцевого самоврядування.

Як встановлено судом апеляційної інстанції згідно пункту 4.2 розділу 4 Положення «Про порядок обчислення і сплати комунального податку, затвердженого рішенням міської ради від 25 березня 2003 року № 128-05/ХХІV «Про внесення змін і доповнень до рішень міської ради від 06 серпня 1997 року № 82-9/ХХІІ «Про місцеві податки і збори»та від 06 липня 2001 року № 316-18/ХХІІІ «Про впорядкування механізму сплати і звітності по місцевих податках і зборах»податкові декларації (розрахунки) надаються до державної податкової інспекції за базовий (звітний) період, який дорівнює календарному кварталу, на протязі 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Таким чином, суд апеляційної інстанцій, встановивши факт несвоєчасного подання позивачем податкового розрахунку комунального податку за 3 квартал 2005 року, а саме 27 березня 2006 року (вх. № 100098 до ДПІ в м. Дніпродзержинську) (арк. справи 58), дійшов вірного висновку про законність застосування до ПП ПК «Захисник»штрафних (фінансових) санкцій згідно з оспорюваним рішенням та правомірно відмовиву задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ПП ПК «Захисник»підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного підприємства правової компанії «Захисник»залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Н.Г. Пилипчук

______ Т.М. Шипуліна

Суддя Л.І. Бившева