Ухвала суду № 24696989, 24.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" травня 2012 р. м. Київ К-55185/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,Судді: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці

на ухвалу Львівський апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009

та постанову Господарського суду Чернівецької області від 24.12.2008

у справі № 2/318 Господарського суду Чернівецької області

за позовом Приватного підприємства «Укрінтрейдінг»

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про визнання нечинними рішень про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 24.12.2008, залишеною без змін ухвалою Львівський апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009, позов задоволено: скасовані рішення ДПІ у м. Чернівці від 31.10.2008 № 000082220 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 80416,00 грн., № 000084220 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 340,00 грн.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Чернівці просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 22.10.2008 № 3523/23-2/32357252, про порушення товариством норми пункту 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(Декрет № 15-93) та пункту 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», а саме: не відображення станом на 01.04.2006 у деклараціях про валютні цінності, доходи та майно, що належать резидентам України і знаходяться за її межами, в розділі 3 (пункт 3.5) простроченої дебіторської заборгованості у сумі 21711,44 дол. США (109945,77 грн.) нерезидента фірми LLC»(резидент США) по експортному контракту про викуп консигнаційного товару № 1-11 від 25.01.2006. Крім того, за висновками податкового органу позивач порушив норми ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(Закон № 185/94-ВР) щодо несвоєчасного надходження валютної виручки від фірми LLC», СП Білорусько-російського підприємства ТОВ «Скін», фірми Logistica SLR»(резидент Республіки Румунії) за період з 01.01.2006 по 30.06.2006.

За наслідками перевірки відповідачем прийняті рішення від 31.10.2008 № 000084220 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 80416,00 грн. та № 000084220 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 340,00 грн.

У судовому процесі встановлено факт несвоєчасного надходження валютної виручки за договором комісії № ІЕ 10/05-05, за яким позивач (комісіонер) уклав 14 експортних контрактів з фірмою ex LLC»на продаж консигнаційного товару (електричні лампи); договорами доручення, за якими позивач (повірений) прийняв заявки на транспортно-експедиційні послуги для СП Білорусько-російського підприємства ТОВ «Скін»та фірми N Logistica SLR», виконання яких підтверджується інвойсами та сторонами не оспорюється. Останнє у часі надходження валютної виручки на рахунок позивача мало місце 28.03.2007, що також не оспорються сторонами.

Відповідно до ст.1 Закону № 185/94-ВР в редакції, чинній до 1 січня 2008 року, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Частиною 1 ст.9 Декрету № 15-93 встановлено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

До резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України (абзац 8 частини 2 ст. 16 вказаного Декрету).

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції за своєю юридичною природою є адміністративно-господарськими санкціями, оскільки встановлені за визначених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Статтею 250 вказаного Кодексу передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом

Вимога законодавця щодо граничних строків застосування адміністративно-господарських санкцій, зокрема не пізніше одного року з дня вчинення правопорушення, обумовлена необхідністю досягнення ефективності санкцій, забезпечення усунення негативних наслідків від правопорушення.

Враховуючи те, що від дати вчинення порушення норм Закону № 185/94-ВР (01.04.2006 та 28.03.2007) до дати застосування штрафних (фінансових) санкцій (31.10.2008) минув строк, який більше ніж рік, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відсутність підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Статтею 16 вказаного Декрету встановлено, що санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

Положення Указу Президента України від 27.06.1999 р. № 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року № 2796-XII "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання"), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Враховуючи відсутність визначення повноважень податкових органів щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення Декрету № 15-93, ДПІ м. Дніпродзержинську діяла з перевищенням наданих їм повноважень, що свідчить про неправомірність застосування таких санкцій.

Таке застосування статті 16 Декрету № 15-93 відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 07.02.2012 у справі позовом ТОВ "Крим Інтеройл" до ДПІ в м. Керчі Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Чернівецької області від 24.12.2008 та ухвалу Львівський апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.А. Усенко