Постанова № 24694716, 14.06.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 р. Справа № 2а/0470/2565/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кучми К.С. при секретарі -Василенко Н.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Принц»до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач в позові, а його представник в судовому засіданні зазначив, що 12 січня 2012 року ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська винесено податкове повідомлення-рішення №0005142302 про сплату 674 739 грн. податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів та зі штрафних (фінансових) санкцій 15 808, 50 грн. Як зазначено у податковому повідомленні-рішенні, вказані суми грошових зобов'язань з штрафними санкціями покладені на ТОВ «Принц» на підставі п.п.54.3.2 п.п.54. ст.54 Податкового Кодексу України та на підставі акту перевірки №2287/23-2/20522169 від 19.10.2011 року. Вказане податкове повідомлення-рішення вважають незаконним, оскільки викладені в акті перевірки висновки щодо ТОВ «Принц» є необґрунтованими та сформованими на підставі невірного застосування норм діючого законодавства, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення прийнято неправомірно, тому підлягає скасуванню, а дії відповідача є протиправними.

У судовому засіданні представник відповідача пред'явлені позовні вимоги не визнала та зазначила, що перевіркою встановлено «нереальність» проведення господарських операцій між ТОВ «Принц» та постачальником ПП «Будівельний крепіж» (код 34735662) і юридичну дефектність первинних документів, у зв'язку з тим, що посадові особи підприємств постачальників з моменту реєстрації не підписували документи (у тому числі договори, накладні, акти виконаних робіт, звіти, рахунки тощо), а діяли за винагороду не встановлених осіб, тому їх діяльність не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Щодо встановлених в ході перевірки взаємовідносин ТОВ «Принц» з ТОВ «Золотий Вік-2010» відповідач зазначив, що ТОВ «Принц» завищено податковий кредит внаслідок включення до його складу сум ПДВ по податковим накладним, виписаних постачальником ТОВ «Золотий Вік-2010» який не є платником ПДВ, у зв'язку з тим, що 31 грудня 2010 року ДПІ у Московському районі м.Харкова було анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100316859, а тому представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, свідків ОСОБА_1, ОСОБА_2 та дослідивши матеріали справи вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська, згідно підпункту 20.1.4 п.20.1 ст.20, підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 та статті 77 Податкового кодексу України та на підставі направлень від 15.09.2011 року №000942, №000943, №000944 проведена виїзна планова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Принц» (код ЄДРПОУ 20522169) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №2287/23-2/20252169 від 19.10.2011 року, у висновку якого викладені порушення: п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №1334-94, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 161 576 грн., у тому числі: у 2 кварталі 2009 року - 4 705 грн., у 3 кварталі 2009 року - 38 963 грн., у 4 кварталі 2009 року - 5 775 грн., у 1 кварталі 2010 року - 10 969 грн., у 2 кварталі 2010 року - 90 101 грн., у 3 кварталі 2010 року - 11 063 грн. Підпунктів 7.4.1, п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97 та п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 701 215 грн., у тому числі у березні 2010 року - 8 775 грн., квітні 2010 року - 17 701 грн., червні 2010 року - 54 380 грн., липні 2010 року 8 850 грн., січні 2011 року на суму 93 490 грн., березні 2011 року на суму 352 872 грн., квітні 2011 року на суму 165 147 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0005142302 від 12 січня 2012 року про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 674 739, 00 грн. та зі штрафних (фінансових) санкцій 15 808, 50 грн.

Аналізуючи спірні правовідносини між сторонами суд приходить до наступного.

Відповідно до акту перевірки ТОВ «Принц» встановлено, що в період січень-квітень 2011 року позивач придбав у ТОВ «Золотий Вік-2010», товари для їх подальшої реалізації через мережу власних АЗС, внаслідок чого ТОВ «Принц» завищено податковий кредит у січні 2011 року на суму 93 490, 21 грн., березні 2011 року на суму 327 921, 39 грн., квітні 2011 року на суму 190 097, 54 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 31 грудня 2010 року ДПІ у Московському районі м.Харкова анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Золотий Вік-2010». Згідно п.184.5, ст.184 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за №2755-VI з моменту анулювання реєстрації особи, як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Судом встановлено, що ТОВ «Золотий Вік-2010» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду, з вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не внесення змін до реєстру платників податку на додану вартість в частині поновлення ТОВ «Золотий Вік-2010» в якості платника податку на додану вартість, зобов'язати відповідача внести змінити до реєстру платників податку на додану вартість в частині поновлення ТОВ «Золотий Вік-2010» в якості платника податку на додану вартість з моменту помилкового здійснення анулювання реєстрації, а саме з 31 грудня 2010 року. 08 вересня 2011 року по вищезазначеній адміністративній справі було винесено рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Золотий Вік-2010» задоволено повністю та визнана протиправною бездіяльність і зобов'язано ДПА України внести зміни до реєстру платників ПДВ в частині поновлення ТОВ «Золотий Вік-2010» в якості платника ПДВ з моменту помилкового здійснення анулювання реєстрації, а саме з 31 грудня 2010 року. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011 р. дана постанова залишена без змін, а апеляційна скарга ДПА в Харківській області без задоволення.

Отже, в зв'язку з помилковим анулюванням ТОВ «Золотий Вік-2010» реєстрації платника ПДВ, що супроводжувалось відсутністю підстав передбачених ст.184 Податкового кодексу України для анулювання реєстрації, та її подальшим відновленням, ТОВ «Золотий Вік-2010» не було позбавлено прав та обов'язків платника ПДВ, зокрема щодо виписки податкових накладних, формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ.

На підставі викладеного суд вважає висновки відповідача викладені у акті перевірки №2287/23-2/20252169 від 19 жовтня 2011 року, щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Золотий Вік-2010» неправомірними, оскільки було визнано помилковим анулювання реєстрації ТОВ «Золотий Вік-2010», як платника ПДВ.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники такого податку відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 у ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з пп.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 даного Закону встановлює, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 Податкового кодексу України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 передбачені наступні умови: податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (пункт 2); сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (пункт 4); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (пункт 5); податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (пункт 6.2).

Відповідно до п.18 Порядку №165 всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2012 року №0005142302 в частині суми збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «Принц» з ТОВ «Золотий Вік-2010» у розмірі 611 509, 21 грн. та нарахування штрафної санкції у розмірі 3 грн. підлягає скасуванню.

Щодо висновків зроблених в акті перевірки про заниження ТОВ «Принц» податку на додану вартість у зв'язку із завищенням податкового кредиту по операціям з ПП «Будівельний крепіж» встановлено, що в провадженні прокуратури Дніпропетровського району знаходилась кримінальна справа №41190222/1 відносно ОСОБА_3 за фактом зловживання службовим становищем, за ознаками складів злочинів, передбачених ч.2 ст.364 та ч.1 ст.209 КК України. 27.09.2011 року ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення за ч.2 ст.364-1, ч.2 ст.209 та ч.1 ст.205 КК України. В ході досудового слідства з пояснень ОСОБА_3 встановлено, що протягом 2010-2011 років останній використовував печатки і рахунки ПП «Будівельний крепіж» для мінімізації доходів контрагентів та конвертації грошових коштів з безготівкових у готівкові та повернення конвертованих грошових коштів замовникам послуг за вирахуванням 4% від повернутої суми. На підставі викладеного відповідач зробив висновок про нереальність господарської операції між позивачем та ПП «Будівельний крепіж» через юридичну дефектність первинних документів, у зв'язку з тим, що посадові особи ПП «Будівельний крепіж» з моменту реєстрації підприємства не підписували документи, в тому числі договори, накладні, акти виконаних робіт тощо).

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та вчинене воно цією особою.

З огляду на вищевикладене та зважаючи, що 24 листопада 2011 року оголошено вирок по справі, яким ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.212 ч.2, 366 ч.2, 364-1 ч.2, 209 ч.1, 205 ч.1 КК України, який набрав чинності 09.12.2011 р., суд не знаходить підстав для визнання дій податкового органу неправомірними, а податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2012 року №0005142302 в частині суми збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «Принц» з ПП «Будівельний крепіж» у розмірі 63 230 грн. грн. та нарахування штрафної санкції у розмірі 15 807, 50 грн. є обґрунтованим.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частин 1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Підстав звільнення від доказування сторонами не заявлено, судом не встановлено. Надані позивачем докази та обґрунтування позову не доведені в частині позовних вимог. Відповідачем доведено правомірність своїх дій - частково. Факти, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини підтверджуються наявними та дослідженими в судовому засіданні доказами. Вказане є підставою для часткового задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати частково протиправним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська від 12 січня 2012 року №0005142302 в частині суми збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 611 509, 21 грн. та нарахування штрафної санкції у розмірі 3 грн.

У задоволенні решти позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений 21 травня 2012 року.

Суддя К.С. Кучма