Ухвала суду № 24697110, 30.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" травня 2012 р. м. Київ К/9991/64516/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Пилипчук Н.Г., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника позивача -Звєрєвої С.С.,

представника відповідача -Кеміня В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року

у справі № 2а/0570/8256/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство «Азовзагальмаш», яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Азовзагальмаш»(далі -позивач), звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку (далі -відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку від 18 травня 2011 року № 0000381311/20403/10/15-16-23/1 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 року у розмірі 532908,00 грн. (в редакції заяви про зменшення позовних вимог від 29 червня 2011 року).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірним податкове повідомлення-рішення від 18 травня 2011 року № 0000381311/20403/10/15-16-23/1, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 року у сумі 532908,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Азовзагальмаш»витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ПАТ «Азовзагальмаш», посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року -без змін.

В судовому засіданні відповідач заявив усне клопотання про заміну СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку її правонаступником -СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців серії ААБ № 877235 від 27 березня 2012 року.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила замінити СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку її правонаступником -СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку провела позапланову виїзну перевірку ВАТ «Азовзагальмаш»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої було складено акт № 255/15-16/13504334 від 22 квітня 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пункту 187.1 статті 187, пунктів 200.1, 200.3 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 року (рядок 22.2 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року) на загальну суму 246332,85 грн.

На вказаний акт перевірки позивачем було подане заперечення, за результатом розгляду якого 13 травня 2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку надала відповідь за вих. № 19748/15-16-28/1, згідно якої висновки акту перевірки № 255/15-16/13504334 від 22 квітня 2011 року були викладено у наступній редакції: «На порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ВАТ «Азовзагальмаш»завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року на суму 10950106,00 грн., ВАТ «Азовзагальмаш»не має права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість. На порушення пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України ВАТ «Азовзагальмаш»завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 року на загальну суму 532908,00 грн.».

Зокрема, в акті перевірки з урахуванням відповіді на заперечення, яка є невід'ємною частиною акту перевірки, зазначено, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Юні Трейд Компані»згідно договору № ПСН-04035 від 01 грудня 2010 року, та від ТОВ «Медіум плюс»згідно договору № ПСН-03935 від 01 липня 2010 року, оскільки у вказаних товариств відсутні необхідні умови для здійснення результатів відповідної господарської та економічної діяльності, зокрема, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, що підтверджує нікчемність правочинів у розумінні статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, з урахуванням того, що перевіркою не встановлено документів, що фактичне транспортування та відвантаження товарів, що свідчить про відсутність реальності продажу товарів (робіт, послуг).

18 травня 2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000381311/20403/10/15-16-23/1, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, статті 78 Податкового кодексу України зменшила ВАТ «Азовзагальмаш»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за січень 2011 року на 10950106,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 року на 532908,00 грн. та, як наслідок, суми бюджетного відшкодування на вказану суму спірним податковим повідомленням-рішенням, є безпідставним, оскільки висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Юні Трейд Компані»та з ТОВ «Медіум плюс», не мають правового обґрунтування, оскільки право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не залежить від сплати податку на додану вартість продавцем та його постачальниками та не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та бюджетне відшкодування у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, з урахуванням того, що в ході судового розгляду встановлено правосуб'єктність учасників господарських операцій реальність здійснених господарських операцій. Також суд виходив з того, що вироків суду, які б підтверджували вину, що виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, податковим органом суду не надано.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Медіум плюс»(постачальник) та ВАТ «Азовзагальмаш»(покупець) був укладений договір № ПСН-03935 від 01 липня 2010 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується відвантажити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (металопрокат), в подальшому -товар, згідно специфікації, оформленої як додаток № 1, що являється невід'ємною частиною цього договору (пункт 2.1 статті 2 договору); зміни номенклатури, кількості, ціни товару здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін специфікацій (пункт 2.2 статті 2 договору); розрахунок за товар покупець здійснює шляхом перерахування авансового платежу 100% вартості товару, що поставляється (пункт 4.1 статті 4 договору); базис поставки товару -EXW склад постачальника (м. Запоріжжя) згідно Інкотермс 2000 (пункт 5.2 статті 5 договору).

На виконання умов вказаного договору (з урахуванням специфікацій), ТОВ «Медіум плюс» виписало позивачу податкові накладні, видаткові накладні та рахунки-фактури на оплату товару (т.1 арк. справи 137-139,142-144,146,147,149,150,152-154,156-158,16-162,164) на загальну суму 1719448,40 грн. (в тому числі податок на додану вартість 286574,73 грн.).

Отримання товару (робіт) позивачем підтверджується прибутковими ордерами (т.1 арк. справи 140,141,145,148,151,155,159,165), лімітними картками (т.2 арк. справи 29-34) та картками складського обліку (т.2 арк. справи 35-60).

Транспортування товару (з урахуванням умов договору щодо базису поставки EXW склад постачальника (м. Запоріжжя)) підтверджується товарно-транспортними накладними (т.2 арк. справи 61-67).

В свою чергу, позивач повністю розрахувався з ТОВ «Медіум плюс»за придбаний товар, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 арк. справи 175-181).

Крім іншого, придбаний позивачем у ТОВ «Медіум плюс»товар в подальшому був реалізований іншим суб'єктам господарювання та використаний у власному виробництві, що підтверджується лімітними картками та вимогами (т.2 арк. справи 29-34) та картками складського обліку (т.2 арк. справи 35-60).

Вказані докази спростовують висновок податкового органу про безтоварність операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Юні Трейд Компані»(постачальник) та ВАТ «Азовзагальмаш»(покупець) був укладений договір № ПСН-04035 від 01 грудня 2010 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується відвантажити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (металопрокат), в подальшому -товар, згідно специфікації, оформленої як додаток № 1, що являється невід'ємною частиною цього договору (пункт 2.1 статті 2 договору); зміни номенклатури, кількості, ціни товару здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін специфікацій (пункт 2.2 статті 2 договору); розрахунок за товар покупець здійснює шляхом перерахування 100% вартості поставленого товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5-ти банківських днів з дати надходження товару на склад покупця і отримання рахунка на поставлений товар покупцем (пункт 4.1 статті 4 договору); базис поставки товару -EXW склад постачальника (м. Донецьк, м. Дніпропетровськ) згідно Інкотермс 2000 (пункт 5.2 статті 5 договору).

На виконання умов вказаного договору (з урахуванням специфікацій), ТОВ «Юні Трейд Компані»виписало позивачу податкові накладні, накладні та рахунки-фактури на оплату товару (т.1 арк. справи 188-190,192-194,196-198,200202,204-206,208-210,212-214,216-218,220-222) на загальну суму 1477997,10 грн. (в тому числі податок на додану вартість 246332,85 грн.).

Отримання товару (робіт) позивачем підтверджується прибутковими ордерами (т.1 арк. справи 191,195,199,203,207,211,215,219,223), лімітними картками (т.2 арк. справи 95-112) та картками складського обліку (т.2 арк. справи 75-94).

Транспортування товару (з урахуванням умов договору щодо базису поставки EXW склад постачальника (м. Донецьк, м. Дніпропетровськ)) підтверджується товарно-транспортними накладними (т.2 арк. справи 150-158).

В свою чергу, позивач повністю розрахувався з ТОВ «Юні Трейд Компані»за придбаний товар, що підтверджується платіжними дорученнями (т.2 арк. справи 135-138, 159-184).

Крім іншого, придбаний позивачем у ТОВ «Юні Трейд Компані»товар в подальшому був реалізований іншим суб'єктам господарювання та використаний у власному виробництві, що підтверджується лімітними картками та вимогами (т.2 арк. справи 95-112) та картками складського обліку (т.2 арк. справи 75-94).

Вказані докази спростовують висновок податкового органу про безтоварність операцій.

Згідно абзаців 1-2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно положень абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктами «а», «б»пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регламентовані статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно положень пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи з аналізу вказаних вище правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про безпідставність висновку податкового органу щодо завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 року на загальну суму 532908,00 грн.

Судами попередніх інстанцій також правомірно були відхилені доводи податкового органу про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Юні Трейд Компані» та з ТОВ «Медіум плюс»у розумінні статті 228 Цивільного кодексу України, оскільки доказів на підствердження зазначених обставин матеріали справи не містять, з урахуванням того, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, тоді як доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту відповідних податковим періодів суми податку на додану вартість у розмірі 532908,00 грн., а зменшення податковим органом ВАТ «Азовзагальмаш»розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 року на 532908,00 грн. та, як наслідок, суми бюджетного відшкодування на вказану суму спірним податковим повідомленням-рішенням є неправомірним.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Державної податкової служби підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Н.Г. Пилипчук

______ Т.М. Шипуліна

Суддя Л.І. Бившева