Ухвала суду № 24678282, 31.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11296/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Автотрейдінг-Центр" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2012 р. вказаний позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.07р. по 30.09.10р., за результатами якої складено акт від 15.02.11р. за № 29/23-60/31904132.

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п. 5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2 статті 5, п.п. 5.4.2 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в період що перевірявся на загальну суму 39510,00грн. у тому числі за 1-й квартал 2008р. в сумі 6556,00грн., за 2-й квартал 2008р. в сумі 6021,00грн., за 3-й квартал 2009р. в сумі 2333,00грн., за 4-й квартал 2008р. в сумі 24600,00грн. та встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток та відповідно прибуток, що підлягає оподаткуванню у сумі 211148,00грн. у тому числі за 2009р. у сумі 175767,00грн. за 2010рік у сумі 35381грн.; встановлено порушення п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищено податковий кредит з податку на додану вартість, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період що перевірявся на загальну суму 47082,00грн. у тому числі: січень 2008р. у розмірі 3242,00грн., за лютий 2008р. в розмірі 1225,00грн., за березень 2008р. в сумі 778,00грн., за квітень 2008р. в розмірі 2500,00грн., за травень 2008р. в сумі 2317,00грн., за серпень 2008р. в розмірі 1867,00грн. та за березень 2009р. в розмірі 35153,00грн.; крім того встановлено допущення позивачем порушення п.п. «г»п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст.8, п.п. «а»п.п. 17.2 ст. 17, п.п. «а»п.п. 19.2 п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме порушення вимог законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в сумі 11196,39грн.

На підставі вказаних порушень відповідачем винесено 16.03.2011 року податкові повідомлення рішення № 0000702360/0, яким за позивачем визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 49387,50грн. в тому числі за основним платежем в сумі 39510,00грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9877,50грн. та №0000692360/0, яким за позивачем визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 58852,50грн. в тому числі за основним платежем в сумі 47082,00грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11770,50грн. та 17.03.2011 року № 0000471710, яким за позивачем визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 13995,49грн. в тому числі 11196,39грн. за основним платежем, та штрафні (фінансові) санкції в сумі 2799,10грн.

В результаті адміністративного оскарження зазначених рішень Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 0000471710/1/31904132 від 20.09.2011 яким зменшено суму зобов'язання позивача з податку з доходів з фізичних осіб та визначено її в розмірі 4669,17грн. в тому числі 3735,33грн. за основним платежем та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 933,84грн.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність донарахування позивачу зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком, аргументуючи свою позицію наступним.

Так, відповідач в акті перевірки зазначає, що на формування валових витрат та податкового кредиту позивача, у перевіряємий період, вплинули укладені позивачем агентські договори з ТОВ «Нео-Техресурс», фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, ПП «Евроклідон», ТОВ «Форсаж Авто»та ТОВ «Компанія Укрспецтех».

Зокрема проведеною перевіркою встановлено, що складені акти виконаних робіт по укладеним позивачем агентським договорам є типовими та не містять відомостей про ймовірних клієнтів яких було проінформовано, містяться відомості лише про реальних покупців, в тому числі й тих що були постійними покупцями позивача та ін.

Зазначене колегія суддів спростовує наступним.

Підпунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на час спірних правовідносин, встановлено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Судом першої інстанції встановлено, що в зазначених вище агентських договорах комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором. При цьому агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.

Договірні відносини між агентами та позивачем передбачають виплати винагороди лише безпосередньо за фактично здійсненні агентом операції, а саме сприяння в укладенні угод купівлі-продажу автомобілів, що підвищує обсяги реалізації товару позивача.

Отже, витрати понесені позивачем на виплату винагороди комерційним агентам за здійснення посередництва при реалізації транспортних засобів є нічим іншим ,як заходами, що вживались позивачем з метою збільшення прибутку. Таким чином, висновки податкового органу з приводу не використання таких затрат у господарській діяльності є безпідставними та необґрунтованими.

Комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє (с. 295 Господарського кодексу України).

Статтею 297 ГК України визначений предмет агентського договору, відповідно до якого, за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Наведені норми свідчать про неможливість врахування інформування осіб комерційними агентами про товари (послуги), що надають позивачем, без укладення безпосередньо угод з останнім, до виконаних робіт комерційними агентами, що і спростовує доводи апелянта.

Відповідно до п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент здійснення господарської діяльності), якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Проте, колегією суддів, при дослідженні правомірності формування позивачем валових витрат за рахунок виплаченої комерційним агентам винагороди, встановлено використання результатів діяльності таких комерційних агентів у господарській діяльності позивача, за таких обставин висновки податкового органу, щодо безпідставного віднесення сплаченого при цьому ПДВ до податкового кредиту є також неправомірними.

Крім того відповідачем донараховано позивачу податок на доходи з фізичних осіб у зв'язку із встановленням не утримання такого позивачем при придбаванні у фізичних осіб, а саме ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, у перевіряємий період, товарів (послуг), з чим також не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковим агентом вважається юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізичних особа чи представництво нерезидента юридичної особи, які незалежно від їх організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками, зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до Закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені вище фізичні особи, на час правовідносин з позивачем, були зареєстровані як підприємці та були самостійними платниками податку на прибуток що також спростовує доводи відповідача.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток платежів пов'язаних з виплатою роялті за відповідний звітний період позивач правомірно відносив на валові витрати суму нарахованої винагороди по роялті за використання торгової марки по договору від 03.02.2003р. №03/0203-АЦ-ТМ з ЗАТ «Атолл Холдінг»по першій події при нарахуванні роялті на підставі Актів виконаних робіт, наданих ЗАТ «Атолл Холдінг».

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідач, в свою чергу, не спростував доводи позивача та не довів правомірності своїх рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М

Степанюк А.Г.

Повний текст ухвали виготовлено 05.06.2012.